справа №2а-381/10р.
П О С Т А Н ОВ А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Скрипник К.О.
при секретарі Берко Я.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка 30 вересня 2009 року звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому вказала, що вона є дитиною війни, та має право на отримання державної соціальної підтримки у підвищеному розмірі відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З цією вимогою позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі, однак у виплаті такої соціальної допомоги їй було незаконно відмовлено.
Позивачка просила визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною, стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 4471,20 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що в бюджеті на 2006, 2007, 2008 роки не передбачалась виплата соціальної пільги, і механізм виплати такої пільги законодавчо не врегульований.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлений статус „Дитина війни”, з 15.02.1994 року вона отримує пенсію за віком (а.с.11).
Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік відповідно п. 17 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року.
Проте, Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено ст. 77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 22 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року), зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 процентів надбавки до пенсії «Дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «Дітям війни» і тому немає підстав для задоволення вимог позивача в частині перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році.
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, встановлено, що дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п.12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 процентів від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відновлено дію ст. 6 цього Закону.
Отже управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з 01 січня по 09 липня 2007 року були відсутні.
Відносно виплат за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Так, п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких актів України», текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одних із законів.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За ч.1 ст.102 цього Кодексу, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Однак, суд приходить до висновку, що позивачкою було пропущено строки звернення до суду з позовом про захист своїх інтересів, (строки позовної давності), так як звернулася до суду 30.09.2009 року, вагомих причин в підтвердження поважності пропуску зазначених строків позивачка суду не надала. На підставі зазначеного, а саме у зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7, 8, 11, 17, 70, 86, 104, 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату – відмовити .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.О.Скрипник