Справа № 345/3726/20

Провадження № 6/345/81/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

20.10.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої – судді Кулаєць Б.О.,

за участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасів Ярослави Ярославівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасів Я.Я. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа посилаючись на те, що на виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться зведене виконавче провадження № 63269209 з виконання: виконавчого листа Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 2-719, виданого 04.10.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» 294032, 81 грн. боргу та 1820, 00 грн. судових витрат; виконавчого листа Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 345/5203/19, виданого 11.02.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 205137, 09 грн. боргу; постанови УПП у Львівській області № ЕАК 2467950, виданої 30.04.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 510, 00 грн. штрафу; постанови УПП у Львівській області № ЕАК 2046063, виданої 10.01.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 510, 00 грн. штрафу.

На даний час боржником рішення не виконані, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, майно належне боржнику на праві власності відсутнє, зареєстрованих транспортних засобів за боржником немає, згідно відповіді ДФС України боржник не має відкритих у банківських установах рахунків, згідно відповіді ПФУ щодо отримання пенсії інформація також відсутня, згідно інформації щодо осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовими договорами, боржник одержує доходи на ТзОВ «Карпат-Буд», однак кошти по рішенню суду не сплачує. 01.03.2019 та 26.02.2020 державним виконавцем надіслано постанову про звернення стягнення заборгованості із заробітної плати боржника, однак жодних коштів із доходу боржника не надходило. Поряд з цим, згідно відповіді ДПС України боржник неодноразово перетинав державний кордон.

20.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Також 25.06.2020 державним виконавцем винесено постанову арешт коштів боржника та надіслано до виконання у банківські установи, однак відкриті рахунки та кошти для виконання постанов у боржника відсутні.

       Виконавцем неодноразово на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини не повідомив виконавця.

       Головний державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасів Я.Я. в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання, в якому просила суд справу розглядати без участі представника Калуського МРВ ДВС, про прийняте рішення повідомити Калуське МРВ ДВС.

       Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

       Суд, вивчивши матеріали, долучені до подання, прийшов до наступних висновків.

       Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

       Як вбачається зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

       Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

       Аналогічне положення міститься і в ст. 12 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

       З рішення Європейського суду з прав людини «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року вбачається, що суд визнав порушення п.п. 2 та 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції по захисту прав людини та основоположних свобод, в зв`язку з необґрунтованим втручанням в право заявника на виїзд з країни. Оскільки в якості обґрунтування обмеження права заявника на виїзд з країни, служба судових виконань посилалась на несплату заборгованості по судовому рішенню добровільно, не зазначивши ніяких інших причин для застосування даної міри, не пояснивши, як обмеження на виїзд може допомогти меті стягнення заборгованості. З врахуванням викладеного Європейський суд дійшов висновку, що національна влада не виконала своїх обов`язків по забезпеченню того, що будь-яке втручання в право особи на виїзд з країни, виправдано і співмірно на протязі всього терміну його дії у відповідних обставинах справи.

       Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

       Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

       З аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного. Тому, зобов`язання державного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).

       При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.

       Так, на виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться зведене виконавче провадження № 63269209 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в сумі 502009,90 грн.

       Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається адресатам рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

       В матеріалах справи наявні 4 постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема ВП № 36897857 від 11.03.2013, ВП № 61318013 від 19.02.2020, ВП № 61985117 від 05.05.2020 та ВП № 62489869 від 07.07.2020, в яких адреси боржника різняться. Так, місце проживання ОСОБА_1 вказано як АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

       Поряд з цим, з доданих до подання матеріалів встановити на яку саме адресу боржника та які саме документи надсилалися неможливо, оскільки наявні копії 2 конвертів, один з яких повернуто за закінченням терміну зберігання, а інший у зв`язку з тим, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

       Як наслідок, відсутні докази про обізнаність боржника з наявністю виконавчого провадження, відповідної заборгованості та можливістю її погашення у позасудовий спосіб.

       Не можуть бути доказом належного повідомлення боржника, а відповідно його обізнаності про існування виконавчого провадження, долучені до подання копії викликів на 18.03.2019, 10.09.2020 та 10.07.2020, оскільки відсутні докази вручення цих викликів адресату.

       До подання долучені докази про відсутність у ОСОБА_1 зареєстрованого права власності на рухоме та нерухоме майно, а також, що боржник не зареєстрований у відповідних органах як платник податків, отримувач пенсії чи інших соціальних виплат. Однак, вказані відповіді не свідчать про свідоме вчинення боржником дій чи бездіяльності, що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, не доводять, що ОСОБА_1 знає про зведене виконавче провадження та має всі реальні можливості виконати обов`язок з погашення боргу.

       Окрім цього, державним виконавцем не долучено жодного акту виходу за місцем проживання боржника чи за місцем його реєстрації, доказів вчинення виконавцем інших дій з метою з`ясування місця перебування боржника, не долучено.

       Поряд з цим,згідно відповіді ДПС боржник перетинав державний кордон лише 21.02.2020 та 22.02.2020, за паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , що не може підтверджувати системність такого перетину та можливе працевлаштування.

       Будь-яких інших доказів на обгрунтування того, що боржник ухиляється чи то має намір ухилятись від виконання рішення, державний виконавець у поданні не навів.

       Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку що подання державного виконавця є необґрунтованим, у ньому не наведено жодних доказів, що боржник знає про виконавче провадження, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених виконавчим листом та має намір залишити територію України, а тому не підлягає задоволенню.

       Враховуючи викладене, ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ст. 12 "Міжнародного пакту про громадянські та політичні права", ст. 18, 28 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", ст. 12 ЦПК України, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

       У задоволенні подання головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасів Ярослави Ярославівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа  ОСОБА_1 -  відмовити у повному обсязі.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: