ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2010 р. Справа № 82720/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Стародуба О.П.
Суддів Пліша М.А. , Довгополова О.М.
при секретарі судового засідання Золотий Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіальної Державної інспекції праці у Львівській області про визнання актів незаконними та зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання незаконними актів перевірки територіальної Державної інспекції праці у Львівській області від 14.03.2008р. №13-01-064/0378 і від 24.04.2008р. №13-01-064/0638, зобов’язання територіальної Державної інспекції праці у Львівській області визнати такі акти невідповідними дійсності і скасувати їх, а також належним чином провести перевірку ТОВ «Ріля Україна» на предмет дотримання законодавства про працю при його звільненні та належним чином скласти акт перевірки.
Позовні вимоги, відповідно до поданих заяв про їх уточнення (а.с.164, 195-196), мотивує тим, що в актах, складених за результатами проведених перевірок ТОВ «Ріля України», з яким він перебував у трудових відносинах, не було зафіксовано порушень законодавства про працю, з приводу яких він ініціював проведення таких перевірок.
Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. закрито провадження в частині позовних вимог про визнання актів незаконними, визнання їх такими, що невідповідають дійсності та їх скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
В решті позовних вимог, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями суду першої інстанції позивач не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить ухвали та постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою позов задоволити в повному обсязі.
Вимоги за апеляційними скаргами в частині оскарження ухвал про закриття провадження, мотивує тим, що судом першої інстанції обмежено його контитуційне право на оскарження рішень суб’єкта владних повноважень, в силу положень статті 21 ЦК України оскаржувані акти відповідача підлягають скасуванню з мотивів їх нікчемності, а тому вважає, що питання закриття провадження в частині позовних вимог вирішене з порушенням норм процесуального права.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, крім наведеного вище, мотивує тим, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від від 18.11.2008р. та ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.05.2009р. не було встановлено фактів дотримання вимог законодавства про працю при його звільненні, а тому вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на зазначені судові рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Зокрема, статтею 19 Контитуції України передбечено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (затв. постановою КМ України від 18.01.2003р. №50) Держнаглядпраці в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпраці.
Пунктом 4 зазначеного Положення Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача від 18.02.2008р. та 17.03.2008р. (а.с.31, 32-33), щодо дотримання вимог законодавства про працю при його звільненні з ТОВ «Ріля Україна», працівниками територіальної Державної інспекції праці у Львівській області проведено перевірки дотримання вимог законодавства про працю на ТОВ «Ріля Україна».
За результатами проведених перевірок, згідно актів від 14.03.2008р. №13-01-064/0378 і від 24.04.2008р. №13-01-064/0638, встановлено порушення ТОВ «Ріля Україна» вимог статті 10, ч.1 ст.83, статей 115-117, статті 142 КЗпП України.
В подальшому, згідно акту від 17.11.2008р. №13-01-029/1642, працівниками територіальної Державної інспекції праці у Львівській області, спільно з представниками прокуратури Львівської області, проведено перевірку ТОВ «Ріля Україна», в ході якої встановлено порушення вимог законодавства про працю щодо неознайомлення позивача із посадовою інструкцією, із наказами про його звільнення та записами в трудовій книжці (а.с. 89-92).
Крім того, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.05.2009р., якою залишено без змін рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.11.2008р. щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, серед іншого встановлено законність звільнення позивача з роботи на підставі статті 38 КЗпП України в зв’язку з невиконанням працедавцем законодавства про працю.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо визнання актів перевірки незаконними, визнання їх такими, що невідповідають дійсності та їх скасування суд першої інстанції виходив з того, що такі акти не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки не породжують правових наслідків.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам процесуального права, оскільки сам по собі акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, не спричиняє виникнення прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, які відповідно до статті 124 Конституції України можуть бути предметом спору, який розглядається в судовому порядку, в т.ч. за правилами адміністративного судочинства.
Після закриття провадження в частині зазначених позовних вимог, відповідно до уточненої позовної заяви (а.с.196 зв.), судом першої інстанції вирішувались позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача належним чином провести перевірку ТОВ «Ріля Україна» та за її результатами належним чином скласти акт.
Відмовляючи в задоволенні зазначених позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача відповідачем розглянуті і по них проведені відповідні перевірки, судовими рішеннями, зокрема, рішенням Сихівського районного суду м.Львова від від 18.11.2008р. та ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.05.2009р. по справі про поновлення позивача на роботі, встановлено дотримання вимог статті 38 КЗпП України при його звільненні, порядок і підстави проведення перевірок територіальною Державною інспекцією праці у Львівській області визначено відповідним Положенням (а.с.189-193), а тому позовні вимоги є безпідставними.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та наведеним вище фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Крім того, із змісту позовних вимог вбачається, що позивачем не оскаржуються дій працівників територіальної Державної інспекції праці у Львівській області по проведенню перевірки і такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а обов’язок відповідача діяти лише на підставі закону, в т.ч. належним чином проводити перевірки та складати відповідні акти, передбачено законодавством України і додаткового рішення з цього приводу не потребує.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, про що зазначив на уточненій позовній заяві (а.с.196 зв.), відповідно такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому в силу вимог частини 3 статті 195 КАС України не можуть розглядатись і у суді апеляційної інстанції.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвали та постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі №2а-2348/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Стародуб О.П.
Судді Пліш М.А. , Довгополов О.М.
< Текст >