ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2007 року Справа №2а-7453/07
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Федчука В.В.
при секретарі Педорук Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення недоплачене підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Подано позов про стягнення 791,64 грн. заборгованості, що виникла внаслідок недоплати позивачу пенсії за період з 2004 р. по 2006 р.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що, оскільки вона є учасником війни, то, відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (в редакції 1996 року), учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому у позовній заяві остання зазначила, що розрахунок даного підвищення необхідно здійснювати, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який у 2004 році становив 268 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році - з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.
В судове засідання позивач не з'явилася, хоча про день та час слухання справи була повідомлена вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позов не визнав, а також надав письмове заперечення, в якому вказав, що Управління пенсійного фонду, здійснюючи розрахунок зазначеного підвищення правомірно користувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, відповідно п. 2 якої розрахунок підвищень, що передбачений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинен провадитись виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., оскільки зазначена постанова не визнана в установленому законом порядку неконституційною. Також відповідач стверджує, що посилання позивача на Законом України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 року є неправомірним, оскільки мінімальний розмір пенсій за віком згідно положень ст.28 зазначеного Закону не може бути використаний для розрахунку підвищень, а лише виключно для визначення розмірів пенсій, призначений згідно цього Закону.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.05.2004 року, виданого Липовецьким управлінням праці і соціального захисту населення, позивач є учасником війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (в редакції станом на 05.08.2003 року), пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як стверджується матеріалами справи, у тому числі довідки НОМЕР_2 від 02.04.2007 року, позивачу, як учаснику війни, в період 2004 - 2006 р.р. щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 14 грн. 93 коп., що обраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., що також передбачено п. 2 зазначеної постанови.
Враховуючи, що зазначена Постанова є підзаконним нормативним актом, що видана на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, для конкретизації його законодавчих розпоряджень, вона в силу вимог ч.1 ст. 117 Конституції України є обов`язковою до виконання.
При цьому варто зазначити, що при здійсненні підрахунку підвищень до пенсії, що підлягають виплаті відповідно до п. 20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 05.10.2005 року) положення ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 року не підлягають застосуванню, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону: «мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом».
Що стосується вимоги позивача в частині стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за 2004-2006 р р., суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з підстав пропущення строку звернення до суду .
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а позивач знав, що отримує підвищення до пенсії як ветеран війни на підставі свого посвідчення ( з моменту його отримання ) відповідно до вищезазначеного Закону.
З урахуванням наведеного позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.117 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, ст.ст. 7, 71, 86, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У позові ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення недоплачене підвищення до пенсії - відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя :