Справа № 11-а-180/2009 р. Головуючий в 1 інстанції Крюковський О.А.
Категорія: ст. ст. 289 ч.3, 146 ч.2, 189 ч.4 КК України Доповідач: Червоненко В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року лютого місяця 24 дня колегія суддів судової палати укримінальних справа х апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Червоненка В.Я.
Суддів: Буженко Н.В.
Гемми Ю.М.
З участю прокурора: Литвиненка О.О.
адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3
перекладача: ОСОБА_4
засудженого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5, адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5, прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 травня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець села Куйбишев міста Діліжан Республіки Вірменія,
вірмен, громадянин Російської Федерації, не працюючий, не судимий, освіта середня,
мешканець АДРЕСА_1, -
засуджений за ст. 289 ч.3 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ст. 146 ч.2 КК України на п’ять років позбавлення волі; за ст. 189 ч.4 КК України на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.
Строк покарання обчислюється з 30 березня 2007 року. Запобіжний захід - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 185 грн. 97 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 24 серпня 2006 року в денний час, на перехресті автошляху Одеса-Мелітополь і автошляху в бік села Дмитрівка Каховського району Херсонської області, за попередньою змовою з іншими особами, з застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, що виразилося в нанесенні ударів руками і ногами по голові та тілу ОСОБА_8, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем «Мерседес-Бенц CL-500», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 129052, 75 грн., яким за довіреністю керував ОСОБА_8, чим завдав потерплому велику матеріальну шкоду.
Заволодівши транспортним засобом, ОСОБА_5 незаконно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими особами, незаконно позбавив свободи ОСОБА_8, викрав та вивіз його в м. Дніпродзержинськ, де, у невстановленому слідством місці, утримував потерпілого протягом тривалого часу
- з 24.08.2006 року по 02.09.2006 року, де, погрожуючи насильством та вбивством викраденого ОСОБА_8, вимагав у брата потерпілого ОСОБА_8 передачі чужого майна - викуп в сумі 1 000 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України складає 5 050 000 грн.
Сприйнявши погрози реально, брат ОСОБА_8 був вимушений 01.09.2006 року на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ в приміщенні бувшого посту ДАІ, що розташоване на 11 км від міста Новоазовськ, передати викрадачам 250 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України складає 1 262 500 грн., чим завдали потерпшому ОСОБА_8 шкоду в особливо великих розмірах.
В апеляціях з доповненнями:
- Засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду, як незаконний, скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, вказуючи на те, що він даного злочину не вчиняв, а в цей час знаходився в лікарні. Суд не взяв до уваги представлені довідки про знаходження на лікуванні з 14.08.2006 року по 07.09.2006 року, а також довідки за 2002р., 2004 рік. Вважає своє затримання 26.03.07р. в місті Воронежі Російської Федерації незаконним. Кримінальна справа написана на українській мові, яку він не розуміє, йому для захисту не надали адвоката. Крім того, в судовому засіданні його позбавили права на останнє слово та неправильно застосували покарання за ст. 289 ч.3 КК України. Суд не надав йому копії вироку з перекладом на рідну мову.
(т. 3 а.с. 30, 53, 55-58)
- Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просить вирок суду, як незаконний, скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 виправдати.
В обгрунтування доводів апеляції адвокат посилається на те, що при розгляді справи судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, суд не врахував, що підсудний ОСОБА_5 не володіє українською і російською мовами. Вирок суду оголошено на українській мові без
перекладача та захисника, які до цього брали участь в розгляді справи, клопотання про перенесення розгляду справи при цьому не було вирішено.
Суд не дав оцінки доказам про те, що ОСОБА_5 на момент скоєння злочину був відсутній в Україні; не врахував довідки лікарні за 2002, 2004 та 2007 роки; не врахував стан здоров’я підсудного в теперішній час.
Крім того, в період досудового слідства порушувалися права обвинуваченого на захист, зокрема при складанні протоколу’ допиту 30.03.2007
року.
Після закінчення 22.04.2008 року судових дебатів та оголошення перерви до 15.05.2008 року суддя не розглянув ряд клопотань про відновлення судового слідства, які направленні 24.04.2008 року, що свідчить про його упереджене ставлення до справи. Зауваження на протокол судового засідання не розглянуті.
(т. 2, а.с. 453-454) (т. 3, а.с. 97-104)
- В апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 містяться аналогічні доводи, як і в апеляції адвоката ОСОБА_6 Адвокат ОСОБА_2, крім того, додає, що суд на неодноразові вимоги ОСОБА_5 на переклад вироку суду хоча б на російську мову, відмовляв останньому. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
(т. 3, а.с. 61-64)
- Прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, як державний обвинувач, просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання, та через порушення кримінально-процесуального закону.
В обгрунтування доводів апеляції прокурор посилається на те, що суд не врахував зміни до ч.3 ст. 289 КК України, санкція якої передбачає максимальне покарання в виді позбавлення волі до 12 років, а суд призначив 14 років позбавлення волі. Просить справу направити на новий судовий розгляд.
Від інших учасників процесу апеляцій не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача; ОСОБА_5, який підтримав свою апеляцію та апеляції своїх захисників в повному обсязі; адвоката ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та апеляції засудженого і адвоката ОСОБА_6 в повному обсязі; адвоката ОСОБА_9, який вважає вирок суду щодо ОСОБА_5 незаконним, а апеляції засудженого і адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_2 такими, що підлягають задоволенню; прокурора, який просив змінити покарання за ч.3 ст. 289 КК України, призначивши ОСОБА_5 за цією статтею 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а за іншими злочинами покарання залишити без змін, остаточно призначивши покарання в силу ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього належного йому майна; останнє слово ОСОБА_5 про скасування вироку та виправдування його, або направлення справи на додаткове розслідування, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_5 та державного обвинувача підлягають частковому задоволенню, а апеляції адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 289; ч.2 ст. 146; ч.4 ст. 189 КК України, за обставин, викладених у вироку, грунтується на доказах, об’єктивно досліджених і належним чином оцінених судом.
Так, допитаний на судовому слідстві і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 послідовно і без протиріч поясняв, що 24.08.2006 року, в денний час, в Каховському районі Херсонської області на перехресті автодоріг Одеса-Мелітополь та автошляху до села Дмитрівка, на нього напали невідомі особи, нанесли середньої тяжкості тілесні ушкодження, незаконно заволоділи його автомобілем «Мерседес-Бенц CL-500», вивезли у невідомому напрямку, де тримали декілька днів у приміщенні, вимагаючи від його родичів викуп в 1 000 000 доларів США. Погрозу вбивством він сприймав реально. 02.09.2006 року невідомі особи привезли його і залишили в м. Нікополі Дніпровської області. Він впевнено впізнав серед нападників ОСОБА_5, який керував його автомобілем і знаходився поряд в період часу його викрадення.
(т.1 а.с. 56-62; 65-70; 85-93; 126; 137-138) (т.2 а.с. 425-428)
Допитаний на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердив, що 24.08.2006 року приблизно о 16-00 годині йому на мобільний телефон зателефонував незнайомець і повідомив, що викрадено його брата ОСОБА_8. Потім він почув голос брата, який сказав, що його викрали і вимагають один мільйон доларів США, погрожуючи вбивством. Впевнившись про реальну загрозу життю брата він зібрав 250 000 доларів США і передав викрадачам. Забравши брата в м. Нікополі 02.09.2006 року, він бачив у брата тілесні ушкодження.
(т.1 а.с. 103-111) (т.2 а.с. 428-429)
Відповідно до досліджених судом письмових доказів ОСОБА_8 мав право на керування зареєстрованим в Росії автомобілем «Мерседес-Бенц CL-500», державний номер НОМЕР_2, ринкова вартість якого в Україні станом на 2006 рік склала 25 555 доларів США.
(т.1 а.с. 97, 188)
Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_8 виявленні тілесні ушкодження, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, і не виключено, що вони могли статися 24.08.2006 року.
(т.2 а.с. 120-122, 126) Доводи засудженого ОСОБА_5 та його адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_2 в апеляціях про те, що ОСОБА_5 в період скоєння злочину не перебував на території України, а був в лікарнях м. Батайська та м. Ростова, спростовуються довідкою головного лікаря лікарні м. Батайська ОСОБА_11, довідкою Державної Прикордонної служби України від 03.05.2007 року про перетин державного кордону в напрямку Російської Федерації ОСОБА_5 (НОМЕР_1) 26.09.2006 року о 16 год. 59 хв. та в’їздом в Україну 29.11.2006 року в 00 год. 11 хв. з Російської Федерації.
(т. 2 а.с. 11, 13, 209, 221-225)
До представлених адвокатом ОСОБА_6 витягів із історії хвороби ОСОБА_5 в період з 15.08.2006 року по 07.09.2006 року, колегія суддів ставиться критично, оскільки в цей період за даними Прикордонної служби він перебував в Україні, а в ксерокопіях прізвище ОСОБА_5 дописано останнім. Витяги із історії хвороби за 2002, 2004 роки до справи не відносяться.
(т. З а.с. 106-116, 117-184)
Про перебування ОСОБА_5 в період скоєння злочину в серпні 2006 року в Україні свідчать інші докази, перевірені в судовому засіданні, зокрема, покази:
- свідка ОСОБА_12, яка підтвердила, що наприкінці серпня 2006 року в місті Нова Каховка Херсонської області біля бару «Рандеву» бачила ОСОБА_5, якого знала раніше, який спостерігав за потерпілим ОСОБА_13
(т.2 а.с. 430-431)
- свідка ОСОБА_14, який підтвердив, що приблизно 23-24 серпня 2006 року в м. Нова Каховка Херсонської області в барі «Рандеву» він був разом з потерпілим ОСОБА_13 і чув висловлювання незнайомих людей на вірменській мові, про перевозку якихось людей. Він впізнав серед них одну людину по фото, яким виявився ОСОБА_5
(т.2 а.с. 421-422)
- свідка ОСОБА_15, який на досудовому слідстві пояснив, що його двоюрідний брат ОСОБА_8 має автомобіль «Мерседес» і керує їм сам. Проте 24.08.2006 року в денний час на автошляху Одеса-Ростов біля ринку «Козацький» Бериславського району Херсонської області він побачив автомобіль брата, але за кермом сидів незнайомий йому чоловік. На телефонний дзвінок брату останній не відповідав. При пред’явленні фотознімків для впізнання свідок вказав на фото, на якому зображений ОСОБА_5, як на людину, яка керувала автомобілем «Мерседес» 24.08.2006 року.
(т.1 а.с. 118-123)
- іншими доказами про цей факт, вказаними та мотивованими у вироку.
(т.2 а.с. 440-442) Доводи засудженого ОСОБА_5 та його адвокатів про порушення права на захист є необгрунтованими, оскільки з самого початку досудового слідства підозрюваному, обвинуваченому ОСОБА_5 роз’яснювалися його права, він просив вести справу на російській мові, яку він розуміє, йому призначалися адвокати ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та перекладач ОСОБА_21 Він сам підтвердив, що в середній школі м. Діліжана Вірменії вивчав російську мову.
(т.1 а.с. 127-131; 134-136)
(т.2 а.с. 193-197; 201; 203; 237-238; 251-252; 460)
(т.З а.с. 38; 42; 45; 47)
Крім того, постанова про притягнення ОСОБА_5 в якості
обвинуваченого від 23.07.2007 року вручена йому на російській та вірменській
мовах.
(т.2 а.с. 240-244) Копія обвинувального висновку вручена ОСОБА_5 на російській мові.
(т.2 а.с. 256-262) В судових засіданнях Каховського міськрайонного суду Херсонської області в якості захисників ОСОБА_5 приймали участь адвокати ОСОБА_22, ОСОБА_6
(т.2 а.с. 268-271; 310-312) перекладачі ОСОБА_23, ОСОБА_4
(т.2 а.с. 313-314; 324-325)
(т.З а.с. 88-90)
При проходженні ОСОБА_5 стаціонарної судово-медичної експертизи останній спілкувався з лікарями на російській мові.
(т.2 а.с. 138, 145-147)
Таким чином, посилання засудженого та його адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про порушення права на захист та нерозуміння ОСОБА_5 російської мови є безпідставними.
Що стосується посилань на істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, а саме - ненадання засудженому права на останнє слово, то вони є необгрунтованими.
Як вбачається із протоколу судового засідання, 22.04.2008 року суд закінчив судове слідство та надав слово в дебатах прокурору, адвокату ОСОБА_6, підсудному ОСОБА_5, який виступив на російській мові, після чого суд оголосив про закінчення судових дебатів.
Оголошена перерва до 15.05.2008 року, про що всі учасники процесу були повідомлені.
15.05.2008 року суддя надав підсудному право на останнє слово, проте ОСОБА_5 відмовився виступати. Це його право. Суд видалився до нарадчої кімнати.
(т.2 а.с. 431-438)
Колегія суддів вважає, що суд не порушив закон. Він надавав право підсудному на останнє слово.
Оскільки, на даному етапі судового процесу учасники судового засідання позбавлені права виступати, задавати будь-які питання один одному, тощо, то відсутність будь-якого учасника процесу на стадії надання підсудному останнього слова не перешкоджає продовження судового засідання.
Інші доводи апелянтів є також необгрунтованими, оскільки з усіма матеріалами кримінальної справи, в тому числі з вироком і протоколом судового засідання, ОСОБА_5 ознайомлений в присутності захисника ОСОБА_9
(т.З а.с. 213)
Затримання ОСОБА_5 на ст. Херсон 30.03.2007 року проведено у зв’язку з оголошенням його в розшук.
Міра запобіжного заходу - взяття під варту.
(т.2 а.с. 179, 182-184, 188, 202, 363)
Доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що суд не розглянув її клопотання про відновлення судового слідства є необгрунтованими, оскільки судове слідство закінчено 22.04.2008 року, суд приєднав нові представлені матеріали, але не вважав за необхідне відновлювати судове слідство. Це право суду.
Зауваження на протокол судового засідання, надані адвокатом ОСОБА_6, судом розглянуті.
(т. З а.с. 18-19)
Стан здоров’я підсудного згідно довідки не перешкоджає участі в судовому засіданні.
(т.2 а.с. 146, 173, 206, 461)
Доводи засудженого ОСОБА_5 та державного обвинувача про неправильне застосування судом покарання за ст. 289 ч.3 КК України є такими, що підлягають в цій частині задоволенню.
Так, законом від 15.04.2008 року внесенні зміни до ч.3 ст. 289 КК України, яким передбачено максимальне покарання за ч.3 ст. 289 КК України від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
Тому покарання ОСОБА_5 за цією статтею підлягає пом’якшенню.
Посилання адвоката ОСОБА_2 в апеляції про те, що суд безпідставно відмовив засудженому в перекладі вироку є безпідставними, оскільки заяви засудженого про це немає в матеріалах справи, а при ознайомленні засудженого з матеріалами справи за участю адвоката та перекладача таких вимог не заявлялось.
Міра покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна визначена судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання і, на думку колегії суддів, вона є необхідною і достатньою для виправлення засудженого й попередження здійснення ним нових злочинів.
На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_5 і прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково, апеляції адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 травня 2008 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 289 ч.3 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ст. 146 ч.2 КК України на п’ять років позбавлення волі; за ст. 189 ч.4 КК України на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи, обчислюючи покарання з ЗО березня 2007 року.
В іншій частині вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 травня 2008 року відносно ОСОБА_5 - залишити без змін.