ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 січня 2010 року < Час проголошення > № 2а-9479/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»,
2. ОСОБА_1
простягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»на користь ОСОБА_1 кошти, одержані за нікчемним правочином у сумі 88045,20 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 кошти, одержані за нікчемним правочином, у розмірі 88045,20 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.06.2009 за результатами планової виїзної перевірки ОСОБА_1 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було складено Акт № 334-17-4-2977221250 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ВПФ Метапродакшн».
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку позивача про неправомірність формування податкового кредиту стала встановлена ним нікчемність усного договору, на підставі якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ВПФ Метапродакшн»продукцію на суму 88045,20 грн. (в тому числі ПДВ —14674,20 грн.), а також виписаної на його підставі податкової накладної №060 від 01.10.2008, у зв’язку з тим, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03.09.2008 у справі № 2а-184 було визнано недійсними з моменту реєстрації Свідоцтво платника податку на додану вартість №100041925 від 21.05.2007 та Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн», а Свідоцтво платника податку на додану вартість №100041925 від 21.05.2007 було анульовано з 21.05.2007 на підставі Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №2204 від 17.09.2008, з чого позивач зробив висновок про неправомірність виписаної ТОВ «ВПФ Метапродакшн»податкової накладної №060 від 01.10.2008.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
В той же час, сам по собі усний договір, на підставі якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ВПФ Метапродакшн»продукцію на суму 88045,20 грн. (в тому числі ПДВ —14674,20 грн.), не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки така підприємницька діяльність не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03.09.2008 у справі № 2а-184, якою визнано недійсними з моменту реєстрації Свідоцтво платника податку на додану вартість №100041925 від 21.05.2007 та Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн», а також інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за вказаним договором мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.
За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_1 та ТОВ «ВПФ Метапродакшн»умислу на укладення усного договору, на підставі якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ВПФ Метапродакшн»продукцію на суму 88045,20 грн. (в тому числі ПДВ —14674,20 грн.), з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Положення ч. 1 ст. 208 ГК України відповідають ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не дотримано вимог ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій при зверненні до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за усним договором, на підставі якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ВПФ Метапродакшн»продукцію на суму 88045,20 грн. (в тому числі ПДВ —14674,20 грн.), як таким, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко