№2-2014/2010                

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я  

                                                        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

23 квітня  2010 року.                                                     м.Добропілля.  

                   Добропільський міськрайонний суд  Донецької області в складі:

                          головуючого - судді                            Діденко С.О.

                            при секретарі                                              Сухіна О.Ю.

                            за участю:

                            позивача                                                    ОСОБА_1

                            представника відповідача                  ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні суду в місті Добропілля  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління  Пенсійного фонду України в  місті Добропілля Донецької області про визнання  неправомірними дій відповідача   та  стягнення   доплати до пенсії,  недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”,

В С Т А Н О В И В:

     1 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області  з позовом до Управління  Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області (далі УПФУ в м. Добропілля) про визнання неправомірними  дій УПФУ у відмові з виплати їй соціальної допомоги   по  підвищенню  пенсії   відповідно до  ст.6  Закону України  "Про соціальний захист  дітей війни"  за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

       В обґрунтування  заявлених вимог, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що  за ним визнано статус "Дитини війни". Він перебуває на обліку в УПФУ в м. Добропілля, і  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком, яка фактично йому не нараховувалась.  Просить  визнати дії УПФУ в м. Добропілля неправомірними та  зобов’язати  нарахувати та виплатити  йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

       Представник відповідача, діюча на підставі довіреності  ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги  ОСОБА_1 не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішень щодо конституційності  зупинення норми закону та  зміни редакції.  Оскільки ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове  забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного суду України вищенаведене підвищення не виплачувалось.

         Просить суд з цих підстав в задоволенні позову відмовити.

        Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши викладені у позовній заяві  доводи позивача та  заперечення відповідача,  суд вважає, що позов  підлягає  задоволенню виходячи з наступного.

        В судовому засіданні встановлено, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України - є пенсіонером, і згідно пенсійного посвідчення № 107366 має статус " Дитина  війни» (а.с.6).

       У відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006 р., встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, в тому числі  отримання пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, та підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Зазначена норма діє з 01.01.2006 року згідно із п.1 прикінцевих положень цього закону.

           Відповідно до ст. 46 п.2 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” невиплачені пенсії з вини органу, що виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

        Протягом 2007 р. позивачу не виплачувалася надбавка до пенсії, як особі, що має статус “дитини війни”.

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Суд визначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,   визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат,  виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Заперечення представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючої законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частин 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним  обов’язком держави.

       Суд не може погодитись з запереченнями відповідача  щодо необґрунтованості  позовних вимог  з таких підстав.

         Відповідно до п.12 ст.71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 зупинення дії ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним. Т   ому виплату підвищення до пенсії з 9 липня 2007 р. слід було здійснювати у відповідності до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В той же час не підлягають задоволенню вимоги позивача по стягненню виплат за період з 01.01.2007 р. до 08.07.2007 р., оскільки положення ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. і воно відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України зворотної дії в часі не має, тому на період  з 1 січня до 8 липня 2007 р. не поширюється.  

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6   ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 р. поновили свою дію у 2007 р. з 09.07.2007 р., отже право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» мають діти війни: в 2007 р. з 09.07 до 31.12.2007 р.

        Таким чином судом встановлено, що за вказаний період відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тобто його дії є незаконними, тому вимоги позивача за 2007 рік  необхідно задоволити,  зобов’язавши відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за період з 09.07 до 31.12.2007 р.          

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.    

Встановивши, що  відповідач УПФУ м. Добропілля порушив  норми права, які регулюють правовідносини  у сфері соціального  захисту  відповідної категорії громадян, суд визнає такі дії  протиправними і покладає на відповідача  обов'язок здійснити  нарахування  та виплату  на користь позивача як  дитині війни  доплату до пенсії.

         Враховуючи викладене, суд вважає, що є  наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі З0 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Керуючись    ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст. 215, 218 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд  

В И Р І  Ш И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України в  місті Добропілля Донецької області про визнання  неправомірними дій відповідача   та  стягнення   доплати до пенсії,  недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”, – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність  Управління Пенсійного Фонду України в місті Добропілля Донецької області по не нарахуванню належної ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної  пенсії за віком, як дитини війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана  в Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після проголошення рішення.

Складено  одноособово у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

           Головуючий суддя                                                                      С.О.Діденко