У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

     

головуючого	Федченка О.С.,
суддів	Кліменко М.Р., Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора засудженого	ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 13 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 та за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2

           

Цим вироком засуджено 

                    

ОСОБА_3 ,

16 квітня 1985 року народження, не судимого,

-     за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-     за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього  належного йому  майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК, ч. 3 ст. 15, ч.2 п. п. 6, 9, 12 ст. 115 КК, ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України виправдано за недоведеністю вчинення цих злочинів.

 

ОСОБА_4,

10 квітня 1985 р. народження,

судимого 07.12.2004р. Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

-     за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-     за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-     за ч. 2 ст. 187 КК України  із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів  остаточно визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07.12.2004р., до відбуття призначено 5 років 9 місяців позбавлення волі.

 

ОСОБА_5,

9 червня 1985 р. народження,

судимого 07.12.2004р. Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

-     за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-     за ч. 2 ст. 187 КК України  із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі  ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів  остаточно визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07.12.2004р., до відбуття призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

 

ОСОБА_2,

29  липня 1987 р. народження,

 судимого:

-          07.12.2004р. Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, вирок змінено ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2005р. та призначено із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі;

-          03.03.2005р. Баглейським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 3роки позбавлення волі,

-     за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Баглейського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2005р., до відбуття призначено 4 роки позбавлення волі.

 

Постановлено стягнути з  ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7  1677 грн.  на відшкодування матеріальної шкоди і 15000 грн.  на відшкодування моральної шкоди та на користь лікарні 378 грн. 98 коп.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 228 грн.  на відшкодування матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути солідарно зі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10  1493 грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. 

 

Цим же вироком засуджено

 ОСОБА_6 за ч. 4 ст.296, ч.1 ст. 121, 70 КК України на 8 років позбавлення волі та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 104 КК України від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на  2 роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, вирок щодо яких  у касаційному порядку не оскаржений.  

 

За вироком суду  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

14 січня 2003 року о 6 год. неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись на подвір'ї будинку по АДРЕСА_1,  під погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, та із застосуванням такого насильства до ОСОБА_11 заволоділи грошима неповнолітніх потерпілих ОСОБА_11 в сумі 3 грн.,  ОСОБА_12 в сумі 1 грн. та ОСОБА_13 в сумі 1 грн.

Після цього 14 січня 2003 року  в районі перехрестя АДРЕСА_2  ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. за попередньою змовою між собою на заволодіння чужим майном підійшли до неповнолітнього ОСОБА_14 з вимогою  передачі їм грошей, а коли той відмовився зробити це, напали на нього й побили руками й ногами, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, після чого обшукали потерпілого і, не знайшовши грошей, втекли з місця злочину.

Крім того, неповнолітні ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_9 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, 7 квітня 2004 року, приблизно о 23 год., будучи у стані алкогольного сп'яніння і діючи за попередньою змовою між собою на вчинення крадіжки чужого майна, підійшли до магазину  “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованому по АДРЕСА_3, де ОСОБА_4. та ОСОБА_9 розбили віконне скло та зламали решітку вікна магазина, а ОСОБА_2 проник до магазину, звідки вони  таємно викрали майно  на загальну суму 1491 грн. 94 коп., належне приватному підприємцю - потерпілому ОСОБА_10, заподіявши йому матеріальну шкоду.

 

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини і правильності юридичної кваліфікації дій засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, просить вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2006 року  щодо них змінити, виключивши з вироку призначення їм судом за  ч. 2 ст. 187 КК України і за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна. Прокурор посилається на те, що  зазначені засуджені вчинили злочин у неповнолітньому віці, а тому за вимогами  ч. 2 ст. 98 КК України їм не можна було призначати  додаткове покарання у виді конфіскації майна.

 

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2006 року щодо нього скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що він у крадіжці майна  з магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” участі не брав, визнавав у цьому вину під впливом застосованого до нього фізичного насильства з боку працівників міліції, яке також застосовувалось і до ОСОБА_9, який обмовив його у вчиненні злочину.  Крім того, зазначає, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист тим, що перший допит проводився без участі захисника і родичів, та  суд без достатніх підстав послався у вироку на показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, не допитавши їх у судовому засіданні.         

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання і вважав касаційну скаргу ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримання своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі і касаційному поданні, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а касаційне подання підлягає задоволенню  з наступних підстав.

 

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у відкритому викраденні майна неповнолітніх ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13  і в розбійному нападі на неповнолітнього ОСОБА_14 відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований відповідними доказами, які отримані згідно з вимогами кримінально-процесуального закону, досліджені,  належно оцінені судом і наведені у вироку. Ці дії засуджених правильно кваліфіковані  судом за ч.2 ст.186, ч. 2 ст. 187 КК України.

 

Також суд належно обґрунтував у вироку  свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у вчиненні разом з ОСОБА_9 та особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, таємного викрадення майна ОСОБА_10 з магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” з проникненням до приміщення цього магазину.

 

Цей висновок ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_10 про викрадення з його магазину товарів на суму 1491 грн. 94коп. шляхом проникнення до магазину через вікно; на показаннях свідка ОСОБА_15, який бачив в ніч з 7 на 8 квітня 2004 року, як ОСОБА_2 через вікно магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” подавав хлопцям мішки з товаром, а наступного дня ОСОБА_2 сам повідомляв, що вони викрали ІНФОРМАЦІЯ_1; на показаннях свідка ОСОБА_16  про те, що 8 квітня 2004р. ОСОБА_2 пригощав його пивом, повідомивши, що викрав його з іншими хлопцями з магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”; на даних протоколу огляду місця події з виявленням  розбитого скла і зламаної решітки вікна в магазині і слідів викрадення  товарів; на даних акту інвентаризації про вартість викраденого.

 

Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_9 визнав, що  вчинив зазначену крадіжку з магазину разом із ОСОБА_4 і ОСОБА_2 При цьому він - ОСОБА_9 запропонував  вчинити крадіжку; разом із ОСОБА_4 зламав решітку вікна, а ОСОБА_2 проліз до магазину і подавав звідти ІНФОРМАЦІЯ_1, які вони замовляли; всього винесли  з магазину продуктів у чотирьох мішках і сховали їх у підвалі будинку, а наступного дня розпорядились ними за власним розсудом.

 

Аналогічні показання в ході досудового слідства неодноразово в присутності свого захисника  давав і ОСОБА_2, у тому числі і власноручно, зокрема, вказуючи, що сам вирішив залізти до магазину через вікно, оскільки за  ростом був найменшим;  частину викрадених продуктів вони   зі ОСОБА_4, ОСОБА_9  та іншою особою взяли собі, частину продали, а частину наступного дня роздали знайомим, пригощаючи їх пивом, цукерками.

 

Зазначені показання  засуджених і свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16  суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою та іншими доказами по справі.

Суд на законних підставах послався у вироку на показання свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , оскільки ці показання були оголошені і досліджені  судом. Як убачається з матеріалів справи, суд вживав заходів для виклику і допиту цих свідків у судовому засіданні, але була встановлена неможливість їх явки до суду, що за вимогами ст. 306 КПК України давало підстави  суду для оголошення їх показань. В цих діях суду  ніяких порушень вимог закону, як про це наголошує ОСОБА_2 у скарзі, не встановлено.  

 

Підстав вважати, що АДРЕСА_1 і свідки обмовили ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, а до  ОСОБА_9 застосовувались недозволені методи  слідства, немає.

 

Також не підтверджено матеріалами справи твердження ОСОБА_2 про застосування до нього  під час досудового слідства  фізичного насильства. Це твердження було ретельно перевірено як органами прокуратури з винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції  (а.с.160 т. 6), так і судом, з висновками якого, викладеними у вироку суду, погоджується і колегія суддів.

 

Таким чином, наведеними доказами  спростовані доводи скарги ОСОБА_2 про недоведеність його винуватості   у вчиненні злочину. Його дії правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185 КК України.

 

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б могли потягти скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено.

 

 Посилання ОСОБА_2 у скарзі  на порушення його права на захист  при першому допиті є безпідставним. З матеріалів справи вбачається, що на час цього допиту (а.с. 23-24 т.2)  органи дізнання і досудового слідства не мали достатньо даних для визнання ОСОБА_2 підозрюваним, а тому він з дотриманням вимог ст. 168 КПК України був допитаний як свідок, що не потребувало участі захисника і, з врахуванням віку ОСОБА_2, участі його родичів. В подальшому ОСОБА_2 був забезпечений захисником, який здійснював захист як на досудовому слідстві, так і в суді. З огляду на це, немає підстав вважати, що по справі було порушено право  ОСОБА_2 на захист.

 

Покарання  засудженому ОСОБА_2 призначено  з дотриманням вимог  ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, його стану здоров'я,  обставин, що обтяжують  та пом'якшують покарання.

З огляду на це, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це  просить засуджений у касаційній скарзі.

Вирішуючи питання про міру покарання  ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України врахував як характер і ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, так і дані, що характеризують  їх особи, а також обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини. З урахуванням цього суд призначив їм основне покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.

 

Разом з тим,  судом при призначенні покарання  не враховано, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4. злочини вчинили у неповнолітньому віці, а  тому, згідно з ч. 2 ст.98 КК України  і роз'яснень п. 11  постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”, конфіскація майна як додаткове покарання до неповнолітніх не застосовується, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття.

Всупереч цим вимогам закону, суд  помилково призначив засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України і за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна.

 

З огляду на це, рішення суду про призначення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 зазначеного додаткового покарання підлягає виключенню з вироку.      

  

Керуючись ст.ст.  395, 396  КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2006 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни, а щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 змінити, виключити з вироку  щодо них рішення суду про призначення їм за ч. 2 ст. 187 КК України і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації всього належного їм майна.

В решті зазначений вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без зміни.  

Судді:

 

Федченко О.С.                             Кліменко М.Р.                           Кармазін Ю.М.