справа №2а-406/10р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
07 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, вимоги якого в подальшому уточнив. В обґрунтування свої вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АВС другої категорії у зв'язку з чим користується всіма правами й пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, а тому, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Проте відповідачем, всупереч вимогам Конституції України та ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були виплачено на користь позивача, значно занижені суми компенсації на оздоровлення без врахування встановленого на території України розміру мінімальної заробітної плати.
Однак, коли він звернувся до відповідача з заявою про виплату допомоги у встановленому розмірі відповідно до рішення КСУ, йому було відмовлено.
Враховуючи зазначене в нього не залишалось іншої можливості поновлення своїх прав як звернення з даним позовом до суду.
Просив визнати дії відповідача щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму допомоги за 2005-2008 роки в розмірі 8’250,00 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог посилався на обставини зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилалась на обставини зазначені в заперечення на позов. Суду пояснила, що всі виплати відповідачем провадились відповідно до діючого законодавства. Окрім того зазначила, що вони не є належним відповідачем а у позивача сплинув строк звернення до суду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги належить задовольнити в частині з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
До того ж статтею 13 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії /а.с. 8/, у зв’язку з чим відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, що виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги. Однак відповідачем було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії згідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 7/.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлений з 01 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року – 420 гривень, з 01 липня 2007 року – 440 гривень та з 01 жовтня 2007 року – 460 гривень.
Згідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлений з 01 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень на місяць, з 01 квітня – 525 гривень на місяць, з 01 жовтня – 545 гривень та з 01 грудня – 605 гривень.
Щодо положень Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено в 2007 році дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цьому випадку вірним буде застосування висновків рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, якими вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними та не чинними.
Відносно Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», яким було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цьому випадку вірним буде застосування висновків рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, якими було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Встановлений ще в 1996 році Постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Дніпропетровська повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 та 2008 роки.
Таким чином, розрахунок виплат повинний бути наступним:
за 2007 рік виплата у жовтні 2007 року: 460 * 5 – 100 = 2200 грн.,
за 2008 рік виплата у січня 2009 року: 605 * 5 – 100 = 2925 грн.,
а всього 5125 грн. /а.с. 12/.
Стосовно вимог позивача в частині виплата коштів на оздоровлення за 2006 рік суд вважає, що в задоволені цієї вимоги необхідно відмовити, оскільки дію абзацу другого частини четвертої статті 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 року за №3235-ІУ. Цей закон не визнано неконституційним, він є чинним, тому при вирішенні питання необхідно враховувати його положення і таким чином нема правових підстав для стягнення матеріальної допомоги за цей рік з урахуванням розміру мінімальної зарплати.
Що ж стосується позовних вимог відносно стягнення з відповідача на користь позивача коштів на оздоровлення за 2005 рік, то суд вважає, що в даній частині позивачем було пропущено строки позовної давності згідно ст. 99 КАС України, у зв’язку з чим дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 152 Конституції України, ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням КСУ від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, ст. ст. 7, 8, 11, 17, 70, 86, 99, 104, 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2007 та 2008 роках – неправомірними.
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради донарахувати ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 та 2008 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 5125 грн., та забезпечити виплату цих коштів.
В частині задоволення інших позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена у адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича