ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2007 року Справа №2а-7607/07
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Федчука В.В.
при секретарі судового засідання Педорук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Теплицькому районі про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
Подано позов до управління праці та соціального захисту населення у Теплицькому районі про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасниками війни, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.04.2003 року, видане управлінням праці і соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги.
Незважаючи на це та без урахування розмірів мінімальних пенсій, які встановлювались на 2004, 2005, 2006 роки, відповідач з посиланням на Закони України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, зазначену допомогу позивачу за 2004 рік не виплачував взагалі, а за 2005, 2006 роки виплачували в розмірі по 50 гривень за кожен рік.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV мінімальна пенсія за віком у 2004 році була встановлена у розмірі 92,45 грн. Законом України від 23.12.2004 р. № 2291-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовя'зкове державне пенсійне страхування» та Законом України від 25.03.2005 р. №2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» мінімальна пенсія за віком у 2005 році встановлена у розмірі 332 грн. Відповідно до Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у 2006 році мінімальна пенсія за віком склала: з 01.01.2006 року - по 31.03.2006 року - 350 грн., 01.04.2006 року по 30.09.2006 року - 359 грн. та з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 грн.
Таким чином, позивач вважає, що їй недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни.
В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь недоплачену частину разової грошової допомоги за 2004, 2005, 2006 роки.
Позивач в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи у його відсутності. За таких обставин, враховуючи положення ч.3 ст.122 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином. Тому відповідно до ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 зазначеного Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000р. №1498 затверджено Типові положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідно до якого головні управління праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій здійснюють керівництво і контроль за роботою відповідних підрозділів з нарахування та виплати соціальних виплат і допомоги.
Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації є структурним підрозділом районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, що утворюється головою цієї адміністрації, підзвітним і підконтрольним голові держадміністрації та відповідно головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації, управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Позивач є учасником війни, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.04.2003 року, видане управлінням праці і соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації.
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги.
Згідно ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків. Згідно наданих відповідачем (Управлінням праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації) довідки, в 2004 році щорічна разова грошова допомога позивачу не виплачувалась взагалі, а в 2005 та 2006 роках виплачувалась в розмірі по 50 гривень за кожен рік.
На протязі 1995-2006 років в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неодноразово вносилися зміни, неоднаразово призупинялась Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004-2006 роки. У зв'язку із зупиненням дії цих статтей, Законами України «Про Державний бюджет України» встановлювались певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.
Тобто, у 2004-2006 роках, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» взагалі не передбачалась виплата щорічної грошової допомоги, оскільки дії статей на підставі внесення до Закону змін, відповідними Законами України „Про державний бюджет України” були зупинені.
Отже, виплата щорічної грошової допомоги, як і її розмір, який підлягав виплаті позивачу, було встановлено не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законами України „Про державний бюджет України” на 2005-2006 роки.
Отримання позивачем щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законами України «Про державний бюджет України», підтверджується наданими відповідачами доказами та не заперечується позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно п.п. 3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України управління праці та соціального захисту населення, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні забов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Відповідачем у 2004, 2005 та 2006 роках щорічна разова грошова допомога була виплачена позивачу в повному обсязі у межах сум, встановлених Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки. Що ж стосується вимог позивача в частині стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2005, 2006 р.р., суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 року. До набрання чинності зазначеного Кодексу позивач мав би звертатися до суду за правилами Глави 31-А ЦПК України (1963 р.), статтею 248-5 якого передбачено двомісячний строк звернення до суду, з моменту встановлення порушеного права.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач повинен був дізнатися при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року та звернутися до суду на протязі року - до 5 травня наступного року.
Отже, суд, вважає, що відповідач, здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги у відповідності до розмірів, встановлених Законами України «Про державний бюджет України», діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено, діючими на час здійснення виплат Законами України.
Положення ст.ст. 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виплати разової щорічної грошової допомоги не діяли протягом 2004-2006 років, у зв'язку із змінами, внесеними у зазначений закон, Законами України «Про державний бюджет» на 2004-2006 роки, тому суд дійшов до висновку про неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка не підлягала застосуванню, у зв'язку із зупиненням їх дії.
З урахуванням наведеного, суд, вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідач будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено. Відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.95 Конституції України, п.п. 3, 4 ст.22, 23 Бюджетного кодексу України ст.ст. ч.2 ст. 99, 100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007р. -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ:
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: