Справа № 22ц-1976 2008 р.  

Категорія: п.57

Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Доповідач: Петричка П.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року серпня 26 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А. Г.

Суддів: Петричка П.Ф., Мікуш Ю.Р.

При секретарі: Гарванко М. М.

З участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3

відповідачки ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення коштів отриманих за виконання договору, відшкодування збитків, моральної шкоди, судових витрат, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов, з відповідачки у користь позивачів стягнено 39204 грн. отриманої відповідачкою суми, 35615, 73 грн. відшкодування матеріальної шкоди, відповідно 30000 грн. та 25000 грн. моральної шкоди 20464, 50 грн. судових витрат та 283, 78 грн. судового збору в дохід держави.

Вважаючи, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам, в апеляційній скарзі відповідачка вказала, що справу суд розглянув у відсутності третіх осіб, зауважила неврахування суду, що спір існує між позивачами і третіми особами, що вартість квартири стягнено з відповідачки, а позивачі проживають у ній.

Суд безпідставно прийняв до розгляду доповнення позивачів до позову, незаконно стягнув відшкодування моральної шкоди при відсутності вини, а також надмірну суму за надання правової допомоги.

Просила змінити рішення суду, стягнувши 39204 грн., а також скасувати рішення, а справу передати на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки в підтримання скарги, заперечення позивачів і обгрунтування адвоката, перевіривши матеріали справи і

доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим задоволити її лише частково.

Неявка в судове засідання третіх осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові.

Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і частково задовольняючи позовні вимоги, суд підставно і обгрунтовано виходив із неоспореного і визнаного відповідачкою отримання нею від позивачів обумовленої суми вартості запропонованої до купівлі квартири і стягнув з відповідачки цю суму, еквівалентну офіційному курсу гривні до долара США на день розгляду справи, що підтверджено довідкою Львівського облуправління Ощадного банку України.

Судом повно встановлено обставини проведення позивачами узгодженого з відповідачкою ремонту спірної квартири, його вартості та понесених матеріальних витрат, підтверджених документами: накладними, товарними чеками та звітом про визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, які не спростовані відповідачем.

Обгрунтовуючи своє рішення в частині часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, суд об’єктивно врахував характер та обсяг заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з врахуванням ступеня вини відповідача, обставин завдання та наслідки шкоди. Суд врахував, що внаслідок дій відповідачки позивачі втратили зібрану ними для придбання житла суму трудових заощаджень, фізичні і матеріальні витрати на приведення помешкання у стан придатний для проживання, які надалі виявились втраченими, не для себе, а для сім’ї сина відповідачки, який після завершення ремонту, подякував за ремонт одночасно вимагаючи звільнення помешкання.

Внаслідок дій відповідачки, навіть після виконання рішення суду і стягнення з неї суми отриманої від позивачів за продану квартиру, ця сума буде недостатньою для придбання будь-якого житла, внаслідок значного росту вартості житла на ринку м. Львова, за період, який минув з 2004 року.

Заслуховуючи обгрунтування заперечень позивачів та підтримання доводів апелянта, зокрема в частині відшкодування моральної шкоди, аналізуючи обставини її завдання та наслідки, оцінюючи особисте ставлення сторін до ситуації, колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром відшкодування.

Непереконливими є пояснення відповідача щодо обставин і наміру продажу квартири в зв’язку із потребою відповідних коштів для встановлення пам’ятника на могилі сина та лікування і проведення операції чоловікові поряд із фактичним покращенням своїх житлових умов купівлею нової квартири після отримання від позивачів обумовленої суми вартості спірної квартири.

Твердження позивачів щодо такого використання відповідачкою отриманих від них коштів, купівлі 19.10.2004 р. АДРЕСА_1 не спростовані відповідачкою.

Послідовність дій відповідачки, а згодом її невістки і сина, на шкоду позивачам не виключає їх продуманості і тому об’єктивними і природнім є реагування позивачів на створену їм ситуацію, що лише поглиблює їх моральні страждання.

Подача відповідачкою оголошення в газету про продаж квартири, ведення нею особисто перемовин щодо умов договору купівлі-продажу, узгодження вартості і отримання грошей та видачу нею розписок, наявність у неї оригіналів документів, передача їх та ключів від помешкання позивачам, відрекомендування останніх перед мешканцями будинку як нових сусідів, пояснення щодо тимчасової відсутності сина-власника у м. Львові для можливості укладення договору в нотаріуса, служба останнього в органах внутрішніх справ підтвердили в сприйнятті позивачів правдоподібність дій та відкинули сумніви.

Пояснюваний намір продажу квартири також підтверджувала пред’явлена позивачам довідка-характеристика від 5.09.2001 р. на спірну квартиру, отримана сином відповідачки - власником, з метою відчуження квартири (а.с. 21).

Відповідачка не вчиняла ніяких заперечливих дій проти розпочатого позивачами та проведеного грунтовного ремонту квартири, який тривав відповідний час. Лише після його закінчення, вже не відповідачка, а її син заявив претензію і вимогу звільнити квартиру.

Правдоподібність реалізації житла в очах позивачів посилив факт не проживання в квартирі власників, фактичне проживання яких на АДРЕСА_2 підтверджено матеріалами справи, відповідачкою і третіми особами.

Довірливість позивачів, їх людське сприйняття початку взаємовідносин між сторонами, не може бути оцінена як обставина, що зменшує завдану їм моральну шкоду.

Поведінка відповідачки, аж до завершення ремонтних робіт, не давала позивачам підстав для сумнівів. Моральне страждання позивачів поглиблені цинізмом дій відповідачки, які розпочалися після закінчення ремонту помешкання, вже не тільки самою відповідачкою, а й сім’єю її сина і продовжуються до тепер.

Усвідомлення позивачів-батьків, що після більш як трьох років які минули з часу сплати за житло, проведення у ньому ремонту і обладнання для житла, вселення і проживання, усвідомлення відповідальності перед дітьми, їх сім’я з шести осіб залишається без житла та без можливості придбати таке, характеризує глибину моральних страждань не тільки позивачів, але й усієї сім’ї.

Крім того, сприйняття ситуації привело до невиліковного захворювання позивачки, діагноз якого визначено після виникнення конфлікту, пов’язаного з квартирою - псоріазом змішаного типу в прогресуючій стадії.

Частково задовольняючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд повно керувався роз’ясненнями п.п.3, 4, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", визначивши розмір відшкодування, навівши переконливі мотиви, з яким погоджується колегія суддів.

Тобто, дотримуючись вимог норм процесуального права, на підставі норм матеріального права, суд встановив сукупність усіх умов для покладення відповідальності на завдавана шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують тому підстав для скасування рішення у цій частині задоволення вимог нема.

Разом з тим, погодившись з висновком суду щодо відшкодування матеріальної і частково моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставним задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн., оскільки ці висновки суду не узгоджуються з граничними розмірами компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590.

Тому взявши до уваги затрати часу адвокатом для вивчення матеріалів, підготовки позовної заяви і збору документів, участі в судових засіданнях, тощо колегія суддів вважає, що об’єктивною і оптимальною сума витрат є у розмірі 5000 грн.

Відтак в цій частині рішення суду слід змінити, визначивши, що з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути в порядку відшкодування витрат пов’язаних з правовою допомогою адвоката в сумі 5000 грн., а не 20000 грн.

У решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303-305, 307, 309 ч. 1 п.4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 р. в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. змінити, визначивши, що відшкодуванню підлягає сума в 5000 (п’ять тисяч) гривень.

У решті рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.