Справа № 22-9317/08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: Качана В.Я.
суддів: Кравець В.А.

Кабанченко О.А. при секретарі: Сирбул О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від З вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за завдану матеріальну та моральну шкоду,

встановила:

У травні 2008 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача.

Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що її дочка зі своєю сім’єю фактично проживає в садовому будинку, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1. Відповідач є власником земельної ділянки та садового будиночку на ній, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. 03.04.2008 року, знаходячись у дочки і йдучи по вулиці, вона підійшла до огорожі ділянки відповідача, який є їх сусідом, щоб привітатись з ним. Під час їхньої розмови на неї раптово напав собака відповідача, який, як з’ясувалось, був незареєстрований, бігав в цей час без догляду господаря вулицею. Собака був без нашийника, намордника та повідка. Собака не просто вкусив, а буквально пошматував її, збивши її" з ніг і тягав по дорозі. А відповідач в цій ситуації був абсолютно безпорадним і не зміг зупинити собаку. При цьому відповідачем було порушено вимоги п.3, п/п. «в» п. 4, п/п. «е» п.6, п/п. «а» п.7, п/п. «є» п. 8 Правил утримання у м. Києві тварин громадянами, підприємствами, установами та організаціями, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.09.1997 року № 1372.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2008 року, за вказані винні дії відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності. За це адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на відповідача накладено адміністративний штраф у розмірі 85 грн. із конфіскацією тварини.

В наслідок неправомірних, винних дій відповідача, його собакою позивачці були спричинені значні тілесні ушкодження: лівої нижньої кінцівки, множинні кусано рвані рани правого плеча, лівої руки, лівого стегна, голови (майже знятий скальп), шиї. У зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона була у той же день за допомогою двох бригад швидкої допомоги госпіталізована і покладена на стаціонарне лікування до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де знаходилась до 08.05.2008 року. В той самий день її було прооперовано. Операція продовжувалась 4 години. Після операції вона до 08.05.2008 року знаходилась у відділенні реанімації. Підчас її вимушеного знаходження на стаціонарному лікуванні, вона з першого дня попросила дочку найняти доглядальницю, яка щоденно протягом 12 годин здійснювала догляд за нею, оскільки дочка не могла цього робити у зв’язку із своєю роботою. На медикаменти для лікування, яке час пред’явлення позову ще не закінчилось, нею було витрачено грошову суму в розмірі 9 106, 13 грн., а на оплату доглядальниці нею було витрачено грошову суму в розмірі 5 400 грн. Таким чином, з вини відповідача, який не забезпечив належного догляду за своїм собакою, їй було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 14 506, 13 грн.

Зважаючи на її 75річний вік, процес одужання позивачки проходить дуже складно. Загоювання ран, оновлення функцій організму протікало дуже повільно. Після виписки з лікарні вона з 08.05.2008 року знаходилась вдома. З 8 по 10 травня 2008 року в неї була дуже висока температура (40 градусів). Вранці 11 травня 2008 року, піднімаючись з ліжка, в результаті слабкості, вона впала та зламала ногу.

Також посилалась на те, що в даний час не може самостійно пересуватись, виходити з дому, процес видужування досі не завершився. Вона досі знаходиться під наглядом дільничного хірурга, перев’язки на лівій нозі, на лівій руці і правому плечі змушена робити щоденно. На її тілі безліч шрамів від укусів, відтепер вона боїться собак, собаку, який живе у їх родині, вона боїться навіть, бачити. Внаслідок незаконних дій відповідача їй спричинена моральна шкода, яка полягає в довгострокових фізичних стражданнях, пов’язаних з лікуванням підчас перебуванні в лікарні, щоденними болісними змінами пов’язок на різних пошкоджених частинах тіла. Вона на довгі місяці вибула із звичайного для неї кола життя та життєвих взаємовідносин. Якщо раніше вона мала можливість і сили допомагати по господарству сім’ї своєї дочки, то наразі вона сама потребує допомоги в побуті та догляду. А тому вважає що їй, з вини відповідача, спричинена і моральна шкода, розмір якої висновком спеціаліста встановлено в 113 400 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.09.2008 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за завдану матеріальну шкоду в розмірі 9 106 грн. 13 коп., грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 113 400 грн. і судові витрати в розмірі 30грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу. В обгрунтування апеляційної скарги він посилається на те, що рішення суду є частково необгрунтованим і незаконним, таким, що не об’єктивно (неповно та поверхово) відображає обставини справи, було постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення. Такі твердження апелянта базуються на тому, що він вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено порядок прийняття доказів у справі, встановлений ст. 57 ЦПК України. А тому просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.09.2008 року в частині розміру грошової компенсації за завдану моральну шкоду і постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію за завдану їй моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Вислухавши пояснення осіб, що з’явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що оскаржене рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, його висновки грунтуються на доказах у справі, а мотиви апеляційної скарги безпідставні, внаслідок наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що з вини відповідача, внаслідок численних кусанорваних ран, нанесених позивачці собакою відповідача, позивачка протягом 35 діб, тобто з 03.04.2008 року по 08.05.2008 року, знаходилась на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, де була прооперована, операція продовжувалася протягом 4х годин, що їй щоденно робили перев’язки численних ран, що весь час знаходження в лікарні позивачка щоденно зазнавала фізичних страждань в зв’язку з болями у ранах, які посилювались під час перев’язок. Вказані обставини встановлені як з записів в медичній документації так і з показів свідків з боку позивачки, які є працівниками цієї лікарні, а саме ОСОБА_4 хірург, ОСОБА_5 психіатр, ОСОБА_6 маніпуляційна сестра. Свідок ОСОБА_7 показала суду, що вона за фахом є медичною сестрою, є сусідкою позивачки і після виписки останньої з лікарні протягом ще півтора місяця робила останній щоденні перев’язки численних ран, що рани, враховуючи похилий вік позивачки, погано та довго загоювались, мало місце накопичення в ранах гною, що весь цей час позивачку переслідували болі.

Згідно висновку спеціаліста від 05 червня 2008 року, внаслідок негативного впливу цієї психотравмуючої ситуації ОСОБА_3 набула нехарактерні для неї властивості особистості, такі як невпевненість у собі та своєму майбутньому, втрата цілеспрямованості, швидку втомлюваність, виснажливість психічних процесів, стійкий головний біль, втрату емоційного задоволення, що діями відповідача їй спричинені психічні, фізичні, моральні страждання та переживання, які проявилися у вигляді неврастенії з тривожнодепресивною симптоматикою, для якої характерними були: виражена слабкість, фізичне виснаження, неспроможність справлятися із звичайною буденною роботою, а також знесилююче безсоння, емоційна лабільність, знижений настрій, тривожність, невпевненість у своїх силах, розчарування у майбутньому, що дії відповідача слід вважати такими, які нанесли позивачці моральну шкоду, грошовий еквівалент якої дорівнює 113 400 грн.

Таким чином, серед інших доказів у справі, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення послався і на висновок спеціаліста ОСОБА_8 від 05 червня 2008 року (а/с 2834) щодо факту спричинення позивачці моральної шкоди і щодо розміру цієї шкоди. За своїм статусом цей висновок спеціаліста не є експертним висновком. Цей висновок спеціаліста, у відповідності до вимог ст. 57 ЦПК України є письмовим доказом у справі і у відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, містить інформацію щодо предмета доказування, а тому є належним доказом і його обгрунтовано і вмотивовано покладено в обгрунтування рішення. До того ж, з письмових доказів у справі вбачається, що автору цього висновку, рішенням Ради при ШІ загальної та судової психіатрії ім. В.П. Сербського, 16 жовтня 1990 року присуджена вчена ступень кандидата медичних наук. Рішенням Вищої атестаційної комісії України від 09 червня 1999 року, на підставі рішення вченої ради Українського НДІ соціальної та судової психіатрії МОЗ України, йому присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності психіатрія і він має великий стаж роботи судового експерта. А тому у суду не було підстав не довіряти цьому висновку спеціаліста або ставити під сумнів компетентність цього спеціаліста. Враховуючи наведене, судова колегія не може погодитись з твердженнями апеляційної скарги про те, що поклавши цей висновок в обгрунтування рішення, суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 57, 58, 59 ЦПК України. До того ж відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав будьякі докази, які б спростовували розмір спричиненої позивачці шкоди, встановлений вказаним висновком спеціаліста. Посилання апелянта на недотримання цим спеціалістом окремих пунктів деяких підзаконних актів, а саме «Інструкції про особливості здійснення судовоекспертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах» та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», щодо процедури проведення судових експертиз, не спростовують висновків вказаного спеціаліста по суті, щодо розміру спричиненої моральної шкоди і, відповідно, не спростовують обгрунтованості висновку рішення суду першої інстанції щодо цих обставин.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.