Єдиний унікальний номер 236/682/20

Номер провадження 22-ц/804/2868/20        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020  року                                                                                                                       м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Корчистої О.І., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року, постановлену суддею Краснолиманського міського суду Донецької області Сердюк Н.В. в м. Лимані, в справі номер 236/682/20 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утриманні дитини,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частки  усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, обґрунтовуючи заяву тим, що ОСОБА_2 є батьком її сина, вихованням та утриманням якого вона займається особисто, матеріальну допомогу на утримання сина не надає.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утриманні дитини – відмовлено.

Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила суд скасувати ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу судового наказу.

Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду винесена з порушенням та неправильним застосування норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення її прав та законних інтересів.

Суд помилково вважав, що довідка від 29.01.2020 №520 про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , не є належним доказом перебування дитини на утриманні матері.

За змістом п. 7 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається, зокрема, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Вважає, що нею надано всі необхідні документи на підтвердження наявності у неї дитини, а також нею обґрунтовано стягнення аліментів у відповідності до вимог ЦПК України та СК України.

Суд не зазначив, яким саме вимогам не відповідає заява про видачу судового наказу.

Ухваливши рішення про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції позбавляє дитину фінансово-економічного забезпечення з боку батька, право дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу підлягає  розгляду  судом  апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 

Відповідно  до   статей 13 і 81 ЦПК України  суд  розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

З довідки №520 від 29.01.2020 року про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 входять до складу зареєстрованих за вказаною адресою (а.с. 18).

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказу перебування дитини на її утриманні, до заяви не додано документів або їх копій, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. 

Такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 183 СК України передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.  

Відповідно до частин 1, 2 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана  із  встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення

інших заінтересованих осіб.

Стаття 165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 цього кодексу; наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав передбачених п.п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 просила видати наказ про стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь заявника аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі ? частини від його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. До заяви вона надала певні документи, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу, посилається на порушення вимог статті 163 ЦПК України.

Стаття 165 ЦПК України має вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.

Проте, ані стаття 163 ЦПК України, ані стаття 165 ЦПК України не містять умов щодо розгляду обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті при видачі судового наказу, на які посилається суд першої інстанції.

Крім того, у пункті 7 статті 168 ЦПК України закріплено, що у судовому наказі зазначається, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. 

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу. 

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року про відмову у видачі судового наказу підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.

Суддя: