Справа №22-2450/2006 Головуючий у І інстанції: Микичтин І.М.
Категорія: 41 Доповідач: Бакус В.Я.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Петрички П.Ф.,
суддів: Бакуса В.Я., Шашкіної С.А.,
при секретарі: Стружинській Л.М.,
з участю: ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2, представника ТзОВ „Проектно-інвестиційна компанія „Стрийжитлобуд" Кравчук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ „Проектно-інвестиційна компанія „Стрийжитлобуд" (далі ТзОВ „Стрийжитлобуд") на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ „Стрийжитлобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановила:
оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2006 року вищевказаний позов ОСОБА_1. задоволено.
Постановлено стягнути з ТзОВ „Стрийжитлобуд" в користь ОСОБА_1. 2 730 грн. 99 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2004 р. по 10.05.2004 р. та 35 714 грн. 01 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, а всього 38 445 грн., 384 грн.45 коп. судового збору в дохід держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в користь територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області.
Рішення суду оскаржило ТзОВ „Стрийжитлобуд" та просить його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуальною права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом не дано оцінки усім наявним у справі доказам та те, що позивач отримував заробітну плату незаконно.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Встановлено, що позивач працював у відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 з 1.7.09.2003 року. 10.05.2004 року позивача звільнено з посади, але розрахунку з ним не проведено і не виплачено заробітну плату за квітень та за травень (до часу звільнення) 2004 р.
Про те, що позивач отримував заробітну плату стверджується довідкою відповідача (а.с.27) та платіжною відомістю (а.с.31).
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначених в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник
або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в
тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь
працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який
виносить рішення по суті спору.
Задовольняючи позовні вимоги суд вірно виходив з того, що невиплата належних позивачу сум у строки, зазначених в ст. 116 КЗпП України, сталася з вини ТзОВ. Зазначений висновок стверджується матеріалами справи, в тому числі письмовим запереченням відповідача (а.с.40), відповідно до якого останній не виплачував заборгованість позивачу у зв'язку з тим, що позивач не повертав відповідачу кошти, отримані ним як суб'єктом підприємницької діяльності за договором позики.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №'13 від 24.12.1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для цього порядку.
Рішення про встановлення розміру заробітної плати позивачу не скасовано ні засновниками, ці рішенням суду.
Оскільки судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.311, п.1 ч.1 ст.314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ТзОВ „Проектно-інвестиційна компанія „Стрийжитлобуд",
відхилити, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня
2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.