У х в а л а

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 227/4700/19

провадження № 61-14571ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Головного управління Держпраці у Донецькій області, треті особи: ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про скасування актів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») звернулося до суду з указаним вище позовом та просило скасувати акти спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30 червня 2018 року о 12 год 30 хв із ОСОБА_1 , складені за формою Н-5 та Н-1 № 15 від 31 липня 2018 року.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, у задоволенні позову ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позивачем необґрунтованості висновків комісії зі спеціального розслідування, які стали підставою для складання та підписання актів за формою Н-5 та Н-1 № 15 від 31 липня 2018 року.

01 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 06 жовтня 2020 року, в якій заявник просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року й ухвалити нове судове рішення, яким їх позов задовольнити.

До касаційної скарги додано клопотання ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року заявник отримав 08 вересня 2020 року.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, строк на касаційне оскарження рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року заявником не пропущено, тому не потребує поновлення, оскільки згідно зі штемпелем на поштовому конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 01 жовтня 2020 року.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку, що судом попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судові рішення повинні ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій визначили, що наказом Головного управління Держпраці в Донецькій області від 03 липня 2018 року № 215-СР призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, який спричинив тяжкі наслідки, що стався 30 червня 2018 року о 12 год 30 хв з гірником очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 2 шахти «Алмазна» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_1 . Пунктом 2.1 наказу встановлений строк проведення спеціального розслідування нещасного випадку до 16 липня 2018 року (а.с. 16).

Згідно з наказом Головного управління Держпраці у Донецькій областівід 16 липня 2018 року № 234-СР про продовження строків спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, строк закінчення спеціального розслідування подовжено до отримання медичного висновку.

З довідки від 30 червня 2018 року комунального некомерційного підприємства «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» у Донецькій області щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданої ОСОБА_1 , ознак наркотичного або токсичного сп`яніння не виявлено.

Згідно з протоколом ВКК № 374 від 02.07.2018 року, складеним закладом Охорони здоров`я «Добропільська лікарня інтенсивного лікування», відповідно до акту № 420 від 30 червня 2018 року постраждалий ОСОБА_1 тверезий.

Відповідно до акту за формою Н-5 від 3і липня 2018 року, затвердженому начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці у Донецькій області), проведено розслідування нещасного випадку, що стався 30 червня 2018 року о 12 год 30 хв на виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління «Добропільське» (далі - ВСП «Шахтоуправління «Добропільське») ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та встановлено, що нещасний випадок з тяжкими наслідками з ОСОБА_1 , пов`язаний з виробництвом, підлягає обліку по шахті «Алмазна» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» із складанням акту за формою Н-1.

Відповідно до акту № 15 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1, затвердженому 31 липня 2018 року начальником ГУ Держпраці у Донецькій області, встановлено, що 30 червня 2018 року о 12 год 30 хв у Другій південній лаві на дільниці з видобутку вугілля № 2 шахти «Алмазна» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок з тяжкими наслідками, пов`язаний з виробництвом.

20 вересня 2019 року представник ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» - Ковальчук Д. М. - звернувся до ГУ Держпраці в Донецькій області листом № 1847, в якому просив призначити повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку відносно ОСОБА_1 .

Листом від 03 жовтня 2019 року № 09-13-4/7648/19 ГУ Держпраці надано відповідь про те, що в матеріалах розслідування міститься достатньо матеріалів, які є підставою для визнання нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 таким, що пов`язаний з виробництвом. Підстави для призначення повторного (додаткового) розслідування відсутні.

Отже, між сторонами у цій справі виникли правовідносини щодо актів за формою Н-5 та Н-1 № 15 від 31 липня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо недоведеності позивачем необґрунтованості висновків комісії зі спеціального розслідування, які стали підставою для складання та підписання актів за формою Н-5 та Н-1 № 15 від 31 липня 2018 року.

Такий висновок Верховний Суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, на час виникнення спірних правовідносин визначається Порядком проведення розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (у редакції, чинній на час настання нещасного випадку)(далі - Порядок № 1232).

Пунктом 36 Порядку № 1232 передбачено, що спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держпраці або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.

Положенням пункту 16 Порядку № 1232 встановлені обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, зокрема алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Відповідно до пункту 54 Порядку № 1232 у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

Відтак, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанції правильно встановили, що потерпілий ОСОБА_1 у день настання нещасного випадку перебував на робочому місці, зокрема під час проведення інструктажів, не находився у стані наркотичного або токсичного сп`яніння. Стороною позивача не надано доказів щодо фіксування можливого факту сп`яніння відповідно до вимог статті 46 КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Комісією з розслідування нещасного випадку були встановлені інші організаційні причини нещасного випадку. Отже, для даного випадку підстави для застосовувати положення підпункту 4 пункту 16 Порядку № 1232 відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених в судах попередніх інстанцій, яким надана правова оцінка, зокрема можливого находження потерпілого ОСОБА_1 у стані наркотичного або токсичного сп`яніння. При цьому, позивачем не наведено будь-яких доказів на підтвердження зазначеного факту.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77 - 80 ЦПК України).

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, доводи наведені заявником в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, є необґрунтованою.

Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частиною шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Головного управління Держпраці у Донецькій області, треті особи: ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про скасування актів відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара