ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 р. Справа № 9346/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Стародуба О.П.
Суддів Пліша М.А. , Довгополова О.М.
при секретарі судового засідання Поворозник Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про нарахування та виплату, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області та зобов»язано управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і в межах передбачених ним видатків, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
В задоволенні позову в частині вимог за 2006 рік відмовлено, оскільки в цей період виплату підвищення пенсії дітям війни було обмежено відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (з відповідними змінами), які неконституційними не визнавались і діяли у вказаний період.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, уточнивши її резолютивну частину.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2009 року по справі №2а-516/09 – без змін, уточнивши її резолютивну частину щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність на 2007-2008 роки, з врахуванням виплачених сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Стародуб О.П.
Судді Пліш М.А. , Довгополов О.М.
В повному обсязі ухвалу складено 23.02.2010 р.