КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-3063/09 Головуючий у 1-й інстанції: Шарко О.П.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації про примусове стягнення недоплаченої грошової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2007 року позов задоволено повністю, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 5560 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки;
Рішення суду вмотивовано тим, що дії відповідача по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Законам України, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати такими, що порушують конституційні права позивача на здоров’я та належний соціальний захист.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував, що одноразова щорічна грошова допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідно до діючого законодавства на законних підставах та виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2005-2007 роки відповідач немає підстав.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з постановленням нової, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, пп. 3,4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову, якщо судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, –виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у 2005 –2007 роках у меншому розмірі, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, дійсно, повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2005 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України не було досліджено питання пропущення річного строку звернення до суду за 2005 рік, тоді як позивач не просив про його поновлення, що згідно до вимог ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, як таких, що заявлені із пропуском зазначеного строку.
Що ж стосується вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то, на думку колегії суддів, відповідач правомірно керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому вимога позивач щодо стягнення щорічної допомоги за 2006 рік не підлягає задоволенню.
Крім того, Катеринопільський районний суд Черкаської області дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог за 2007 рік на підставі рішення Конституційного Суду України №6 -рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі дію положень абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини першої, частини третьої, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини 4 та 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції не врахував того, що в матеріалах справи відсутні докази, що дана виплата була проведена позивачу після прийняття рішення Конституційного Суду України №6 -рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, що також не спростовується наявними в матеріалах справи довідками (а.с.7-8). Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, тому постанова Катеринопільського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2007 року підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову в задоволення позову.
У зв'язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-УІ та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України»перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205 та 207 КАС України, ст. ст. 319, 323, 325, 327 ЦПК України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації –задовольнити.
Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 2 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації про примусове стягнення недоплаченої грошової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС–скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
(Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2010 року)
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя О.В. Попович
Суддя В.П. Мельничук