СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14513/17

пр. № 2/759/183/20

05 жовтня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

за участю: представинка позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тіньковського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу прав вимоги,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2017 р. позивач звернувся до суду з позовними вимогами, в яких, з урахуванням уточнених позовних вимог від 08.04.2020 (т. 2 а.с. 25-30), просить визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 10.08.2017 в частині відступлення права вимоги по кредитному договору №496-004/07Р від 26.10.2007 та договору іпотеки №496-004/07Р від 26.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Антіповою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №5573, застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати рішення державного реєстратора №38106154 від 14.11.2017 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2007 між АКБ «Правекс-Банк» та позивачем укладено кредитний договір №496-004/07Р, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 82000 дол. США 00 центів для споживчих цілей. В якості забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, сторони уклали договір іпотеки №496-004/07Р, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , належна позивачу на праві власності. Іншого нерухомого майна, належного позивачу, не має. 31.08.2017 позивач дізнався, що ПАТ КБ «Правекс-Банк» відступив ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки №496-004/07Р, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 10.08.2017 між відповідачами. Іпотекодержателем предмету іпотеки є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». 10.11.2017 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Укладення даного правочину не узгоджується з положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, на користь (у власність) іншій особі, спірний договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Ухвалою суд від 02.10.2017 відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 47).

Ухвалою суду від 13.10.2017 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (витяг а.с. 18).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.01.2018 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2017 залишено без змін (витяг а.с. 86-88).

Ухвалою суду від 20.11.2017 накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (витяг а.с. 105-106).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2018 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2017 залишено без змін (витяг а.с.181).

Ухвалою суду від 27.04.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Андрейків І.В. (т. 1 а.с. 97).

14.05.2018, 30.09.2019 представник відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» надіслав відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просить відмовити через необґрунтованість, безпідставність, відсутність достатніх доказів підтвердження позовних вимог, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у даних правовідносинах застосуванню не підлягає, у позивача, на момент укладення спірного договору у власності було наявне майно, а саме, квартира в м. Донецьк (т. 1 а.с. 107, т. 2 а.с. 97).

Ухвалою суду від 12.02.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 118).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву підтримав.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання в судове засідання не з`явились, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26.10.2007 між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №496-004/07Р, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 82000 дол. США 00 центів для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, терміном до 26.10.2032, зі сплатою 11,3 % річних (т. 1 а.с. 27-34).

В якості забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, 26.10.2017 сторони уклали договір іпотеки №496-004/07Р, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 20-26).

10.08.2017 ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого банк передав товариству право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 26.10.2017, позичальником за яким є ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 49-78 т. 2).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019, державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценко Ю.М. 10.11.2017 здійснив реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», номер запису про право власності: 23341497. Підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу прав вимог за кредитами від 10.08.2017, укладеного між ПАТ «КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.11.2017 №38106154 (т. 2 а.с. 32-35).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (№ 1304-VII), підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки зазначений закон передбачає мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, а банк здійснив стягнення на підставі іпотечного застереження, що є добровільною згодою іпотекодавця на перехід права власності на квартиру до банку в рахунок виконання зобов`язань за договором кредиту.

Оскільки договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Позивач постійно проживає у спірній квартирі, зареєстрований за вказаною адресою, загальна площа майна не перевищує 140 кв.м., іншого нерухомого майна у власності позивача немає, згоди на відчуження спірного майна він не надавав, тому договір купівлі-продажу прав вимоги від 10.08.2017 є недійсним.

У державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «ФК Довіра та гарантія».

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Посилання відповідача на той факт, що у позивача є інше нерухоме майно, а тому не підлягає застосуванню положення Закону України № 1304-VII, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами від 27.12.2013, позивачем здійснено відчуження належного майна на користь третіх осіб, вказана нерухомість знаходиться у м. Донецьк (т. 1 а.с. 15-16).

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі по 704 грн. 20 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Законому України Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу прав вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 10.08.2017 з моменту укладення в частині відступлення права вимоги по Кредитному Договору №496-004/07Р від 26.10.2007 та Договору іпотеки №496-004/07Р від 26.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антіповою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №5573.

Застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Юрія Миколайовича №38106154 від 14.11.2017 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» (код ЄДРПОУ 14360920) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 15.10.2020.