Личаківський районний суд м. Львова

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 1-157/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року                 Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Гірник Т.А.

             при секретарі – Яричевській І.В.

                з участю прокурора – Вайди С.Й.

        захисника – ОСОБА_1

        представника потерпілого – адвоката ОСОБА_2

        потерпілого – ОСОБА_3

        законного представника неповнолітнього підсудного – ОСОБА_4

        підсудного – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, допризовника, раніше не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5,

по ст. 122 ч. 1 КК України, суд -

в с т а н о в и в:

Неповнолітній підсудний ОСОБА_5 9 вересня 2009 року о 10 год., знаходячись на стадіоні СЗШ № 49 м. Львова, що по вул. О.Басараб, 4 у м. Львові, під час розмови та з’ясування попередніх неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_3 умисно наніс останньому удар рукою в область голови, спричинивши в такий спосіб перелом нижньої щелепи в ділянці кута справа та в ділянці тіла зліва, злам коронкової частини першого верхнього зуба зліва, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров’я.

Підсудний вину у пред’явленому обвинуваченні на досудовому слідстві визнав повністю, в судовому засіданні визнав частково, визнавши нанесення удару потерпілому з метою самооборони на первинний удар потерпілого.

Винність у вчиненому стверджується наступними здобутими в судовому засіданні та перевіреними доказами.

Показаннями неповнолітнього підсудного ОСОБА_5 у судовому засіданні про те, що, що у вказаний у обвинуваченні час дійсно разом зі своїм однокласником ОСОБА_6 прибув на стадіон для зайняття фізичними вправами. Вказав, що там також знаходився потерпілий і ще один незнайомий хлопець. Ствердив, що у зв’язку з неприязними відносинами, після короткої розмови, на нецензурну лайку потерпілого і нанесеним ним ударом в область грудної клітки, відповів нанесенням удару в область голови, в такий спосіб захищаючись від можливих майбутніх протиправних дій потерпілого. Просить врахувати, що діяв не навмисно, конфлікт був спровокований потерпілим. Розуміє, що внаслідок його дій спричинив потерпілому тілесне ушкодження при здійсненні самооборони. Не заперечив, що мав намір з’ясувати стосунки з потерпілим з приводу образливих, на його думку, вчинків по відношенню до нього. У вчиненому розкаявся.

Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який ствердив факт отримання 09.09.2009р. на стадіоні біля школи ушкоджень в області голови- а саме перелому нижньої щелепи та вибитий зуб, під час конфлікту з підсудним з приводу неприязних відносин з останнім, звернення за медичною допомогою та в подальшому написання заяви в райвідділ з приводу події. Вказав, що жодного удару підсудному не наносив, лише виражався в його сторону нецензурною лайкою. При цьому просить врахувати, що підсудний два – три тижні напередодні шукав з ним зустрічі, погрожував, і таку погрозу сприймав реально, оскільки ОСОБА_5 є значно фізично сильнішим, оскільки займався спортом.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який підтвердив прибуття разом з підсудним на стадіон біля школи, перебування на такому потерпілого з невідомим хлопцем, розмову між підсудним і потерпілим з приводу поширення неправдивих чуток про ОСОБА_5 Ствердив, що потерпілий провокував підсудного на бійку, першим наніс удар в область грудної клітки, на що підсудний відповів нанесенням удару в обличчя.

Суд критично оцінює показання даного свідка, оскільки жодних доказів, які б свідчили про нанесення потерпілим підсудному удару, досудовим слідством не здобуто і це не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Більше того, слід врахувати, що з приводу отриманого імовірного тілесного пошкодження підсудний ОСОБА_5 в жодну медичну установу не звертався, що останній не заперечив при розгляді справи по суті.  

Протоколом ставки віч-на-віч від 08.10.2009р. (а.с.32-33), згідно якого підсудний підтвердив факт спричинення потерпілому удару в обличчя.

Протоколом ставки віч-на-віч від 08.10.2009р. (а.с.34-35), згідно якого свідок ОСОБА_6 підтвердив факт отримання потерпілим тілесного ушкодження внаслідок удару, нанесеного підсудним в обличчя ОСОБА_3

Висновком судово-медичної експертизи № 2719 від 13.10.2009р., якою встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_3 перелому нижньої щелепи в ділянці кута справа та в ділянці тіла зліва, зламу коронкової частини першого верхнього зуба зліва, могли утворитись від дії тупих предметів і виникнути 9 вересня 2009 року та відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров’я. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень внаслідок падіння на площину немає (а.с.40-41).

Оцінюючи показання підсудного, які вину визнають частково, позицію захисту про наявність у діях підзахисного ознак дій, передбачених ч. 3 ст. 36 КК України, як перевищення меж необхідної оборони, то суд з такою не погоджується, оскільки встановлено наступне.

Так, з показів ОСОБА_5 в судовому засіданні слідує, що подіям 09.09.2009р. передувало намір з його боку з’ясувати причини оговору, на його думку, потерпілим протягом тривалого часу, вияснити стосунки з приводу не забезпечення потерпілим обіцяної ночівлі навесні 2009 року при поїздці в сільську місцевість на пропозицію того ж потерпілого, що свідчить про нанесення удару умисно з метою зведення певних рахунків з потерпілим. ОСОБА_6 того, суд враховує, що на досудовому слідстві при допиті в якості підозрюваного від 16.09.2009р. (а.с.25) та обвинуваченого від 20.10.2009р. (а.с.44) в присутності захисника жодних пояснень, які б давали підстави для сумніву у правильності кваліфікації дій, не давав. Характер і спосіб нанесення тілесних пошкоджень, отриманих потерпілим внаслідок раптового підсудним удару, свідчить про заздалегідь спланований намір підсудного зведення рахунків з потерпілим, що виключає наявність ознак необхідної оборони або перевищення її меж в діях підсудного. ОСОБА_6 того жодної реальної загрози життя чи здоров’ю підсудного зі сторони потерпілого не встановлено.

Суд вважає, що винність підсудного у вчиненому доведена, кваліфікація злочину по ст. 122 ч. 1 КК України є правильною, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження – перелом нижньої щелепи в ділянці кута справа та в ділянці тіла зліва, злам коронкової частини першого верхнього зуба зліва, спричинивши довготривалий розлад здоров’я.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, як пом’якшуючі покарання обставини – щире каяття, критичне ставлення до вчиненого.

Характеризуючи особу винного, суд враховує те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, займався важкою атлетикою.

Враховуючи вищенаведене, суд обирає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Приймаючи до уваги щире каяття неповнолітнього підсудного у спричиненні тілесного ушкодження, запевнення про не вчинення в подальшому інших злочинів та правопорушень, враховуючи дані медичної довідки від 19.04.2010р. про стан здоров’я ОСОБА_5 і наявність виразки цибулини дванадцятипалої кишки, а також представлені суду копії грамоти та диплома про активну участь підсудного у спортивних змаганнях, суд вважає можливим на підставі ст. 104 КК України звільнити його від відбування покарання з призначенням іспитового строку з покладенням на них обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання із призначенням іспитового строку терміном на два роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого публічно вибачитись перед потерпілим, періодично у визначені дні з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, без їх відома не змінювати місце постійного проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця навчання, проживання.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через місцевий суд.

Суддя                                         Т.А. Гірник