Справа № 11-168/10 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.
Категорія: ч.ч.1, 2 ст. 172 КК України Доповідач в апеляційній інстанції С.Л. Міліщук
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 27 квітня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Міліщука С.Л.,
суддів: Матвієнко Н.В., Бешти Г.Б.,
з участю прокурора: Старчука В.М.,
потерпілого: ОСОБА_2,
законного представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
представників потерпілого: адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
захисника: ОСОБА_6
засудженої ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_7, законного представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 10.02.2010 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Охматків Демидівського району Рівненської області, жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з вищою освітою, одружена, працювала головою правління ВАТ «Луцький райагропостач», раніше не судима, засуджена, -
за ч. 1 ст. 172 КК України до 850 грн. штрафу;
за ч. 2 ст. 172 КК України до 1700 грн. штрафу.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу на 1700 грн.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_7 залишено попередній – підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь:
- потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.;
- законного представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – 500 грн., понесених на правову допомогу;
- потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та 100 грн. витрат, понесених на правову допомогу.
За вироку суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що вона грубо порушила законодавство про працю щодо потерпілого ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_2 при наступних обставинах. Так, ОСОБА_7, будучи призначеною 05.08.2005 р. на посаду голови правління ВАТ «Луцький райагропостач», пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, була службовою особою суб’єкта господарської діяльності, що знаходиться за адресою: с. Гірка Полонка Луцького району.
Як голові правління ОСОБА_7 було відомо, що у відповідності до вимог ст. ст. 24, 24-1 КЗпП України при використанні найманої праці вона повинна укласти трудові договори з найманими працівниками і зареєструвати їх у Державній службі зайнятості за місцем свого проживання у 7-денний строк з моменту фактичного допуску працівника до роботи.
При цьому, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, ОСОБА_7, діючи умисно, усно домовилась про працевлаштування найманих працівників та допустила до роботи на посади різноробочих ВАТ «Луцький райагропостач»: 06 жовтня 2008 року потерпілого ОСОБА_8, а 25 жовтня 2008 року – неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
В установлений законом строк ОСОБА_7 як голова правління вищевказаного ВАТ трудову угоду з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 не оформила, трудову книжку на них не завела, що є порушенням вимог ст. ст. 21, 24, 24-1, 48 КЗпП України. Використовуючи їх найману працю ОСОБА_8 з 06 жовтня 2008 року, а неповнолітнього ОСОБА_2 з 25 жовтня 2008 року до початку березня 2009 року, ОСОБА_7 допустила грубе порушення норм трудового законодавства, а саме:
- оплату праці встановила одноособово, без погодження цих питань з уповноваженим від трудового колективу органом, чим було порушено вимоги ст. 97 КЗпП України;
- не забезпечила мінімальний розмір заробітної плати вказаним працівникам, чим було порушено вимоги ст. 95 КЗпП України;
- при звільненні з роботи ОСОБА_8 та ОСОБА_2 не було нараховано та виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, чим було порушено вимоги ст. 83 КЗпП України;
- залучала потерпілих до роботи в надурочний час, чим було порушено вимоги ст. 62 КЗпП України;
- оплату праці за надурочно відпрацьовані години не проводила в подвійному розмірі, чим було порушено вимоги ст. 106 КЗпП України;
- не проводила належної оплати за роботу в нічний час (з 22 до 24 год.), чим було порушено вимоги ст. 108 КЗпП України;
- прийняла на роботу по усній домовленості ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, якому не виповнилося 16 років, без попереднього медичного огляду, чим було порушено вимоги ст. ст. 188, 191 КЗпП України.
Крім того, в порушення вимог ст. 253 КЗпП України, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 1, 3, 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 14, 15, 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_7 як голова правління ВАТ, впродовж зазначеного вище періоду часу не забезпечила достовірний облік виконуваної вказаними працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці і необхідні обов’язкові відрахування із заробітної плати цих осіб в Пенсійний фонд України, а також у Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування не проводила.
Разом з тим, потерпілі ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_2 були позбавлені права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, чим було порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності».
Зазначені порушення потягли за собою суттєве порушення трудових та конституційних прав ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_2: право на працю шляхом укладення трудового договору, право на створення їм належних умов праці, право на своєчасне і в повному обсязі одержання винагороди за працю, право на відпочинок, право на включення робочого часу в трудовий стаж працівника, право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування по старості, а також на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
В своїх апеляціях:
- засуджена ОСОБА_7, не визнаючи себе винною, вважає, що при розгляді даної справи судом не повно з’ясовано та не перевірено ті обставини справи, які підлягали перевірці, жодних прямих доказів у вчиненні нею інкримінованих злочинів не здобуто. Зазначає, що з потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про роботу останніх без оформлення не домовлялась і вони в товаристві не працювали. Можливо вони і виконували якісь роботи на території, але не для ВАТ «Луцький райагропостач», а продаж даним товариством готової продукції не є доказом переробки грибів та ягід. Вказує на те, що вирок винесено з істотним порушенням норм КПК України. Просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок;
- законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженої, вважає, що обране покарання не відповідає особі ОСОБА_7 та суспільній небезпеці вчинених нею діянь. Крім того, судом не в повному обсязі задоволено цивільний позов про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином. Просить вирок змінити, стягнути з засудженої на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн. та призначити ОСОБА_7 більш сувору міру покарання.
В запереченні на апеляцію законного представника потерпілого засуджена ОСОБА_7 просить її відхилити як безпідставну.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляцій, засуджену ОСОБА_7 та її захисника, які підтримали свою апеляцію та просили відхилити апеляцію потерпілої сторони, потерпілого, його законного представника та представників, які підтримали свою апеляцію та заперечили апеляцію засудженої, прокурора, який просив апеляції засудженої та законного представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні нею злочинів, за які вона засуджена, підтверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами:
- показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_8, які підтвердили, що вони дійсно, за вказаних у вироку обставинах, працювали різноробочими у ВАТ «Луцький райагропостач» без офіційного оформлення трудових договорів, зарплату отримували неофіційно у бухгалтерії тільки за розпорядженням та згоди голови правління ОСОБА_7;
- показаннями потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які також підтвердили, що неповнолітній ОСОБА_2 та ОСОБА_8 працювали у ВАТ «Луцький райагропостач» без офіційного оформлення з відому та згоди ОСОБА_7;
- показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, які ствердили, що бачили ОСОБА_2 на території ВАТ «Луцький райагропостач», коли останній чистив та перебирав гриби і ягоди;
- актом перевірки від 04.06.2009 року територіальної держінспекції праці у Волинській області, акту перевірки Луцької ОДПІ від 25.11.2009 року, з яких вбачається, що з жовтня 2008 року до початку березня 2009 року на посаді різноробочих у вищезгаданому ВАТ по усній домовленості, без укладення трудових угод, працювали неповнолітній ОСОБА_2 та ОСОБА_8,
- випискою з бухгалтерії даного товариства, згідно якої ОСОБА_2, який не був оформлений на роботу, за період з 07.11.2008 року по 06.03.2009 року нараховувалась заробітна плата в розмірі по 33-35 грн. в день, а всього 2135 грн.;
- журналами обліку робочого часу, який вела ОСОБА_10 і з яких вбачається, що потерпілі працювали у ВАТ «Луцький райагропостач» без укладення трудових угод;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_2, згідно якого останній народився 17 січня 1993 року;
- довідками ТзОВ «Наш край», ТзОВ «Росан Пак», ТзОВ «Континіум-Трейд» Ківерцівської райдержадміністрації, Волинської торгово-промислової палати, Волинської облспоживспілки, згідно яких ВАТ «Луцький райагропостач» у 2008-2009 рр. займалося діяльністю, пов’язаною із закупівлею, виробленням, замороженням та розфасовкою лісових грибів та ягід, тобто тією діяльністю, на яку вказували потерпілі.
Посилання ж ОСОБА_7 на те, що з потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про роботу останніх без оформлення не домовлялась і вони в товаристві не працювали, а також про те, можливо вони і виконували якісь роботи на території, але не для ВАТ «Луцький райагропостач», що сам факт продажу ВАТ «Луцький райагропостач» товариством готової продукції не є доказом переробки грибів та ягід, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються наведеними у вироці доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та навів у вироку переконливі мотиви чому він поклав їх в основу вироку, відхиливши, при цьому інші.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_7 грубо порушила законодавство про працю щодо потерпілого ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_2 та вірно кваліфікував її дії за ч.1 та ч. 2 ст. 172 КК України.
При призначенні засудженій покарання суд, у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, врахував особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, вчинила злочини невеликої тяжкості та обрав ОСОБА_7 покарання ближче до мінімального.
При визначенні розміру заподіяної потерпілим ОСОБА_8 та неповнолітньому ОСОБА_2 моральної шкоди, суд першої інстанції з врахуванням усіх обставин справи прийшов до правильного висновку про відшкодування на користь неповнолітнього ОСОБА_2 2000 грн. моральної шкоди, а на користь дорослого ОСОБА_8 – 1000 грн. моральної шкоди.
Підстав для зміни чи скасування вироку по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженої ОСОБА_7 та законного представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 10.02.2010 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Головуючий підпис С.Л. Міліщук
Судді підпис Н.В. Матвієнко
підпис Г.Б. Бешта
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л. Міліщук