ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5973/20 Справа № 201/5400/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.        

суддів – Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича, Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, визнання неправомірним і скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р.О., Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, визнання неправомірним і скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що за договором купівлі-продажу від 12 січня 2011 року, який був укладений з ОСОБА_5 , він придбав приміщення №40 заг.площею 232,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на придбане нерухоме майно зареєстроване у встановленому порядку. 12 вересня 2018 року позивачу стало відомо, що 07 вересня 2018 року право власності на належне йому нерухоме майно зареєстроване за АТ “Банк Кредит Дніпро” приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О., підставою реєстрації права власності слугував дублікат договору іпотеки, дублікати додаткових угод до нього за №1, №2, які були видані 06 вересня 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Вербою В.М.

Крім цього, 07 вересня 2018 року “Банк Кредит Дніпро” на підставі дублікатів договорів зареєстрував обтяження на нерухоме майно індексний номер: 42895329, згідно якого іпотекодавцем є ОСОБА_3 , іпотекодержателем - АТ “Банк Кредит Дніпро”.

Позивач вважає, що рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на належне позивачу нерухоме майно за АТ “Банк Кредит Дніпро”, а також реєстрацію обтяження є неправомірним і підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не отримував від АТ “Банк Кредит Дніпро” жодної вимоги про усунення порушення згідно до ч.1 ст. 35 ЗУ “Про іпотеку”, реєстрація права власності проведена з порушенням норм ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, враховуючи, що позивач не є стороною договору іпотеки № 181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року, дублікат якого слугував підставою для реєстрації права власності за АТ “Банк Кредит Дніпро”, іпотекодержателем за договором виступав ОСОБА_3 . Згідно договору іпотеки предметом іпотеки є нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , поз. 3-7 заг. площею 144,2 кв.м., проте нерухоме майно позивача має інші характеристики, а саме це - нежитлове приміщення в житловому буд. літ. А-12 на першому поверсі, прим.№ 40, поз. 1-9, заг. площею 232,6 кв.м, ганки з козирками літ. а7, а8 за адресою: АДРЕСА_1 . На час реєстрації права власності за АТ “Банк Кредит Дніпро” у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були зареєстровані дві іпотеки (обтяження) за іпотечними договорами, що були укладені між позивачем, як іпотекодавцем, і ОСОБА_4 , як іпотекодержателем, дані обтяження були зареєстровані 11 липня 2018 року. Крім цього, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року ухваленого у справі за позовом ПАТ “Банк Кредит Дніпро” до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про встановлення факту того, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 на 1-му, поз. 1-9, заг .площею 232,6 кв.м, зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно за №10973942 та належить на праві власності ОСОБА_1 є предметом іпотеки за договором іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року, а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку літ. А-12 заг. площею 144,2 кв.м із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили і є чинним. Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, ухваленої у справі за позовом ПАТ “Банк Кредит Дніпро” до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року було скасоване і ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ “Банк Кредит Дніпро” у зв`язку з безпідставністю висновку суду про те, що покупець ОСОБА_1 придбав у власність саме майно, яке є предметом іпотеки, що свідчить про недоведеність доводів банку про набуття ОСОБА_1 прав та обов`язків іпотекодавця.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати неправомірним і скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію права власності АТ “Банк Кредит Дніпро” на нежитлове приміщення в житловому буд. літ. А-12 на першому поверсі, приміщення №40, поз. 1-9, заг. площею 232,6 кв.м, ганки з козирками літ. а7, а8, за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнати неправомірним і скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію обтяження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано неправомірним і скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі, приміщення № 40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв.м, ганки з козирками літ. а7, а8, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1596170812101), номер запису про право власності: 27840309 від 07.09.2018р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42920708 від 10.09.2018р. В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за договором від 09 червня 2006 року, приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. було проведено на підставі дублікату договору іпотеки, дійсність якого не оспорюється, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію іпотеки (обтяження) індексний номер: 42895329 від 07.09.2018р. задоволенню не підлягають. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування рішення приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію права власності АТ “Банк Кредит Дніпро” на нежитлове приміщення в житловому буд.літ. А-12 на першому поверсі, приміщення № 40, поз. 1-9, заг. площею 232,6 кв.м, ганки з козирками літ. а7, а8, за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності. До того ж суд вказав, що матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення АТ “Банк Кредит Дніпро” на адресу позивача письмової вимоги про усунення порушення в порядку ст. 35 ЗУ “Про іпотеку”, у зв`язку із чим, Банк здійснив позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки без дотримання вимог закону.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приватний нотаріус Бондаренко Р.О. здійснив реєстрацію іпотеки на нежитлове приміщення №40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м. на підставі не існуючого договору про це. Апелянт вказує, що іпотечного договору щодо нього з Банком не укладав та взагалі не перебував з ним у будь-яких договірних відносинах. Дублікат договору іпотеки від 09 червня 20006 року, на підставі якого була здійснена реєстрація іпотеки, був укладений з ОСОБА_3 , відповідно до якого предметом іпотеки є інше нежитлове приміщення, - приміщення №36, поз. 3-7, загальною площею144,2 кв.м.. Крім того, апелянт зазначає, що в дублікаті Договору іпотеки номер об`єкту нерухомості не зазначений. Також, апелянт зазначає, що на момент вчинення реєстрації іпотеки, на його нерухоме майно були зареєстровані два обтяження за іпотечними договорами, які були укладені між позивачем як іпотекодавцем і ОСОБА_4 як іпотекодержателем 11 листопада 2016 року та 11 липня 2018 року.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Банку обґрунтована тим, що нежитлове приміщення № 40 утворилось внаслідок реконструкції, перепланування приміщення №36, воно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості (приміщення №36) з використанням її функціональних елементів, іпотекодержателем якої є Банк. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 передав це ж саме нежитлове приміщення № 40 в іпотеку ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 11 липня 2018 року. В подальшому, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2019 року визнано недійсними договори іпотеки від 11 листопада 2016 року, та 11 липня 2018 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записи про державну реєстрацію іпотеки у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Крім того, Банк зазначає, що ним направлялась ОСОБА_1 лист-повідомлення від 24 березня 2017 року з вимогою, яка була останнім отримана.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення в мотивувальній частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час прийняття приватним нотаріусом рішення, а саме, 07 вересня 2018 року, не було жодного документа, який би підтверджував набуття Банком будь-яких прав на приміщення № НОМЕР_1 , право власності на яке з 24 січня 2011 року було зареєстроване за  ОСОБА_1 , який ніколи не перебував у будь-яких правовідносинах з банком.  Дублікат договору іпотеки від 09 червня 20006 року, на підставі якого була здійснена реєстрація іпотеки, був укладений з ОСОБА_3 .. Крім того, апелянт зазначає, що в дублікаті Договору іпотеки номер об`єкту нерухомості не зазначений. Також, апелянт зазначає, що на момент вчинення реєстрації іпотеки, на спірне нерухоме майно були зареєстровані два обтяження за іпотечними договорами, які були укладені між позивачем як іпотекодавцем і ОСОБА_4 як іпотекодержателем 11 листопада 2016 року та 11 липня 2018 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 необхідно скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, що 12.01.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі- продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_1 придбав нежитлове приміщення №40, загальною площею 232,6 кв.м., ганки з козирками а7, а8, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про державну реєстрацію прав №28758758 від 24.01.2011 року право власності на нерухоме майно зареєстровано за позивачем.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137533574 від 12.09.2018 року вбачається, що 07.09.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондаренком Р.О. було проведено державну реєстрацію права власності, номер запису 27840309, на приміщення №40 заг. площею 232,6 кв.м. в житловому будинку літ.А-12 на І-му поверсі поз.1-9, ганки з козирками літ. а7, а8, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстава виникнення права власності: дублікат договору іпотеки, серія та номер 353, виданий 06.09.2018 року, виданий приватним нотаріусом ДМНО Вербою В.М.; дублікат додаткової угоди №2 до договору іпотеки, серія номер 355, виданий 06.09.2018 року, виданий приватним нотаріусом ДМНО Вербою В.М..

07.09.2018 року приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. на підставі вказаних дублікатів договору іпотеки та додаткової угоди №2 до договору іпотеки, було проведено державну реєстрацію обтяження індексний номер: 42895329, згідно з яким іпотекодавецем є ОСОБА_3 , іпотекодержатель АТ “Банк Кредит Дніпро”.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2011 року у справі № 2-8014/11 задоволені вимоги ПАТ “Банк Кредит Дніпро” до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про встановлення факту, звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням встановлено факт того, що нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_4 в житловому будинку літ.А-12 на 1-му поверсі №40 поз.1-9 заг. площею 232,6 кв.м. ганки з козирками а7,а8, зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майна за №10973942 та належить на праві власності ОСОБА_1 є предметом іпотеки за договором іпотеки від 09.06.2006 року. З метою погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за договором про надання кредитної лінії №181105/1-USD від 18.11.2005 року в сумі 3950392,09 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 181105/1-USD-IП від 09.06.2006 року, а саме: нерухоме майно, що яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 літ А-12 на I- поверсі приміщення №40, позиція 1-9, заг. площею 232, 6 кв.м., ганки з козирками а7, а8, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.2011 року.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.03.2012 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2011 року та ухвалено нове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . літ.А-12 на 1-му поверсі приміщення №36 поз.3-7 заг.площею 144,2.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що за даними КП «ДМБТІ» ДОР замість нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку літ.А-12 на 1-му поверсі приміщення №36 поз.3-7 заг. площею 144,2 кв.м, зареєстровано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 му поверсі в житловому будинку літ. А-12 на поз. 1-9 загальною площею 232,6 кв.м, в тому числі антресольний поверх поз. 4-9, ганки з козирками а7 а8. Встановлюючи факт того, що нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , є предметом іпотеки за договором іпотеки від 09.06.2006 року суд першої інстанції не звернув увагу на умови договору іпотеки та вимоги ст.5 ЗУ “Про іпотеку”, якою передбачено поширення іпотеки на частину об`єкту нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладання іпотечного договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.04.2019 року у справі за позовом ПАТ “Банк Кредит Дніпро” до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2018 року та винесено нове, яким відмовлено в задоволенні позову банка про звернення стягнення на предмет іпотеки — нерухоме майно приміщення №40 поз.1-9 заг. площею 232,6 кв.м., що знаходиться у житловому буд. АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 .

В даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача про те, що проведення реконструкції та зміна поштової адреси об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_3 , призвели до зміни уже існуючого об`єкта на нежитлове приміщення №40 в житловому буд. літ А-12 на І-му поверсі приміщення № 40, позиція 1-9, загальною площею 232,6 кв.м., ґанки з козирками а7,а8, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 22.04.2019 року у справі за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки та обтяження, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2019 року, позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено в повному обсязі, а саме: визнано недійсним договір іпотеки, укладений 11.11.2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ; визнано недійсним договір іпотеки, укладений 11.07.2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .. Також скасовано рішення приватного нотаріуса ДМНО Хоміч О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42011522 від 11.07.2018 року. Скасовано записи про державну реєстрацію іпотеки №26997858 і №26997222, записи про державну реєстрацію обтяження № 26997574 і №26997105 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Переглядаючи дану справу апеляційний суд відхилив доводи апелянта про те, що приміщення АДРЕСА_5 і №40, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є різними приміщеннями. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, що приміщення № 40 було створено з прив`язкою до приміщення № 36 внаслідок його реконструкції, та на даний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано обтяження відповідно до договору іпотеки від 09.06.2006 року укладеного між банком та ОСОБА_3 .

Під час розгляду спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки, судами було встановлено, що ОСОБА_3 було здійснене будівництво антресольного поверху і ґанків у приміщенні № 36, в результаті інвентаризації був змінений номер нежитлового приміщення в цілому на № 40, номери внутрішніх приміщень поз.1-9, збільшилась загальна площа приміщення з 144,2 кв.м до 232,6 кв.м, додані ґанки з козирками а7, а8. Отже, будівництво не було новим, номер присвоєний не новому приміщенню, а лише змінений номер приміщення з № 36 на № 40. На користь цього свідчить і те, що обом приміщенням присвоєно один той самий реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2019 року.

З викладеного вбачається, що нежитлове приміщення №40 утворилось внаслідок реконструкції, перепланування приміщення №36, воно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до уже існуючої заставленої нерухомості (приміщення №36) з використанням її функціональних елементів, а тому іпотекодержателем даного нерухомого майна відповідно до договору іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09.06.2006 року є АТ "Банк Кредит Дніпро".

Згідно до ст.23 ЗУ “Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, ОСОБА_1 , як новий власник предмету іпотеки за договором №181105/1-USD-ІП від 09.06.2006 року набув статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Крім того, з встановлених судами обставин під час розгляду спорів щодо предмету іпотеки, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.08.2010 року у цивільній справі №2-1838/10 за позовом ПАТ “Банк Кредит Дніпро” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з останнього стягнуто заборгованість за кредитним договором №181105/1-USD від 18.11.2005 року в розмірі 3 950 392,09 грн., рішення набрало законної сили 30.11.2010 року та боржником не виконано.

Відповідно до умов пунктів 5.1, 6.3 договору іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09.06.2006 року укладеного між банком та ОСОБА_3 , іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, забезпеченого за цим договором, воно не буде виконано, та або неналежне виконання цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється представником іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або в порядку позасудового врегулювання на підставі розділу 7 цього договору.

Згідно розділу 7 договору “Позасудове врегулювання”, сторони дійшли згоди, що у разі порушення іпотекодавцем будь-якої з умов цього договору, або основного зобов`язання, іпотекодержатель має право на свій вибір задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки, зокрема, іпотекодержатель має право отримати предмет іпотеки у свою власність в рахунок виконання основного зобов`язання, а також інших вимог передбачених в п.1.2 цього договору за ціною встановленою п.1.5 цього договору. У разі прийняття іпотекодержателем рішення про отримання предмета іпотеки у свою власність цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Отже, відповідно до умов розділу 7 договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Положення ст. 37 ЗУ “Про іпотеку” (в редакції від 12.05.2006 року, яка діяла на момент укладення договору іпотеки) визначали, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 35 ЗУ “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції від 12.08.2015 року) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В позовній заяві позивачем заперечується факт отримання від АТ “Банк Кредит Дніпро” відповідного повідомлення.

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву наполягав на тому, що банком приватному нотаріусу було надано всі відомості і документи необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Так, дійсно колегією суддів встановлено, що 24 березня 2017 року Банк направив на адресу ОСОБА_1 Лист-повідомлення про усунення порушень по кредитному договору у 30-денний строк.

Вказане повідомлення було отримане позивачем 07 квітня 2017 року, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність доказів, які б підтверджували факт направлення відповідного повідомлення на адресу позивача.

Колегія суддів, вважає, що іпотекодержателем були виконані вимоги ст.35 ЗУ “Про іпотеку”, а тому АТ “Банк Кредит Дніпро” здійснив позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням вимог закону, що в свою чергу свідчить про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. здійснювалась за АТ “Банк Кредит Дніпро” на підставі належного підтвердження вручення ОСОБА_1 повідомлення.

Згідно до ст.37 ЗУ “Про іпотеку” рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.

Відповідно до ст.26 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 5 ч.2 ст. 27 цього Закону встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката.

Згідно ст. 26 цього Закону передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду: рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Врахувавши, що державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за договором від 09.06.2006 року, приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. було проведено на підставі дублікату договору іпотеки серія номер 353, виданого приватним нотаріусом ДМНО Вербою ВМ., дійсність якого не оспорюється, суд вірно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію іпотеки (обтяження) індексний номер: 42895329 від 07.09.2018р. задоволенню не підлягають.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в їх скаргах про те, що приватний нотаріус Бондаренко Р.О. здійснив реєстрацію іпотеки на нежитлове приміщення №40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м. на підставі не існуючого договору про це, так як ОСОБА_1 іпотечного договору щодо нього з Банком не укладав та взагалі не перебував з ним у будь-яких договірних відносинах, - колегія суддів вважає безпідставними, так як встановленим є факт того, що ОСОБА_3 було здійснене будівництво антресольного поверху і ґанків у приміщенні № 36, в результаті інвентаризації був змінений номер нежитлового приміщення в цілому на № 40, номери внутрішніх приміщень поз.1-9, збільшилась загальна площа приміщення з 144,2 кв.м до 232,6 кв.м, додані ґанки з козирками а7, а8. Отже, будівництво не було новим, номер присвоєний не новому приміщенню, а лише змінений номер приміщення з № 36 на № 40. Більш того, встановлено, що обом приміщенням присвоєно один той самий реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно. А тому, ОСОБА_1 , як новий власник предмету іпотеки за договором №181105/1-USD-ІП від 09.06.2006 року набув статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Твердження апелянтів про те, що дублікат договору іпотеки від 09 червня 20006 року, на підставі якого була здійснена реєстрація іпотеки, був укладений з ОСОБА_3 , відповідно до якого предметом іпотеки є інше нежитлове приміщення, - приміщення №36, поз. 3-7, загальною площею144,2 кв.м., а також те, що на момент вчинення реєстрації іпотеки, на спірне нерухоме майно були зареєстровані два обтяження за іпотечними договорами, які були укладені між позивачем як іпотекодавцем і ОСОБА_4 як іпотекодержателем 11 листопада 2016 року та 11 липня 2018 року, - колегія суддів також вважає безпідставними та такими, що спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд  першої інстанції задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1  в частині  визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” на нежитлове приміщення № 40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1596170812101), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42920708 від 10.09.2018 року дійшов передчасного висновку про відсутність доказів направлення Банком на адресу позивача повідомлення про усунення порушень в порядку ст. 35 ЗУ “Про іпотек”. А тому, рішення в цій частині як таке, що ухвалене в порушення вимог матеріального та процесуального закону підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Між тим, суд першої інстанції з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса ДМНО Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію іпотеки (обтяження) індексний номер: 42895329 від 07.09.2018 року, так як державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за договором від 09.06.2006 року, приватним нотаріусом було проведено на підставі дублікату договору іпотеки серія номер 353, виданого приватним нотаріусом ДМНО Вербою ВМ., дійсність якого не оспорюється.

Таким чином, апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” задоволенню зі скасуванням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та відмови в задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1  -  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Т.Р. Куценко

І.Ю.Ткаченко