Справа - № 6253     Головуючий в 1 й інстанції - Крохмалюк І.П.,

Категорія - 48     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Котушенко СП.,

суддів     Сіромашенко Н.В.,  Максюти Ж.І.,

при секретарі     Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2008 року даний позов був задоволений частково,  стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  у розмірі 450 грн.,  починаючи з 7 травня 2008 року,  до досягнення останнім повноліття,  а також в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.

В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про скасування рішення суду з винесенням нового рішення,  посилаючись на те,  що рішення суду було ухвалене з порушенням норм матеріального права та не повним з'ясуванням обставин,  які мають значення для даної справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції було встановлено,  що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі,  від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  який проживає з ОСОБА_3,  і,  на утримання якого ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти в розмірі 450 грн.,  починаючи з дня пред'явлення позову,  а саме: 7 травня 2008 року,  до досягнення ним повноліття. При цьому суд вважає,  що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини в сумі 600 грн. не доказані,  а також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача стосовно стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини від його заробітку щомісячно.

Апеляційний суд вважає,  що суд 1-ї інстанції,  виходячи із встановлених фактичних обставин справи,  та,  керуючись  ст.   ст.  181,  184 (помилково зазначаючи  ст.  183) СК України,  правильно прийшов до висновку про часткове задоволення вищевказаного позову.

Відповідно до ч.3  ст.  181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері,  батька або у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ч.1  ст.  184 СК України,  якщо платник аліментів має нерегулярний,  мінливий дохід,  частину доходу одержує в натурі,  а також за наявності інших обставин,  що мають істотне значення,  суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Виходячи з цього,  суд 1-ї інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі,  оскільки він являється приватним підприємцем,  має нерегулярний,  мінливий дохід,  що об'єктивно підтверджується наявними в матеріалах справи деклараціями,  в тому числі і декларацією,  наданою останнім щодо обґрунтування доводів апеляційної скарги,  яка не була предметом розгляду під час судового засідання.

Таким чином,  доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Помилкове зазначення судом при ухваленні рішення,  як правової підстави,   ст.  183 СК України не може вплинути на результат розгляду справи. №606-XIV від 21 квітня 1999 року не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи,  також не може заслуговувати на увагу,  оскільки з ч.4 вказаної статті Закону вбачається,  що це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати,  в тому числі,  і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей,  у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.

Отже,  судом не було допущено порушень норм матеріального права і в цій частині.

Підсумовуючи все вищезазначене,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що рішення суду 1-ї інстанції є законним і обгрунтованим,  а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись  ст.   ст.  303, 307-308, 313, 315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.