ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 м. Вінниця,    вул. Островського, 14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23 липня 2007 року                                                                                       Справа №2-а-94/07

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Сауляк Ю.В.

при секретарі судового засідання Кащук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та відшкодування недоплаченої пенсії

В присутності:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2, діє на підставі усної заяви довірителя;

представника відповідача: Івасик О.В., діє за письмовим дорученням №283/06-38/08 від 13.03.2007 року;

представник УМВС України у Вінницькій області: Городецький Ю.М., діє за письмовим дорученням від 30.01.2007 року.

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду подано позов про зобов`язання відповідача здійснити з урахування положень Постанови КМУ №257 від 02.04.1993 року та  Указу Президента України №926/96 перерахунок пенсії з урахуванням 25 відсоткової доплати за двадцятирічну вислугу років в органах внутрішніх справ та зобов`язання відшкодувати заборгованість, що створився в зв'язку з цим у 2006 - 2007 р.р.

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Натомість, представник відповідача та третьої особи проти позову заперечили, посилаючись при цьому на вимоги ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно до якої особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ,  пенсія призначається з грошового забезпечення, які вони отримували за останньою штатною посадою, включаючи додаткові види грошового забезпечення. За таких обставин, оскільки позивач протягом останнього року служби в органах внутрішніх справ за рішенням керівника не отримував відповідну двадцятип'ятивідсоткову доплату, вона, в силу вимог ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» не підлягає врахуванню при обчисленні пенсії. При цьому представники відповідача та третьої особи також наголосили, що зазначені висновки також відповідають судовій практиці, що склалась у Верховному суді України та Вищому адміністративному суді.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши надані в їх обгрунтування докази, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити в силу наступного.

З 09 листопада 2005 року позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», що стверджується посвідченням НОМЕР_1, грошовим атестатом НОМЕР_2 від 08.11.2005 року та іншими матеріалами справи.

При цьому, при нарахуванні та виплаті пенсії положення частини 3 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» №926/96 від 04.10.1996 року не були враховані на законних підставах.

Так, згідно ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених             з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року: «пенсії особам офіцерського  складу,  прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової  служби  та  військової служби за контрактом, особам, які  мають  право  на  пенсію  за  цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою   перед   звільненням,  враховуючи  відповідні  оклади  за посадою,  військовим  (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу  років,  щомісячні  додаткові  види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством».

Згідно грошового атестату НОМЕР_2, що виданий 08.11.2005 року, позивач за останнім місцем роботи у органах внутрішніх справ не отримував доплату у розмірі 25 відсотків суми пенсії, що передбачена ч.3 Указу Президента України №926/96 від 04.10.1996 року, на що є посилання у тексті позовної заяви.

При цьому варто зазначити, що «клопотання керівництва» (подання про встановлення надбавок згідно наказу МВС України №1504 від 10.12.2003 року) не є доказом фактичного установлення відповідної надбавки.

Окрім цього, суд також приходить до висновку, що наявність вислуги років, що дає право на пенсію, надає право (а не зобов'язує) керівників органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована особам, які залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

Необхідно також наголосити на тому, що викладені висновки відповідають судовій практиці, що склалась, зокрема, обставинам, встановленим у Постанові Вищого адміністративного суду України від 07.06.2007 року по справі №К-23457/06 та пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» №4 від 15.04.2005 року.

Керуючись ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених             з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ч.3 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» №926/96 від 04.10.1996 року, ст.ст. 86,  158, 160, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.   У позові відмовити.

Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї  проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про  апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя :