Справа - № 6309     Головуючий в1й інстанції - Тимченко С. О,

Категорія - 26     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Котушенко С. П.,

суддів     Сіромашенко Н.В.,  Максюти Ж.І.,

при секретарі     Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2008 року в задоволенні позовної заяви було відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про скасування рішення суду з постановлениям рішення про задоволення позову,  посилаючись на те,  що рішення суду було ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено,  що ОСОБА_2 працював на шахті «Благодатна» ВАТ «Павлоградвугілля» в період з 1980 року по 2007 рік.

Згідно висновку МСЕК від 20 серпня 2007 року йому була встановлена 3 група інвалідності безстроково та 65% втрати працездатності по профзахворюванню.

Відносно позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я суд прийшов до висновку про те,  що вони не підлягають задоволенню,  оскільки на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди дія статей ЗУ №1105-XIV від 23 вересня 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди була зупинена п. 22  ст.  71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  а,  у подальшому,  ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,  які спричинили стійку втрату працездатності» №717-V від 23 лютого 2007 року було виключено норми Закону №1105-XIV від 23 вересня 1999 року,  згідно яких здійснювалася оплата страхових виплат по відшкодуванню моральної шкоди. Окрім того,  у відповідності з діючим законодавством на час виникнення спірних правовідносин відшкодування моральної шкоди здійснювалося Фондом соціального страхування. При цьому зазначено,  що посилання позивача на п.1  ст. 9 ЦК України,  згідно якої положення даного Кодексу застосовуються до трудових відносин,  не врегульованих іншими актами законодавства,  необгрунтовано,  оскільки таким актом являється ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,  які спричинили стійку втрату працездатності»,  а його посилання на  ст.  237-1 КЗпП України є помилковими,  т.я. дана норма спірні правовідносини не регулює.

Апеляційний суд вважає,  що суд 1-ї інстанції,  виходячи із встановлених фактичних обставин справи,  та,  керуючись ч. ч. 1, 2  ст. 9 ЗУ «Про охорону праці»,   ст.  ст.  21, 28,  30,  34,  35 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року,  ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2007 рік»,  ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,  які спричинили стійку втрату працездатності» №717-V від 23 лютого 2007 року,  правильно прийшов до висновку про відмову в задоволенні вищевказаного позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду 1 - інстанції та висловлювання незгоди щодо них. Підсумовуючи все вищезазначене,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що рішення суду 1-ї інстанції є законним і обгрунтованим,  а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307-308,  313,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.