Судове рішення #895620

    

    УКРАЇНА

Справа № 2-а - 28 / 07

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2007 року                                                                    м. Житомир

                       

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Капустинського М.М.,

при секретарі                - Метельській С.В.,

за участю: представника від позивача - Державної податкової інспекції у Ємільчинському районі Житомирської області, Свєтяша А.Е.;

представника відповідача Литвинчук Р.М. Шарого С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом приватної фірми „Житомир-Вестагрегатресурс” до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №-00052304/0/2734/10/23-2 від 20 січня 2007 року

 

                                          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20 січня 2007 року №-00052304/0/2734/10/23-2.

Позовні вимоги обґрунтовані наступим:

 приватна фірма /позивач/ на підставі договору комісії, як комісіонер, 19.09.2006 року уклала б\н договір купівлі продажу та придбали службові приміщення площею 205 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /комітента/, за кошти останнього.

19.09.2006 року  фірма отримала податкову накладну НОМЕР_1 на загальну суму 394990,80 грн., в т.ч. ПДВ 65831,80 грн., що стало підставою для включення до складу податкового кредиту у вересні 2006 року суми в розмірі 65831,80 грн..

20.10.2006 року ПФ було подано заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. 20.10.2006 року підприємство було виключено з платників податку.

ДПІ, застосовуючи п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, не врахувала того, що основні фонди, а саме: нежиле приміщення, що знаходиться  за адресою АДРЕСА_1, стосовно якого було нараховано податковий кредит не є власністю ПФ „Житомир-Вестарегатресурс”, а тому застосовувати до них умовний продаж є неможливим.

Відповідно до ст.ст.1011,1018 ЦК України майно придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Отже, коли умови договору комісії чітко передбачали процедуру та терміни передачі придбаного приміщення від комісіонера до комітента, то підприємство /позивач/, на час анулювання, здійснювало лише зберігання майна, придбаного по договору комісії. Приватний підприємець ОСОБА_1, як власник приміщення, в подальшому розпоряджаючись приміщенням, зможе визнати його умовний продаж. Крім того, перевіряючими не було враховано, що приміщення обліковується на позабалансовому рахунку позивача.

 

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вважає оспорюване позивачем повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам закону, оскільки позивачем порушено п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого, позивач. на день анулювання реєстрації, маючи товарні залишки, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточних податкових періодах, повинен був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов”язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідач зазначає, що позивачем не заперечується факт перебування на позабалансовому рахунку приміщення, стосовно якого і виник податковий кредит і що податковий кредит сформовано саме завдяки придбання приміщення.

Відповідач вказує, що анулювання підприємства, як платника податку на додану вартість, 20.10.2006 року проведено ДПІ відповідно до вимог чинного Законодавства, а тому мали місце всі умови для обов”язкового  виконання вимог п.9.8 ст.9 Закону, чого не було зроблено підприємством.

 

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Житомирський окружний адміністративний суд,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

           Відповідачем - Державною податковою інспекцією м. Житомира проведено позапланову виїздну документальну перевірку Приватної фірми „Житомир Вестагрегатресурс” з питань дотримання правильності визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що заявлена до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року.

           В ході перевірки  встановлено порушення п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97- ВР /надалі - Закон/, а саме, що на день анулювання реєстрації у позивача, як підприємства, знаходились товарні залишки, стосовно яких було нараховано податковий кредит, а саме: у вересні 2006 року згідно податкової накладної НОМЕР_1 від 19.09.2006 року на суму 394990,80 грн. в т.ч. ПДВ 65831,80 грн. по придбанню на підставі договору комісії для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 нежилого приміщення, яке належало Територіальній громаді м. Житомира і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а отже платник податку /підприємство/ зобов”язаний відповідно доп.9.8 ст.9 Закону визнати умовний продаж таких товарів та відповідно збільшити суму податкового зобов”язання за наслідками жовтня 2006 року на 65831,80 грн..

          За результатами перевірки  19.01.2007 року складено Акт №190/23-2 /далі - Акт перевірки/ яким визначено, що в жовтні 2006 року ПФ „Житомир Вестагрегатресурс” зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 64437,00 грн., а тому сума бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року підтверджується лише в сумі 76,0 грн..

        На підставі Акту перевірки, згідно з  з абз. „б” п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України „ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, п.п. 7.7.5. п.7 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”  20 січня 2007 року ДПІ м. Житомира було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00052304/0/2734/10/23-2 , яким визнано, що сума завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 64437,00 грн. є рівною сумі не відшкодованого ПДВ, а тому не підлягає відшкодуванню.

        Позивач, не погоджуючись з результатами перевірки , яка стала підставою для складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення, - зазначає, що перевіркою не враховані норми Цивільного кодексу України, відповідно до яких розпоряджатись майном має право лише та особа, що є її власником. Право ж власності набувача на нерухому майно виникає з моменту державної реєстрації яка є обов”язковою та здійснюється підприємствами БТІ у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. В акті перевірки не зазначено чи є позивач власником приміщення щодо якого має бути визнано умовний продаж і чи має він право взагалі розпоряджатися вказаним приміщенням, так як станом на 31.10.2006 року приміщення по документам рахувалося як власність територіальної громади м. Житомира, а позивач мав лише дебіторську заборгованість по договору купівлі-продажу не житлового приміщення.

        Не маючи прав власності на приміщення, підприємство не мало права розпоряджатись ним та вважати його умовний продаж, а тому не було жодних правових  підстав для застосування п.9.8 ст.9 Закону.

        Однак з висновками позивача, викладеними в позовній заяві та в поясненнях, суд не погоджується з наступних підстав:

Так, згідно з поданою ПФ „Житомир Вестагрегатресурс” до ДПІ у м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2006 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку в сумі 64513,00 грн..

          Згідно з даними декларації: - залишок від”ємного значення попереднього податкового періоду за врахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного  періоду складає 64513,00 грн..

-     сума податкового кредиту попереднього податкового періоду / рядок 17 Декларації за вересень 2006 р./  67638,00 грн..

-     сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, складає 66915,00 грн..

Відповідно до п.п.7.7.2 ст.7 Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина від”ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередньому податковому періоді постачальникам таких  товарів /послуг/.

          Згідно з поданою підприємством до ДПІ податковою декларацією з ПДВ за вересень 2006 року, від”ємне значення різниці між сумою податкового зобов”язання та сумою податкового кредиту складає 67271,00 грн..

          Розділом  2 акту перевірки, за перевіряємий період, відображені слідуючи операції, які здійснені підприємством :

До складу податкового кредиту  /р.10.1 Декларації/, віднесено придбані з ПДВ на митній території України товари /роботи, послуги/ на суму 338190,00 грн., ПДВ 67638,00 грн., що підтверджується податковими накладними та даними податкового обліку /отримано послуги зв”язку, оренди, придбано електроенергію, вагонку, клей, приміщення згідно договору комісії/.

          Основною операцією, завдяки якої було сформовано податковий кредит є купівля приміщення згідно договору комісії.

Так, в вересні 2006 року на розрахунковий рахунок підприємства відповідно до договору комісії № б/н від 06.02.2006 року укладеного  ПФ „Житомир Вестагрегатресурс” /”Комісіонер”/ з ПП ОСОБА_1 /”Комітент”/ надійшли кошти в сумі 409690,00 грн. .

          Відповідно до умов вищевказаного договору Комісіонер зобов”язується за дорученням Комітента, в порядку винагороди від свого імені за рахунок „Комітента”, придбати службові приміщення корисною площею 205 м. кв. за адресою АДРЕСА_1, та передати їх у власність Комітента на протязі січня 2007 - грудня 2008 років.. Комісійна плата Комісіонерові встановлюється в розмірі 12 грн. з ПДВ за один м. кв. площі об”єкту.

          На виконання умов договору комісії підприємством 19.09.2006 року укладено договір №-б/н купівлі-продажу приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з „Територіальною громадою міста Житомира” в особі „Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської Ради”. Вартість приміщення відповідно умов договору становить 394990,00 гривень в тому числі ПДВ 65831,00 грн..

           Підприємством, платіжним дорученням НОМЕР_2 від 20.09.2006 року, перераховано кошти „Територіальній громаді міста Житомира” в особі „Відділу...”, якою була виписана податкова накладна НОМЕР_1 від 19.09.2006 року на загальну суму 394990,80 грн. в т.ч. ПДВ 65381,80) грн.. та включена до складу податкового кредиту підприємством в вересні 2006 року. Приміщення передано підприємству згідно „Акту прийому передачі” від 25.09.2006 року.

           Доводи позивача, що акт передачі приміщення не є первинним документом і не міг бути підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та що приміщення було поставлено на позабалансовий облік  після отримання підприємством  свідоцтва про право власності на приміщення, в кінці листопада 2006 року, суд не приймає з слідуючи підстав:

Відповідно до ст.2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  - бухгалтерський облік є обов”язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

         Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій /ч.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік”. При цьому ч.5 ст.9 цього Закону визначає, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

         В свою чергу п.315 Наказу головного архівного управління при КМУ №41 від 20.07.1998 р.  „Про затвердження Переліку типових документів” визначений певний перелік первинних документів , що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах / касові, банківські документи, повідомлення банків і перекази, вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку ТМЦ, авансові звіти та ін./.

         З врахуванням наведених норм закону, акт прийому передачі приміщення, є первинним документом. Господарська операція, яку засвідчує даний акт, повинна бути відображена в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вона була здійснена. На час перевірки , підприємством не надано документів, які б підтверджували передачу приміщення ПП ОСОБА_1, а тому акт прийому-передачі підтверджує факт перебування в обліку підприємства приміщення, стосовно якого був нарахований податковий кредит у минулих або поточних податкових періодах, навіть за умови, якщо підприємство не веде облік відповідно до вимог  Закону або веде його з порушенням.

         Оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, регламентується пунктом 4.7 ст.4 Закону.

          Відповідно до зазначеного пункту у разі, коли платник податку здійснює діяльність з придбання товарів /робіт, послуг/ за дорученням та за рахунок іншої особи /далі довіритель/, датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів  /поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу/ на користь продавця таких товарів /робіт, послуг/ або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів /робіт, послуг/, а датою збільшення податкових зобов”язань є дата передання таких товарів /результатів робіт, послуг/ довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів /вартості цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу/, перерахованих /переданих/ повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів /робіт, послуг/, придбаних повіреним за його дорученням.

          ПФ „Житомир Вестагрегатресурс” податкові зобов”язання по даній угоді відповідно до п.4.7 ст.4 Закону не нараховувались в зв”язку з тим, що приміщення, яке було предметом комісійної угоди ПП ОСОБА_1 передано не було. /До реєстру виданих податкових накладних та до Декларації по податку на додану вартість за вересень, жовтень 2006 року податкове зобов”язання не включено/.

          Щодо підтвердження факту анулювання реєстрації платників податку на додану вартість слід зазначити, що підприємство 20.10.2006 року відповідно до положень п.п. „А” п.9.8 ст.9 Закону подало до податкового органу заяву за формою №3-ПДВ.

         ДПІ у м. Житомирі відповідно положень п.25.1 ст.25 Наказу ДПА України №79 від 01.03.2000 року „Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість” 20.10.2006 року прийняло рішення про анулювання реєстрації платника, яке відповідно до положень наведеного наказу відображено у відповідній графі заяви за формою №3-ПДВ.

         Таким чином, наявність в обліку підприємства /ПФ „Житомир Вестагрегатресурс”/ на день анулювання реєстрації товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах та анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість  е підставами для обов”язкового здійснення підприємством „умовного продажу” товарних залишків за звичайними  цінами та відповідного збільшення суми своїх податкових зобов”язань з податку на додану вартість.

     Посилання позивача на положення Цивільного кодексу України, відповідно якого, підприємство, як платник податку не є власником спірного приміщення а тому не може визнати його  умовний продаж не поширюється на положення п.9.8 ст.9 Закону, так як відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Крім того, п.9.8 ст.9 Закону не пов”язує наявності  власності на майно відносно якого повинні здійснюватись відповідні операції.

     Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

 

     Керуючись  ст.ст. 9,71,94, 158-163, 167, 254 КАС України, Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”,  суд

 

                                                 ПОСТАНОВИВ:

 

            В  позові відмовити повністю.

            Відповідно до ч.1 ст.254  Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

            Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  десяти днів, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                            М.М. Капустинський

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація