Справа №22-776/2009     Головуючий у І інстанції Помогайбо В.О.

Категорія 27     Доповідач Песоцька Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

9 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Сорока Г.П., Дяченка В.М.

при секретарі Мітрохіні Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2 червня 2009 року у справі за його позовом до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк») про скасування рішення про збільшення розміру відсоткової ставки і визнання частково недійсним кредитного договору,

встановила:

ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2 червня 2009 року справа за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про скасування рішення про збільшення розміру відсоткової ставки і визнання частково недійсним кредитного договору передана на розгляд Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом його права звертатись у суд за місцем свого проживання, просить її скасувати.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, які підтримали доводи скарги, представника відповідача ОСОБА_5, яка просила скаргу відхилити, перевіривши справу, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Направляючи справу для розгляду в суд за місцем знаходження відповідача, суд в ухвалі підстав, цьому не навів.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір між сторонами виник відносно укладеного ними кредитного договору від 27 липня 2007р., за яким позивач отримав у відповідача грошову суму.

В договорі (а.с.10,12) сторони зазначили, що усі суперечки і розбіжності, які випливають з договору або виникли у зв'язку з ним, підлягають розгляду в установленому законом порядку.

У відповідності з вимогами ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживача можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» , оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян ( у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Враховуючи, що правовідносини сторін регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» і позивач за своїм вибором звернувся в суд за місцем свого проживання, колегія суддів вважає слушними його заперечення проти направлення справи в суд за місцем знаходження відповідача.

Доводи представника відповідача проти апеляційної скарги не ґрунтуються на законі.

Ухвала суду, як така, що не відповідає вимогам ст.ст. 110, 116 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд в той же суд.

Керуючись ст..ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2 червня 2009 року скасувати, справу повернути для розгляду в той же суд.

Ухвала набирає законної сили з момент проголошення і оскарженню не підлягає.