Судове рішення #8954591

Справа № 2-501 2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2008 року Тельманівський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Ольховської О.В.

при секретарі Папаяні СМ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середньої заробітної плати за період затримки видачі трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення середньої заробітної плати за період затримки видачі трудової книжки, посилаючись на те, що з 4 грудня 2003 року по 15 червня 2007 року працювала продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2 15.06.2007 року після чергової передачі матеріальних цінностей, наданих для реалізації, вона відмовилась від подальшої роботи у зв’язку з низькою заробітною платою та недотриманням умов трудового договору відповідачкою. На вимоги видати трудову книжку відповідачка відмовлялася, у зв’язку з чим не має можливості влаштуватися на іншу роботу. Просить стягнути середню заробітну плату за період затримки видачі трудової книжки, а саме з 15.06.2007 року по 15.07.2008 року у розмірі 2405 гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги, наполягала на стягненні з відповідачки ОСОБА_2 середньої заробітної плати з часу звільнення по день фактичної видачі трудової книжки, пояснила суду, що з 04.12.2003 року по 10.06.2007 року працювала продавцем у відповідачки - приватного підприємця ОСОБА_2 У зв’язку з поганими умовами праці та маленькою заробітною платою вирішила піти з роботи, про що після ревізії повідомила відповідачку. Але та не звільнила її, відмовлялася видати трудову книжку, яку весь час тримала у себе. На неодноразові звернення з проханням видати трудову книжку, щоб мала змогу працевлаштуватися або стати на облік в центр зайнятості, ОСОБА_2 говорила, що звільнить її і віддасть трудову книжку після сплати нестачі товару, яка наче б то була з її вини. Винною в нестачі товару себе не вважала, тому наполягала на видачі документу. її співмешканець ОСОБА_3 звертався до відповідачки з такою ж вимогою, але також отримав відмову. Після неодноразових відмов з боку ОСОБА_2, в липні 2008 року звернулася до суду і вже після цього 25.09.2008 року отримала свою трудову книжку по пошті, і тільки тоді побачила, що відповідачка звільнила її за прогули з 10.06.2007 року. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду, тому що вважає пропущеним його з поважних причин, бо до отримання трудової книжки не знала, з якого часу і з яких підстав звільнена і відповідачка не знайомила її з документом, який би це підтвердив, та стягнути середню заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки, а саме з 11.06.2007 року по 25.09.2008 року.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала та пояснила суду, що з 04.12.2003 року по 10.06.2007 року позивачка працювала у неї продавцем. Від напарниці ОСОБА_1 дізналася, що та 11 і 12 червня 2007 року не вийшла на роботу. Після чого 15 червня 2007 року в магазині було проведено ревізію, за результатами якої виявилася недостача у розмірі 1000 гривень, про що повідомила позивачку та запропонувала повернути недостачу та забрати трудову книжку, але та відмовилася. Тоді вона в трудовій книжці зробила запис про звільнення за прогули з 10.06.2007 року, а коли дізналася, що ОСОБА_1 звернулася до суду, 25.09.2008 року вислала їй трудову книжку по пошті. Просить відмовити

позивачці в позовних вимогах, тому що не віддавала той трудову книжку з причини нестачі товару з вини ОСОБА_1, яка відмовлялася її відшкодувати..

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що позивачка ОСОБА_1 його співмешканка, яка працювала продавцем в магазині ОСОБА_2 Влітку 2007 року ОСОБА_1 вирішила звільнитися і сказала про це відповідачці, після чого вони зробили ревізію і дружина перестала ходити на роботу. Однак, на неодноразові прохання віддати трудову книжку ОСОБА_2 відмовляла та вимагала виплатити якусь нестачу.

Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно копії трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого 04.12.2003 року за № 321, між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено трудовий договір.

Згідно копії трудової книжки, виданої 29.09.1973 року на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_2 3 04.12.2003 року по 10.06.2007 року, звільнена за прогули.

Згідно довідки, виданої ПП ОСОБА_2, ОСОБА_1 за 2007 рік нарахована заробітна плата:

січень 2007 рік - 200 гривень;

лютий 2007 рік - 200 гривень;

березень 2007 рік - 200 гривень;

квітень 2007 рік - 210 гривень;

травень 2007 рік - 210 гривень;

червень 2007 рік - 70 гривень.

Відповідно ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачкою - приватним підприємцем ОСОБА_2 3 04.12.2003 року по 10.06.2007 року, згідно запису в трудовій книжці була звільнена за прогули, про що не була попереджена працедавцем, не була ознайомлена з відповідним записом, тому суд вважає, що позивачці не були достовірно відомі факт та дата її звільнення, а тому вважає можливим поновити строк для звернення з позовом до суду як такий, що порушений з поважних причин.

Враховуючи, що трудова книжка позивачки ОСОБА_1 умисно утримувалася відповідачкою ОСОБА_2, яка тривалий час затримувала її видачу, не дивлячись на неодноразові звернення позивачки з проханням видати документ, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середня заробітна плата за весь час затримки трудової книжки з 11.06.2007 року по 25.09.2008 року.

Відповідно до ч. 2 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була звільнена з магазину ПП «Філіпової» 10.06.2007 року, трудову книжку отримала 25.09.2008 року, на її користь підлягає стягненню середня заробітна плата за час затримки видачі трудової книжки з 11.06.2007 року по 25.09.2008 року за 325 робочих днів.

Виходячи з Порядку обчислення середньої заробітної плати, з урахуванням кількості робочих днів у квітні 2007 року -20, у травні 2007 року -19, заробітної плати за вказані місяці по 210 гривень, середньоденний заробіток позивачки складає /210 гривень + 210 гривень/: 39 = 10 гривень 77 копійок.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 10 гривень 77 копійок х 325 днів = 3500 гривень 25 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 235 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки з 11.06.2007 року по 25.09.2008 року за 325 робочих днів у розмірі 3500 гривень 25 копійок з відрахуванням податків, що підлягають утриманню з нарахованої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заява про апеляційне оскарження рішення в апеляційний суд Донецької області може бути подана в Тельманівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Донецької області через Тельманівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення або 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не буде подана у встановлений законом строк.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація