справа №2а-1141/09р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
16 вересня 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» він має право щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте в 2006-2008 роках вона не виплачувалась.
Виплати даної допомоги були призупинені Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Та рішеннями КСУ від 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року відповідні статті ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» і ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» було визнано такими, що не відповідають Конституції України, в зв’язку з чим вони втратили чинність.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до ст. 22 Конституції України, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи зазначене та відмову відповідача в перерахунку даних виплат, в нього не залишалось іншої можливості поновлення своїх прав як звернення з даним позовом до суду.
Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму допомоги у розмірі 4471,20 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати в подальшому допомогу відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог посилався на обставини зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилалась на свої письмові заперечення. Суду пояснила, що відповідачем були виплачені позивачу всі виплати згідно діючого на час їх сплати законодавства без будь-яких порушень.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги належить частково задовольнити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є пенсіонером та має право користуватись пільгами відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» /а.с. 11-12/.
15 вересня 2009 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахування йому допомоги (пенсії) та виплаті допомоги (пенсії) в подальшому відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» /а.с. 10/, але йому було відмовлено /а.с. 7-9/.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного суд вважає, що пояснення відповідача про пропуск строку звернення позивача до суду з його вимогами про перерахування та виплату недоотриманої пенсії не ґрунтується на законі, тому не підлягають задоволенню.
Стосовно розгляду вимог позивача за 2006 рік, то дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2006 рік відповідно п. 17 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік», проте ЗУ «Про внесення змін до ЗУ « Про Державного бюджету України на 2006 рік» було внесено зміни до зазначеного закону та виключено п. 17 ст. 77.
Ці зміни набули законної сили 02 квітня 2006 року, і дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.
Разом з тим відповідно до ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений КМУ та погодженим комітетом ВРУ з питань бюджету.
Але КМУ у 2006 році так і не визначив порядок виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».
Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках як «дитині війни» не здійснювалося.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Стосовно розгляду вимог позивача за 2007 рік, то дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» . Таким чином, відновлено дію ст. 6 даного Закону.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року – були відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державі пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальної пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державі пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в дії відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не е перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбачено частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втрати, працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 380 грн., з квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:
за липень - [(406 грн. + 1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;
за серпень - вересень [(406 грн.+1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 -246,04 грн.;
жовтень-грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3 = 415,11 грн. х 30% х З = 124,53 грн. х З = 373,59 грн.
а всього за 2007 рік необхідно до нарахувати 710,90 грн.
Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року – були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котре базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Так, Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймаються аргументи щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України) текст статті 6 Закону України викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі, тому позовні вимоги за цей період – не підлягають задоволенню.
Проте Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. Таким чином, відновлено дію зазначеної ст. 6.
Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб» які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:
травень – (481 грн. х 30%):31 х10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;
червень – 481 грн. х 30% = 144,30 грн.
липень – вересень (482 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,60 х 3 = 433,80 грн.;
жовтень – грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 x 3 = 448,20 грн.
а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн., бо ці положення не відповідають Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7, 8, 11, 17, 70, 86, 104, 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення допомоги (пенсії) згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення допомоги (пенсії) згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У задоволені інших позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена у адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича