ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 823/1442/16

адміністративне провадження № К/9901/39989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №823/1442/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 (суддя Каліновська А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 №00002261301, №00002251301, №00002291301, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.09.2016 №0002281301, податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 №0002871301, №0002881301 та вимоги про сплату боргу від 29.09.2016 №0002891301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем податкового законодавства України, оскільки наявні у позивача первинні бухгалтерські документи підтверджують правомірність понесених суми на придбання ТМЦ до понесених позивачем витрат, пов`язаних із підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки позивача ДПІ складено акти, однак в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та рішенні про застосування штрафних санкцій міститься посилання на акти під іншими номерами. Також, позивач наголосив, що відповідач помилково дійшов висновку про відсутність у позивача Книги обліку доходів і витрат, оскільки вказана книга не була повернута позивачу контролюючим органом після проведення попередньої перевірки. Крім того, позивач зазначив, що перевірка позивача здійснена в період дії заборони (мораторію) на проведення перевірок контролюючими органами, в тому числі й органам ДФС України, тому у відповідача відсутності повноваження щодо здійснення перевірки повноти нарахування та сплати позивачем військового збору.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, посилання позивача на те, що в деяких оскаржуваних рішеннях зазначено інший акт перевірки є технічною помилкою контролюючого органу, які не спростовують виявлені перевіркою порушення позивачем вимог податкового законодавства та не можуть свідчити про незаконність оскаржуваних рішень. Крім того, позивач помилкового вказує, що Книги обліку доходів і витрат не була повернута позивачу контролюючим органом після проведення попередньої перевірки, оскільки позивач після проведення попередньої перевірки (в разі виявлення відсутності вказаної книги) не звертався до контролюючого органу щодо її неповернення. Щодо твердження позивача про здійснення перевірки позивача в період дії заборони (мораторію) на проведення перевірок контролюючими органами, то відповідач наголосив, що обмеження не поширюється, зокрема, з 01.01.2015 на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість. Відповідачем правомірно здійснено перевірку позивача та у зв`язку з виявленням під час перевірки розбіжностей з даними про суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 789249грн., що має похідний наслідок нарахування на вищевказану суму військового збору ФОП ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №823/1442/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №823/1442/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 20.10.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідачем не правильно визначено базу оподаткування та порушено процедуру прийняття податкових повідомлень-рішень. Як наголошує позивач, до складу витрат було включено витрати на придбання тканини, правомірність чого заперечується відповідачем, сума, що визначена як безпідставно віднесена до складу понесених витрат, пов`язаних з отриманням доходів включає в себе, зокрема суму, що є вартістю залишків тканини. Залишки тканини, що не визнані відповідачем, як витрати, пов`язані з господарською діяльністю, в такому разі виступають сировиною для виробництва, оскільки основним видом діяльності позивача є пошиття одягу, є виробничими запасами, що утворюють основу для виробництва. Позивач вважає, що норми Податкового кодексу України не забороняють включати до складу витрат сплачені та невикористані залишки. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. ДПІ звертає увагу, що як вбачається з наданих позивачем пояснень, ФОП ОСОБА_1 здійснює реалізацію тканини, яка залишилась та не була використана. Сума, що є вартістю залишків не реалізованого товару безпідставно включена до понесених витрат, дана сума - вартість тканини, яку позивач не використав протягом періоду, що перевірявся, а тому вона не підлягає включенню до понесених витрат в тому періоді, в якому ці залишки були використані. Відповідач зазначає, що касаційна скарга не містить посилань про порушення судами норм права, доводи позивача зводяться до незгоди з встановленими судами обставинами та застосуванням положень законодавства, ДПІ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Також, на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про заміну відповідача його правонаступником, заявник просить замінити Державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про заміну відповідача його правонаступником.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Черкаської міської ради 25.05.1995, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

На підставі наказу від 02.06.2016 №1406 та направлення від №387/23-01-17-01, посадовою особою ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки ДПІ складено акт від 19.07.2016 №330/23-01-17-01/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, контролюючим органом самостійно визначено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 191383грн. 89коп.;

статтей 168, 163, пункту 161 Підрозділу 10 Підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано військовий збір з підприємницької діяльності що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік на загальну суму 2259грн. 19коп.;

підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 та абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього у сумі 66618грн. 41коп.;

підпунктів 16.1.3, 16.1.5, 16.1.12. пункту 16.1, абзацу 1. пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту «б» пункту 176.1., підпункту «г» пункту 176.1. статті 176 Податкового кодексу України, не забезпечено зберігання та надання на перевірку документів пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За наслідками адміністративного оскарження, висновки акта перевірки - залишено без змін

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 11.09.2016 №0002251301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичним особам за результатами річного декларування у сумі 239229грн. 86коп., у тому числі за основним платежем 191383грн. 89коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 47845грн. 97коп.;

податкове повідомлення-рішення від 11.09.2016 №0002261301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 2823грн. 99коп., у тому числі за основним платежем 2259грн. 19коп., за штрафними санкціями 564грн. 80коп.;

податкове повідомлення-рішення від 11.09.2016 №0002291301, яким до позивача застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2016 №0002281301, яким позивачу донараховано єдиного соціального внеску у сумі 66618грн. 41коп. та штрафні санкції в розмірі 7379грн. 63коп.;

вимогу від 11.08.2016 №0002271301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 66618грн. 41коп.

Позивач не погодився із вищезазначеними рішеннями відповідача подав скаргу до Головного управління ДФС у Черкаській області від 25.08.2016.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 23.09.2016 №18973/23-00-10-0210 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 600грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 150грн.; збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 9579грн. 51коп. та суму штрафної санкції в розмірі 2394грн. 89коп.; залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11.09.2016 №0002251301, від 11.09.2016 №0002261301, від 11.09.2016 №0002291301; збільшено суму своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 109596грн. 50коп. та відповідно збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 72599грн. 09коп.; скасовано вимогу від 11.08.2016 №0002271301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 66618грн. 41коп.; зобов`язано ДПІ сформувати нову вимогу про сплату боргу.

Враховуючи вищезазначене рішення Головного управління ДФС у Черкаській області, ДПІ винесені:

вимогу про сплату боргу від 29.09.2016 №Ф-0002891301 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 176214грн. 88коп.;

податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0002881301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 11974грн. 40коп., в тому числі за основним платежем 9579грн. 51коп., за штрафними санкціями 2394грн. 89коп.;

податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0002871301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичним особам за результатами річного декларування у сумі 750грн., в тому числі за основним платежем 600грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 150грн.

Не погодившись з прийнятими ДПІ рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивачем занижено суми валового доходу за 2014 рік в розмірі 3184грн. внаслідок невключення до валового доходу сум отриманих безготівкових коштів за реалізацію спецодягу, чим порушено пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України. Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням позивачем підприємницької діяльності встановлено завищення суми витрат. Судами з`ясовано, що податковим органом правомірно встановлено розбіжності з даними про суми чистого оподатковуваного доходу за 2014-2015 роки.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Як встановлено підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Позивачем не спростовано, що останнім занижено суми валового доходу за 2014 рік в розмірі 3184грн. внаслідок невключення до валового доходу сум отриманих безготівкових коштів за реалізацію спецодягу, чим порушено пункт 177.2 статті 177 ПК України.

Крім того, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням позивачем підприємницької діяльності встановлено завищення суми витрат в розмірі 1046476грн.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до їй такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків (у новій редакції з 01.01.2015).

Податковий орган правильно визначив, що завищення валових витрат на суму 425120грн., що є вартістю залишків не реалізованого товару, позивач безпідставно включив до понесених витрат, оскільки встановлено, що дана сума є вартістю тканини, яку позивач не використав протягом періоду, який перевірявся, а тому вказана сума не підлягала включенню до понесених витрат, така сума може бути віднесена до витрат в тому періоді, в якому ці залишки були використані, витрати, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. У свою чергу, від врахування суми, що є вартістю тканини залежить база нарахування податку з доходів фізичних осіб підприємців та єдиного внеску.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Крім іншого, представником позивача подано клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішень, заявник просить зупинити дію постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017.

Положення частини першої статті 375 КАС України передбачають, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У справі, що розглядається, цією постановою закінчено перегляд оскаржуваних рішень, відтак, клопотання позивача підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача Державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №823/1442/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду