Личаківський районний суд м. Львова

__________________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                  Справа № 1-195/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1.   квітня 2010 року                                                   Личаківський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Гірник Т.А.

                при секретарі – Яричевській І.В.

    з участю прокурора – Шубін І.О.

    потерпілої – ОСОБА_1

    захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_3

    законних представників неповнолітніх підсудних – ОСОБА_4, ОСОБА_5

    підсудних – ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про обвинувачення

    ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_3, допризовника, раніше не судимого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

    ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, не одруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_7, допризовника, раніше не судимого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_8

по ст. 186 ч. 2 КК України, суд

в с т а н о в и в:

               Неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6, на пропозицію останнього, за попередньою змовою групою осіб, 31.01.2010р. о 19 год. 20 хв., перебуваючи біля будинку № 64а по вул. Пасічній у м. Львові, з корисливих мотивів, вчинили відкрите викрадення чужого майна, в процесі якого ОСОБА_6 повалив потерпілу ОСОБА_8 на землю і утримував її, а ОСОБА_7 вирвав з її рук належне останній майно, а саме: сумочку чорного кольору вартістю 200 грн. із вмістом портативного комп’ютера марки «МСІ» в комплекті з зарядним пристроєм та комп’ютерною мишкою вартістю 7 000 грн., електронного носія – флеш-картки пам’яті на 4 Гб вартістю 200 грн., сумочку білого кольору вартістю 100 грн. із вмістом мобільного телефону марки «ОСОБА_9 S 500 І» вартістю 1 200 грн. в комплекті з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 35 грн., грошових банкнот в сумі 520 грн., флакона туалетної води марки «Дженіфер Лопез» вартістю 130 грн., косметичного набору марки «Оріфлейм» вартістю 55 грн., помади марки «Ейвон» вартістю 15 грн., ключа від кімнати з брелком вартістю 10 грн., а всього відкрито у групі осіб заволоділи майном потерпілої на загальну суму 9 465 грн.

                Підсудні вину у пред’явленому обвинуваченні на досудовому слідстві визнали повністю, в судовому засіданні визнали частково, заперечили факт попередньої змови на вчинення злочину.

                Винність у вчиненому стверджується наступними здобутими в судовому засіданні та перевіреними доказами.

                Показаннями неповнолітнього підсудного ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що після зустрічі з ОСОБА_7, за відсутності коштів на дозвілля та відпочинок, проходячи по вул. Пасічній у м. Львові, побачили раніше незнайому потерпілу, котра слідувала по дорозі, за відсутності інших перехожих, раптово, несподівано для потерпілої підбігли ззаду, та, подолавши опір потерпілої, ОСОБА_7 вирвав дві сумку та обоє почали втікати в напрямку парку «Погулянка». В процесі залишення місця події ОСОБА_7 передав йому викрадене, з яким продовжував втікати. Куди побіг ОСОБА_7, йому не було відомо. Оскільки позаду себе почув голоси, то злякавшись, кинув викрадене на землю, а сам сховався в трубі, де його знайшов невідомий мужчина. Вказав, що не маючи змоги втекти, вийшов з труби і був затриманий працівниками міліції. Проти вартості викрадених сумок не заперечує, як і проти вартості вмістимого в сумках. У вчиненому щиро розкаявся.

                 Аналогічними показаннями підсудного на досудовому слідстві в якості підозрюваного, обвинуваченого (а.с.25-26, 50-51).

Показаннями в судовому засіданні неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 про те, що дійсно, при розмові про відсутність коштів на відпочинок раптово вирішили здійснити пограбування та вибрали одиноку дівчину, яка проходила біля будинку № 64а по вул. Пасічній у м. Львові. Після цього дійсно підбігли ззаду до потерпілої, яку на землю повалив ОСОБА_6 В цей час він намагався вирвати дві сумки у потерпілої. Ствердив, що, подолавши опір потерпілої, вирвав дві сумки та почав втікати з ними до парку «Погулянка». Оскільки не мав більше сили бігти, злякавшись від того, що вчинив протиправні дії, то передав викрадене ОСОБА_6 Вказав, що відразу побіг в сторону вулиці, на якій проживає. Бачив, як ОСОБА_6 з викраденим побіг дальше в сторону парку «Погулянка». В подальшому ОСОБА_6 в цей день не зустрічав, а на наступний день був затриманий працівниками міліції та доставлений в райвідділ. У вчиненому щиро розкаявся.

Аналогічними показаннями підсудного на досудовому слідстві в якості підозрюваного, обвинуваченого (а.с.37-38, 66-67).

                 Показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що 31.01.2010 року приблизно о 19 год. 20 хв., повертаючись додому, біля будинку № 64а по вул. Пасічній у м. Львові, зазнала нападу двох невідомих їй хлопців, один з яких повалив її на землю, а інший намагався вирвати дві сумки, які мала при собі. В процесі чинення опору і тримаючи сумки,  кричала і кликала на допомогу та стягнула з голови одного шапку , побачила його обличчя. Оскільки їх було двоє, то не могла довго їм фізично протидіяти. Коли один з нападників  заволодів сумками, то інший відразу її відпустив, обоє почали втікати в сторону парку «Погулянка». Слідуючи одразу за ними, зрозуміла, що не наздожене їх та забігла в гуртожиток, де про напад повідомила знайомого ОСОБА_10, який відразу кинувся наздоганяти грабіжників. Тоді зателефонувала в міліцію і повідомила про вчинене. Вказала, що після прибуття в гуртожиток працівника міліції, прослідувала за ним та виявила затриманим одного з двох хлопців, які заволоділи її майном. Про здійснення нападу звернулась в міліцію з заявою. Водночас просить врахувати, що матеріальних претензій не має, оскільки усе викрадене майно їй повернуто. Поряд з цим вказала, що зазнала сильних душевних переживань з приводу раптовості нападу та щодо долі належного їй майна.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що почувши крик дівчини, вийшов з кімнати і проходячи по коридору, побачив потерпілу ОСОБА_8, яка була схвильована ,  повідомила про її пограбування двома невідомими. Вказав, що відразу побіг наздоганяти грабіжників в парк, де побачив одного з них, за яким побіг і вистежив, що останній заховався в трубі. Ствердив, що на його пропозицію невідомий хлопець вийшов з схованки та вказав місце, де викинув викрадене майно, прибуття в процесі розмови працівників міліції, які затримали останнього (а.с.59).

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11, який ствердив, що, знаходячись біля будинку № 64а по вул. Пасічній у м. Львові та почув крик дівчини, побачив двох невідомих, які бігли в сторону парку «Погулянка» і в руках тримали дві сумки. Під час переслідування грабіжників, до нього приєднався його знайомий ОСОБА_10 Бачив, як один утік у невідомому напрямку, а другий скинув викрадене у яр лісопосадки та сховався в трубі. Ствердив прибуття працівників міліції, затримання невідомого, який в свою чергу показав місце, де викинув викрадене (а.с.60).

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків – працівників міліції ОСОБА_12та ОСОБА_13, які будучи в складі патрульної служби міліції по охороні громадського порядку, отримали повідомлення від чергового по райвідділу про пограбування. Тоді, перебуваючи в районі вчинення грабежу, прослідували в напрямку парку «Погулянка», де в парковій зоні ними було виявлено трьох невідомих, двоє з яких повідомили про затримання особи, яка пограбувала дівчину та викрала дві сумки. Вказали, що зі слів затриманого було встановлено місця знаходження викраденого неподалік на землі. У зв’язку з цим було встановлено місце перебування потерпілої, після прибуття якої остання впізнала особу, яка заволоділа її майном. В подальшому повідомили про необхідність прибуття слідчо-оперативної групи, доставку затриманого в райвідділ (а.с.74-77).

 Протоколом огляду місця події від 31.01.2010р., згідно якого встановлено і вилучено викрадені у потерпілої ОСОБА_1 дві сумки з вмістом належних їй речей, які було викрадено у неї біля будинку № 64 а по вул. Пасічній у м. Львові за декілька хвилин до проведення огляду (а.с.15-16).

Протоколом ставки віч-на-віч від 01.02.2010р., згідно якого підсудний ОСОБА_6 підтвердив факт відкритого заволодіння у громадянки ОСОБА_1 переліченого в обвинуваченні майна (а.с.45-47).

Оцінюючи показання підсудних, які вину визнають частково, суд вважає, що така позиція є їх правом, однак спростована наведеними вище доказами.

Так, неповнолітній підсудний ОСОБА_6, даючи показання на досудовому слідстві в якості обвинуваченого від 01.02.2010р., вказав, що пограбування обговорювалось ними протягом декількох днів. Позиція неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 при допиті в якості обвинуваченого від 02.02.2010р., яка полягає в тому, що пограбування ними було обговорене на пропозицію ОСОБА_6 за декілька хвилин до пограбування, не спростовує суті пред’явленого обвинувачення та його обґрунтованості. При цьому суд враховує, що в судовому засіданні неповнолітні підсудні ствердили добровільність дачі показів на досудовому слідстві, такі ними дані в присутності захисників та законних представників. Крім того з їх показань в судовому засіданні при розгляді справи по суті слідує, що останні, маючи намір вчинити протиправні дії, вислідковували потенційну жертву, звертали увагу на одиноких людей, відсутність інших перехожих. Характер і спосіб заволодіння чужим майном вказує на заздалегідь визначений розподіл ролей між неповнолітніми підсудними, оскільки один повалив на землю і тримав потерпілу в такому положенні, щоб мінімізувати опір останньої в процесі заволодіння майном іншим. Тому такі обставини, встановлені на досудовому слідстві і підтверджені в судовому засіданні, дають суду підстави вважати про наявність попередньо змови між неповнолітніми підсудними на вчинення злочину групою осіб.

                 Суд вважає, що винність у вчиненому доведена, кваліфікація злочину по ст. 186 ч. 2 КК України правильна, оскільки встановлено, що підсудними вчинено відкрите викрадення чужого майна саме за попередньою змовою групою осіб, заволодіння таким і розпорядження як власним.

                 Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, як пом’якшуючі покарання обставини – фактично повне визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, критичне ставлення до вчиненого.

Характеризуючи особу винних, суд враховує те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, по місцю проживання та навчання характеризуються позитивно.

Враховуючи роль кожного у вчиненні злочину, ступінь активності дій, їх суспільну небезпечність, вчинення нападу на особу, яка в силу свого фізичного стану не в змозі протидіяти нападу з боку двох осіб, суд постановляє про призначення покарання обом неповнолітнім підсудним у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

                 Приймаючи до уваги фактичне повне визнання вини неповнолітніми підсудними, щире каяття, запевнення про не вчинення в подальшому інших злочинів та правопорушень, враховуючи відсутність жодних матеріальних претензій з боку потерпілої, суд вважає можливим на підставі ст. 104 КК України звільнити їх від відбування покарання з призначенням іспитового строку з покладенням на них обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

                 Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання із призначенням іспитового строку терміном на один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого періодично у визначені дні з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, без їх відома не змінювати місце постійного проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця навчання, проживання.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання із призначенням іспитового строку терміном на один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого періодично у визначені дні з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, без їх відома не змінювати місце постійного проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця навчання, проживання.

Речові докази згідно протоколу огляду предметів від 02.02.2010р., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1, – повернути останній.

Запобіжний захід обом засудженим до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб через місцевий суд.

Суддя: