Справа № 22-7091

Головуючий у 1-й інстанції: Супрун Г.Б.

Доповідач: Білич І.М.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2008р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - -: Білич І.М.

суддів: Котули Л. Г.., Коротуна В.М.

при секретарі: Тороп Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 що діє у інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Головне управління юстиції в місті Києві в інтересах 8 ої державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

встановила:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 71/600 частину квартири АДРЕСА_1, після смерті свого батька. Мотивуючи свою вимогу тим, що нотаріальна контора відмовляє йому у видачі правовстановлюючих документів посилаючись на відсутність оригіналів документів що посвідчують власність батька. Дані документи знаходяться у відповідача, яка відмовляється надати їх у добровільному порядку

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року вимоги позивача задоволені, визнано за ним право власності в порядку спадкування за законом на 71/600 частини квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, у дкій посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм Матеріального та процесуального права, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені та Документально підтверджені судові витрати у розмірі 1700 гривень судового збору та 30 гривень за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись з додатковим рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким у стягненні судових витрат з ОСОБА_4 відмовити.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримала подану апеляційну скаргу та просили їх задовольнити.

Представник позивача не визнав апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін які з’явилися у судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі продажу від 05.21.1995 року, засвідченого державним нотаріусом 8ої держнотконтори у м. Києві ОСОБА_6, ОСОБА_7 купила у ОСОБА_8 29/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Інша 71/100 частина цієї ж квартири належала на праві спільної приватної власності у рівних долях ОСОБА_9, ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 07.12.1995 року. Тобто кожному належить по 71/300 частини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадкоємцями за законом після його смерті є його діти: позивач ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_4, яким за законом належить по 71/600 частини частки квартири у спадковому майні.

Відповідач маючи намір прийняти спадок звернулася 22- травня 2007 року до держнотконтори із заявою про прийняття спадщини.

При цьому рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2007 року, ОСОБА_5 було визначено додатковий строк для прийняття спадщини. 19 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_5 3вернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини на підставі рішення суду.

8ою держнотконторою м. Києва свідоцтва про право на спадщину на квартиру сторонам до теперішнього часу не видавалось.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання апеляційної скарги на те, що рішення суду не можна визнати законним у силу відсутності доказів чинення відповідачем перешкод у оформленні документів про прийняття спадщини позивачем, та не взято до уваги факт подання відповідачем позовної заяви про усунення позивача від спадщини не грунтується на нормах матеріального права.

Також не можуть бути взяті судом до уваги посилання представника апелянта на те, що судом не було встановлено ціну позову, а саме не встановлено вартість спірної квартири, тому додаткове рішення є необгрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального права. Так як відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин посилання представника апелянта на ті обставини, що факт Доказування покладається лише на позивача суперечить нормам процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 21 квітня 2008 року та додаткове рішення від 18 червня 2008 року постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростувують, а тому її слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 що діє, у інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року та на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.