ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1831/19

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральних збитків , матеріальної шкоди (упущеної вигоди), -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральних збитків , матеріальної шкоди (упущеної вигоди).

19 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 надав Дніпропетровському окружному адміністративному суду заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральних збитків , матеріальної шкоди (упущеної вигоди).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральних збитків , матеріальної шкоди (упущеної вигоди) повернута позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 28 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року повернута.

Втім, 20 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 повторно оскаржив ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року в апеляційному порядку.

21 серпня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення адміністративного позову по даній адміністративній справі.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши заяву про забезпечення адміністративного позову на відповідність вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне повернути її без розгляду, з огляду на наступе.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Стаття 152 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову, зокрема, частиною 4 вищевказаної статті передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини 10 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання такої заяви.

Разом з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції звільнити його від сплати судового збору за подання даної заяви.

В обґрунтування зазначеного клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, скаржник ОСОБА_1 посилається на статтю 8 Конституції України (принцип верховенства права), яка гарантує звернення до суду без будь-яких обмежень чи умов та частину 2 статті 276 Цивільного кодексу України. З огляду на викладені обставини, просить суд апеляційної інстанції звільнити його від сплати судового збору.

Відповідно до приписів частини 2 статті 276 Цивільного кодексу України, якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання такої заяви, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає поверненню її заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 150-154, 246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральних збитків, матеріальної шкоди (упущеної вигоди) - повернути без розгляду.

Копію ухвали про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Суддя Т.С. Прокопчук