ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2007 року Справа №2-а-2487/07
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Федчука В.В.
при секретарі Галянт І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Подано позов про стягнення 38184,20 гривень заборгованості, що виникла внаслідок недоплати позивачу пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.04.2007 рік.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що, оскільки відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.03.2005 року, виданого Липовецьким управлінням праці і соціального захисту населення, вона є інвалідом війни І групи, а до цього часу була інвалідом війни ІІ групи - з 26.06.1995 року, то, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (в реакції 1996 року), в період його дії, вона мала право на щомісячне підвищення до пенсії з 26.06.1995 року по 17.03.2005 рік в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, а з 17.03.2005 року - 400% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року зі змінами.
В 2004 році мінімальний розмір пенсії за віком становив - 92 гривні 45 копійок.
З 1 січня 2005 року він встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який встановлюється щорічно Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до Закону про державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, та відповідно мінімальний розмір пенсії за віком становив: у 2005 році - 332 грн., у 2006 році - з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн., а у 2007 році - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 410 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, проте надав суду заяву, в якій просить суд позов задовольнити в повному обсязі та розглядати справу у його відсутності.
Натомість, представник відповідача Каленюк Т.А. під час слухання справи проти позову заперечила, мотивуючи це тим, що Управління пенсійного фонду, здійснюючи розрахунок зазначеного підвищення правомірно користувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, відповідно п. 2 якої розрахунок підвищень, що передбачений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинен провадитись виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., оскільки зазначена постанова не визнана в установленому законом порядку неконституційною. Окрім цього, відповідач стверджує, що посилання позивача на Законом України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 року є неправомірним, оскільки мінімальний розмір пенсій за віком згідно положень ст.28 зазначеного Закону не може бути використаний для розрахунку підвищень, а лише виключно для визначення розмірів пенсій, призначений згідно цього Закону.
Окрім цього, в судовому засідання представник відповідача звернулась до суду з заявою, якою просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в зв`язку із пропущенням позивачем річного терміну позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.03.2005 року, виданого Липовецьким управлінням праці і соціального захисту населення, позивач є інвалідом війни І групи, а до цього часу була інвалідом війни ІІ групи - з 26.06.1995 року.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (в редакції станом на 05.08.2003 року), пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується інвалідам війни першої групи у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а інвалідам війни ІІ групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як стверджується матеріалами справи, у тому числі довідки-атестата від 11.05.2007 року №963 Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області позивач отримує пенсію як інвалід Великої Вітчизняної Війни І групи. Надбавка складає: з 01.01.04 р. по 16.03.05 р. - 66грн.48 коп., з 17.03.05 р. по 31.12.05 р. - 79,64 грн., з 01.01.06 р. по 31.03.06 р. - 175 грн., з 01.04.06 р. по 30.09.06 р. - 179,50 грн., з 01.10.06 р. по 31.12.2006 р. - 183грн., з 01.01.07 р. по 31.03.07 р. - 190 грн., з 01.04.2007 р. по 30.09.2007 р. - 203 грн., що обраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., що також передбачено п. 2 зазначеної постанови.
Враховуючи, що зазначена Постанова є підзаконним нормативним актом, що видана на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, для конкретизації його законодавчих розпоряджень, вона, в силу вимог ч.1 ст.117 Конституції України є обов`язковою до виконання.
При цьому варто зазначити, що при здійсненні підрахунку підвищень до пенсії, що підлягають виплаті відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 05.10.2005 року) положення ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 року не підлягають застосуванню, оскільки відповідно до ч .3 ст. 28 зазначеного Закону: «мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом».
Що стосується вимоги позивача в частині стягнення недоплаченого підвищення до пенсії з 2004 по 2006 р.р., суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з підстав пропущення строку звернення до суду .
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а позивач знав, що отримує підвищення до пенсії як ветеран війни на підставі свого посвідчення ( з моменту його отримання ) відповідно до вищезазначеного Закону.
Необхідно також зазначити, що в зв`язку із набранням чинності з 01.01.2007 року п. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року, відповідно до якої підвищення до пенсії здійснюється з урахуванням прожиткового мінімуму, тому позов не підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за 2007 рік .
З урахуванням наведеного позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.117 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, ст.ст. 7, 71, 86, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У позові ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії - відмовити повністю.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя :
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: