Справа № 2-а-4033/10 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И    

             19  квітня  2010 року.                         м. Суми.

Зарічний  районний  суд  м. Суми  у  складі :  головуючого – судді  Шершак М.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1   до Головного Управління пенсійного фонду України в Сумській  області про спонукання  до  вчинення  дій,      

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки . В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач, всупереч Рішенню Конституційного ОСОБА_2 України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Також  просить суд  зобов’язати відповідача  проводити  нарахування в подальшому  за 2010  рік.

В судове засідання представник відповідача  не  з»явився,  про  час  розгляду  справи  повідомлявся.  Із  відгуку  на  позов  вбачається,  що  позов не визнається, відповідач  просить застосувати строк позовної давності. Окрім того,  відповідач зазначив, що виплата спірної допомоги позивачу не здійснювалася у 2007 році відповідно до діючого на той час законодавства. Починаючи з 01.01.2008 року позивачу нараховується і виплачується щомісячна допомогу у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як визначено.

Дослідивши письмові  докази  по  справі, суд вважає, що позовні вимоги  щодо здійснення доплати позивачу до пенсії за 2007-2009 роки підлягають частковому  задоволенню, виходячи з наступного. ОСОБА_2  встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується копію посвідчення ( а.с.8).  Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.      

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 09 липня 2007 року № б-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного ОСОБА_2 України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникла внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, ще визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Сумській  області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

У 2007 році позивач не отримував зазначеного підвищення до пенсії. З урахуванням вищевикладеного і відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» позивачу слід нарахувати та виплатити за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. З 01.01.2008 року позивачу було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Головне управління Пенсійного фонду України в   Сумській  області.

Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного ОСОБА_2 України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про знесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, на підставі рішення Конституційного ОСОБА_2 України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України  Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській  області з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в 2008 році з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008  року позивачу слід нарахувати суми доплати до пенсії.

Посилання відповідача на те, що з 22.05.2008 року постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року визначені інші розміри надбавки до пенсії особам, які мають статус «Дитина війни», суд не може прийняти до уваги, оскільки усі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та Законам України, а в разі їх невідповідності Законам чи Конституції мають застосовувалися відповідні положення закріплені в Законі.

Також суд зважає за необхідне зауважити, що Конституцією України закріплено, що в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8).

Принцип верховенства права передбачає, що усі підзаконні нормативне правові акта мають відповідати за своїм змістом Конституції України та Законом України.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним ОСОБА_2 України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючими нормами зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмір: 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідне до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова з розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови з задоволенні позову.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними   обласними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській  області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд зважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на. забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонду України Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладене обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України з районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування  цих коштів та їх виплати, суд зважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідно зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській  області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008  року .

Більш того, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, суд зважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду Україна в Сумській  області, по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропущення строку звернення до суду з позовом, враховуючи положення ч. 2 ст. 46  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому суд враховує, що вищезазначене підвищення до пенсії позивачу не було нараховане та виплачене саме  відповідачем. Суд також враховує похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно, перевіряти правомірність дій суб’єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов’язків, покладених Державою, що в свою чергу свідчить про поважність причин пропуску ним звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни». Крім того відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховної Радою України. Частинами 1, 2 ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття «майно» у першій частині ст. 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений ст. 1 Першого протоколу. Тобто майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права – належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Законом України «Про державний  бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний  бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантів на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється  відповідними законами України, цим Законом, та  нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним  Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям  війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З 01.01.2009 року позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп., Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в 2009 році з 01  січня 2009 року по 31 грудень  2009  року позивачу, слід нарахувати такі суми доплати до пенсії. З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідно зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ,  за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008  року  за 2009 рік,  з січня 2009 року по грудень 2009 року. Більш того, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, суд зважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії. Що стосується вимог  про покладення зобов’язань нараховувати  в  подальшому за 2010  рік, то вони не підлягають задоволенню,  оскільки  позивачем  не надано доказів  з  приводу  цього, наперед  виплати непередбачені. Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (Справа про соціальні гарантій громадян), Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, ст.ст. 7-9, 11, 69-71, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги     ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській  області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік, за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,    за 2008 рік, за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008  року,  за 2009 рік,  з січня 2009 року по  грудень 2009 року.  

В іншій частині позовних відмовити.

      Сторони мають право оскаржити постанову в апеляційному порядку. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного  суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        З  оригіналом вірно:

        Станом на  19.04.2010 року  постанова не  набрала чинності.

            Суддя                                     М.І. Шершак