справа №2-2741/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

14 січня 2010 року                 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                  головуючого судді -     Скрипник К.О.,

                при секретарі -                      Берко Я.В.;

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про  стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07 жовтня 2009 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що він є непрацездатним, інвалідом 2 групи, отримує пенсію в розмірі, який не перевищує прожитковий мінімум і потребує матеріальної допомоги з боку відповідачки. Таку допомогу відповідачка може надавати, але добровільно – не бажає.  Просив стягувати з неї аліменти у розмірі 1/4 частини її заробітку щомісячно.  

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позові. Пояснила, що на цей час вона, як рідна сестра позивача, його утримує, але ж  її грошей на все не вистачає, оскільки у неї також є своя сім”я. Позивач знаходиться у безпорадному стані, а його діти йому не допомагають. Вона намагалась влаштувати позивача до будинку-інтернату, але ж, як їй пояснили, без рішення суду про стягнення аліментів на користь позивача, це неможливо, оскільки його пенсії не вистачить на його утримання в будинку-інтернаті. Влаштувати позивача до будинку-інтернату, як пояснила представник, це єдиний вихід з такого скрутного положення, оскільки за позивачем нікому доглядати.

                Відповідачка у судовому засіданні позов  не визнала у повному обсязі та просила відмовити у його задоволенні. Суду пояснила, що у неї на утримання перебуває малолітній син, який перебуває на «Д» обліку під наглядом гастроентеролога, її чоловік нещодавно став безробітним, а її середня заробітна плата складає 1756,83 грн. Крім того, вона теж часто хворіє та перебуває на «Д» обліку під наглядом уролога. Також зазначила, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до відповідачки, коли вона була дитиною, не утримував та не виховував її.

    Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.                

Матеріалами справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19). Позивач є пенсіонером та отримує пенсію у середньому розмірі 600 грн. на місяць, є інвалідом другої групи по загальному захворюванню (а.с.7, 9) і потребує матеріальної допомоги з боку відповідача. В той саме час, судом встановлено, що відповідачка працює у Відокремленому структурному підрозділі «Інформаційно-обчислювальному центрі» ДП «Придніпровська залізниця» та її середньомісячна заробітна плата складає 1700 грн. (а.с.21). Крім того на її утриманні перебуває малолітній син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який знаходиться на «Д» обліку під наглядом лікаря гастроентеролога (а.с.27,29). Чоловік відповідачки ОСОБА_5 на теперішній час є безробітним (а.с.23, 32,33), а сама ОСОБА_2 знаходиться на «Д» обліку»  під наглядом лікаря уролога (а.с.22).

Свідок ОСОБА_6, колишня дружина позивача та мати відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що позивач усе своє життя вів аморальний образ життя, гроші в сім”ю не приносив, у вихованні дітей участь не приймав, зловживав спиртними напоями, відповідачка була вимушена з самого дитинства проживати з бабусею та дідусем, оскільки позивач створював нестерпні умови для спільного проживання.

Свідок ОСОБА_7, рідна сестра відповідачки, пояснила, що дійсно відповідачка вимушена була проживати у бабусі з дідусем, оскільки їх батько зловживав усе своє життя спиртними напоями та гуляв, бив їх мати, а потім їх кинув та пішов в іншу сім”ю. Ніколи їх не утримував.

    Згідно ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

В судовому засіданні встановлено, що до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_3 а ні колишня дружина позивача, а ні його діти,  не зверталися.

Жодного письмово доказу, в обґрунтування заперечень відповідача, суду не надано, а на одних показаннях свідків, законне та обґрунтоване рішення ґрунтуватись не може.

                Отже, суд, враховуючи вищевикладене, що позивач є непрацездатним і дійсно потребує матеріальної допомоги, знаходиться в безпорадному стані, а також враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідачки,  приходить до висновку про необхідність стягувати з відповідачки у судовому порядку аліменти у розмірі 1/16 частини її заробітку (доходу), щомісячно, на утримання батька  починаючи з 07 жовтня 2009 року, оскільки відповідачка, будучи дочкою позивача зобов'язана його матеріально утримувати.

У зв'язку з тим, що позивач в силу ст. 4 Декрету КМУ "Про держане мито" та п.4. ч.3 ст.81 ЦПК України  звільнений від сплати судових витрат, то в силу ст. 88 ЦПК України, судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. необхідно стягнути з відповідачки у дохід держави.  

            Керуючись ст.ст. 202, 205 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 11, 88, 212-215, 367  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про  стягнення аліментів - задовольнити .

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь і на утримання її батька ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/16 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2009 року.

Суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                           К.О. Скрипник