ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2007 року Справа №2-а-6854/07
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сауляк Ю.В.
при секретарі судового засідання Кащук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А0853, м.Бар Вінницької області про стягнення грошової компенсації за речове майно
В присутності:
позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: Войцехівської Ю.В., діє за дорученням №489 від 20.06.2007 року.
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0853, м.Бар Вінницької області про стягнення грошової компенсації за речове майно в сумі 2597 грн. 95 коп., що підлягає виплаті на підставі п.27 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України».
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Натомість, представник відповідача під час слухання справи визнав позов в частині стягнення 439 грн. 78 коп., що підлягають виплаті до березня 2000 року посилаючись при цьому на те, що з березня 2000 року набув чинності Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17.02.2000 року (зі змінами згідно Закону №1577-III), котрим призупинено дію ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей» в частині отримання грошової компенсації замість речового майна.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши надані докази судом встановлено, що позивач згідно наказу командира військової частини А0853 НОМЕР_1 від 05.09.2006 року (витяг з якого міститься в матеріалах справи) був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 у запас за п.63 (за станом здоров'я).
Згідно ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, позивач як військовослужбовець в період дії зазначеної норми мав право на продовольче та грошове забезпечення за нормами і в термін, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим із набуттям чинності ч.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17.02.2000 року (із змінами згідно Закону №1577-III від 23.03.2000 року) відповідна норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року втратила чинність.
В силу викладеного, позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно за термін дії ст.9-1 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 року, тобто до березня 2000 року, що, згідно наданої останнім довідки №276 від 18.09.2006 року, складає 439 грн. 78 коп.
За таких обставин, у позові в частині стягнення 2158 грн. 17 коп. слід відмовити.
Окрім цього, слід зазначити, що згідно п.27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 23.10.2004 року: «Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації».
За таких обставин, враховуючи, що наказ про звільнення позивача із Збройних Сил датований 05 вересням 2006 року, право на звернення з позовом до суду про стягнення коштів за неотримане речове майно виникло у останнього з моменту з його підписання.
Керуючись ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, ч.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17.02.2000 року (із змінами згідно Закону №1577-III від 23.03.2000 року), п.27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 23.10.2004 року, ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А0853 (Вінницька обл., м.Бар, код 07794629) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 439 грн. 78 коп. боргу.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: