ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

          08.10.2020                                                                           Справа № 914/503/19                               Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: головуючого судді Гоменюк З.П., суддів Трускавецького В.П. та       Березяк Н.Є., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області

про відстрочення виконання рішення суду

у справі №914/503/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області

про стягнення 3504056,21 грн вартості недоврахованої електричної енергії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області

до відповідача за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

про стягнення 125447,68 грн надмірно сплачених коштів

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Горбунова О.Л., Горбунов С.О.;

від заявника (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом): Ковч А.В.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 29.09.2020 р. надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про відстрочення виконання рішення суду у справі №914/503/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн вартості недоврахованої електричної енергії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» до відповідача за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення 125447,68 грн надмірно сплачених коштів.

Ухвалою суду від 02.10.2020 р. заяву прийнято до розгляду, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2020 р.

В судове засідання з`явився представник заявника, просив заяву задоволити. В поданій заяві боржник зазначив, що запровадження карантинних заходів є надзвичайною подією, яка негативно впливає на економічну активність в Україні, викликає інфляційні процеси в економіці держави і створює перешкоди нормальному функціонуванню суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі й заявника, який на сьогоднішній день перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду.

Боржник ствердив, що сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду, є досить великою, а її негайна є неможливою і навіть оплата частини заборгованості може призвести до зупинення діяльності боржника та його неплатоспроможності, хоча товариство і має намір повністю та добровільно погасити зазначений борг. На підтвердження скрутного фінансового стану заявник надав довідку АТ «Державний ощадний банк України» про те, що на поточному рахунку ТзОВ «Агропобутсервіс» станом на 16.09.2020 р. не було залишку власних коштів.

Боржник звернув увагу суду на те, що у зв`язку з карантинними обставинами його контрагенти за договорами поставки належним чином не виконують грошові зобов`язання перед ним, про що свідчать долучені акти звірки взаємних розрахунків, а невчасна оплата за поставлений товар призвела до необхідності залучення кредитних коштів. Крім того, за твердженням заявника, внаслідок ситуації, яка склалася в період карантину, ТзОВ «Агропобутсервіс» також заборгувало своїм контрагентам за договорами чималі суми грошей.

Також заявник вказав на те, що за штатним розкладом у ТзОВ «Агропобутсервіс» працює 130 працівників, яким внаслідок негайного виконання відповідного рішення суду загрожує невиплата заробітної плати або ж масове звільнення.

Отже, враховуючи те, що товариство зазнало збитків внаслідок карантинних обмежень і на даний час має істотну заборгованість перед позивачем та іншими контрагентами, а контрагенти за договорами мають заборгованість перед ним, воно ризикує утворенням заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів, перед працівниками – з виплати заробітної плати, у зв`язку із чим стягнення навіть частини на тлі браку коштів негативно вплине на законні майнові інтереси боржника, і, як наслідок, погіршить його фінансове становище.

На думку заявника, такі обставини істотним чином ускладнюють виконання рішення суду та й взагалі роблять його неможливим у повному обсязі, а відстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля погашення заборгованості за судовим рішенням, одночасно уникнувши вкрай негативних фінансових наслідків, шо можуть призвести до повного зупинення підприємства чи загрози банкрутства.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами, заявник просив суд відстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 р. у справі №914/503/19 на один рік з дня ухвалення постанови – до 15.09.2021 р. включно.

В судовому засіданні 08.10.2020 р. представники стягувача вказали на безпідставність заяви, просили суд відмовити в її задоволенні.

В поданому запереченні щодо заяви (вх.№29166/20 від 08.10.2020 р.) стягувач зазначив, що після винесення судового рішення ТзОВ «Агропобутсервіс» не подавало стягувачеві жодного клопотання про відтермінування чи розтермінування заборгованості, не проявляло жодної ініціативи про укладення мирової угоди з відповідним розтермінуванням на стадії виконання, не сплачувало частини заборгованості в добровільному порядку, а тому заява про нібито добросовісність боржника та невжиття ним заходів щодо уникнення відповідальності не відповідає дійсності.

Позивач звернув увагу на те, що боржник не надав належних доказів неплатоспроможності чи важкого фінансового становища, балансів (звітів про фінансовий стан) підприємства за різні періоди, звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) за 2020 рік, інших фінансових документів про результати діяльності ТзОВ «Агропобутсервіс» та ймовірну збитковість, що могло б послугувати дійсно винятковою обставиною несплати заборгованості, а всі дані про заборгованість контрагентів не підтверджені і сторонами договорів не підписані.

Отже, через відсутність достовірних доказів фінансової неспроможності боржника, його доброї волі виконати судове рішення у справі поза примусовим стягненням, ПрАТ «Львівобленерго» просило суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 р. у справі №914/503/19 відмовлено у задоволенні первісного позову ПрАТ «Львівобленерго» до ТзОВ «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн недоврахованої електричної енергії та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Агропобутсервіс» до ПрАТ «Львівобленерго» про стягнення 125447,68 грн надмірно сплачених коштів.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 р. частково задоволено заяву ТзОВ «Агропобутсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат, стягнено з ПрАТ «Львівобленерго» на користь ТзОВ «Агропобутсервіс» 50000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в задоволенні решти заяви ТзОВ «Агропобутсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат відмовлено.

15.09.2020 р. постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/503/19 рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 р. скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову; первісний позов ПрАТ «Львівобленерго» задоволено; стягнуто з ТзОВ «Агропобутсервіс» на користь ПрАТ «Львівобленерго» 3504056,21 грн вартості недоврахованої електричної енергії; додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 р. у справі №914/503/19 скасовано, здійснено новий розподіл судових витрат; стягнуто з ТзОВ «Агропобутсервіс» на користь ПрАТ «Львівобленерго» 52560,84 грн судового збору за подання позову до місцевого господарського суду, 788441,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги до апеляційного господарського суду та 100000 грн витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції.

Наказом ТзОВ «Агропобутсервіс» №4 від 17.03.2020 р. «Про запобігання поширення випадків гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19» затверджено план заходів щодо недопущення розповсюдження пандемії коронавірусної інфекції у ТзОВ «Агропобутсервіс».

25.06.2020 р. між АТ «Державний ощадний банк України» та ТзОВ «Агропобутсервіс» укладено договір кредитної лінії №2063-743, згідно з яким банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як випливає з п.2.3. договору, кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 23.06.2023 р.

В п.2.4. договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 15700000 (п`ятнадцять мільйонів сімсот тисяч) гривень 00 копійок.

Поручителями за договором виступають ФО-П Шоломович Я.М. та ОСОБА_1 , а однією з умов надання кредиту є укладення між банком та ФО-П Шоломовичем М.Я. договору іпотеки нерухомості за адресою: м.Львів, вул.Комарова, 17 і договору застави рухомого майна: льодогенератора серії МВ М ІК118.

Згідно з довідкою ТзОВ «Агропобутсервіс» «432/01-02 від 17.09.2020 р., станом на 01.09.2020 р. кількість штатних працівників у товаристві становить 130.

Відповідно до довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 17.09.2020 р. №258, на поточному рахунку ТзОВ «Агропобутсервіс» станом на 16.09.2020 р. залишку власних коштів не було.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» подало підписані ним акти звірки взаєморозрахунків про таку заборгованість на його користь: ФГ «СВІТ М`ЯСА» – 5864729,41 грн, ПП «Колос» – 574229,65 грн, ТзОВ «М`ясовита» – 568764,32 грн, ТзОВ «Даниил Логістік» – 1102314,19 грн, МПП «Килина» – 3508673,88 грн, ТВК «Львівхолод» – 15692448,89 грн, ТзОВ «Протеїн Есенс» – 2891122,35 грн, ТзОВ «ТАУРУС-С» – 1061456,48 грн, ТзОВ «Три ведмеді» – 1145126,06 грн, ТзОВ «ТД «Дніпро-торг» – 2747615,27 грн, ТзОВ «Сільпо Фуд» – 3173905,14 грн

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» подало підписані ним акти звірки взаєморозрахунків про таку заборгованість товариства на користь: ПАТ «Миронівський хлібопродукт» – 2600394,39 грн, ТВК «Львівхолод» – 575761,03 грн, ТзОВ «Євро-Вік» – 697809,43 грн, ПП «АРТМІТ» – 11131124,14 грн, СТзОВ «Тарасовецька птахофабрика» – 563047,07 грн, ТзОВ «Угринів Еко Ферм» – 4504384 грн.

При прийнятті ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч.1 ст.18 та ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 р., пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р., зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

В рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Як передбачено ч.ч.3–5 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України», межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Таким чином, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України.

Заявником в обґрунтування заяви про відстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду у справі №914/503/19 подано лише укладені ним з контрагентами договори поставки, кредитний договір, довідку банку про відсутність коштів на рахунку, довідку товариства про чисельність працівників, а також акти звірки, підписані самим товариством.

Суд вважає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про складне фінансове становище підприємства, у зв`язку з чим не заслуговують на увагу твердження заявника про збитковість підприємства, а також неможливість погасити наявну заборгованість.

При цьому варто зазначити, що обставини існування карантинних заходів та пов`язаних з цим обмежень негативно вплинули та можуть впливати не тільки на економічне становище боржника, а й таким самим чином і на становище будь-яких інших суб`єктів господарювання, включно з позивачем.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд звертає увагу відповідача на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання не має будь-яких привілеїв чи пільг в залежності від кількості працівників, наявності у нього заборгованості перед контрагентами чи в інших осіб перед ним тощо.

У своїй заяві заявник просить суд відстрочити виконання постанови суду на один рік, проте не наводить обгрунтування необхідності відстрочення виконання судового рішення саме до такого терміну, як і не вказує на те, яким чином надання відстрочення сприятиме усуненню обставини, які, на його переконання, ускладнюють виконання рішення, та призведе до забезпечення можливості виконання боржником рішення.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на все вищевикладене, суд вважає, що заявником не подано доказів наявності виняткових обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, посилання заявника на важке матеріальне становище не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, заявником не надано доказів вжиття будь-яких заходів для виконання судового рішення, а можлива відсутність всієї суми коштів не може виправдовувати невиконання судових рішень, тому в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

          Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

В судовому засіданні 08.10.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст складено 13.10.2020 р.

Головуючий суддя                                                      З.П. Гоменюк

                                Суддя                                                  В.П. Трускавецький

                                Суддя                                                  Н.Є. Березяк