Справа № 354/315/20

Провадження № 22-ц/4808/1126/20

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк  М. В.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року         м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої                        Горейко М.Д.

суддів:         Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря                        Турів О.М.

з участю апелянта ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача Микитюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду, постановлену у складі судді Остап`юк М.В. 20 серпня 2020 року в м. Яремче, у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні приміщенням шляхом його звільнення,

в с т а н о в и в:

11.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні приміщенням шляхом його звільнення.

Заяву мотивувала тим, що на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 13.06.2018 року з ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод», нею набуто право власності на приміщення (будівлю бази відпочинку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, призначену для обслуговування вказаного приміщення, яка знаходиться за цією ж адресою. 14.03.2020 року вона виявила, що в приміщення незаконно проникли невідомі їй особи, серед яких був і відповідач ОСОБА_3 . Останній назвав приміщення «Готель «Таємниця Карпат» і з метою незаконного збагачення використовує його для підприємницької діяльності, а саме для проживання відпочиваючих осіб. На її вимогу звільнити приміщення ОСОБА_3 не реагує і таким чином створює перешкоди у реалізації її прав як власника, порушує її право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Крім того, незаконними діями відповідача їй завдається значна матеріальна та моральна шкода, зокрема, використовується електроенергія, за споживання якої їй виставлено рахунок для оплати, знищується майно, як сама будівля, так і рухоме майно, що знаходиться в приміщенні. Також відповідач порушує встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, санітарні норми та правила, карантинні обмеження та протиепідемічні вимоги. На вимогу державних органів про заборону функціонування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідач не реагує.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконного використання приміщення під назвою «Готель «Таємниця Карпат» існує реальна загроза належного виконання та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищевказане приміщення (будівлю бази відпочинку) та заборони приватним, державним нотаріусам та реєстраторам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження, реєстрацію, перереєстрацію, укладення договорів іпотеки, договорів оренди щодо вказаного нерухомого майна; накладення арешту на земельну ділянку, призначену для обслуговування вищевказаного приміщення (будівлі бази відпочинку); заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з використанням, а саме наданням для проживання відпочиваючим особам, проведенням будівельних, ремонтних робіт, перебуванням, провадженням будь-якої іншої діяльності у приміщенні (будівлі бази відпочинку), державний реєстраційний номер 33664226110, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві власності.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 20 серпня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявницею не надано жодних письмових доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 чи іншими особами вчиняються дії, направлені на відчуження спірного нерухомого майна, або про намір такого відчуження. Також не вказано, яким чином можливе відчуження цього майна ОСОБА_3 чи іншими особами, якщо власником згідно долучених до матеріалів заяви документів є заявниця. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували незаконне проникнення ОСОБА_3 чи інших осіб до спірного об`єкта нерухомості, зокрема, звернення до правоохоронних органів, фото тощо. З долучених до заяви з мережі Інтернет оголошень про бронювання місць у готелі «Таємниця Карпат» неможливо встановити, що мова йде саме про спірну базу відпочинку, оскільки у них відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки об`єкта нерухомості. Більше того, на одній із пропозицій зазначається адреса готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: «участок Діл, НОМЕР_1 », що не відповідає адресі місцезнаходження спірної бази відпочинку: «участок Діл, 106». Відтак підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не дотримався положень статті 153 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначає, що нею доведено належність їй прав на приміщення (будівлю бази відпочинку), що знаходиться в АДРЕСА_1 , та вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги її доводи про те, що ОСОБА_3 з метою незаконного збагачення використовує її приміщення для підприємницької діяльності, а саме для проживання відпочиваючих осіб, чим завдає їй значної матеріальної та моральної шкоди, та що зазначені нею заходи забезпечення позову необхідні для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вказує, що неправомірні дії відповідача щодо її майна підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та ухвалою Надвірнянського районного суду від 07.08.2020 року у справі №354/314/20.

Крім того, зауважує, що ОСОБА_3 грубо ігнорує та порушує встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, адже приміщення не облаштовано пожежною сигналізацією; грубо порушує санітарні норми та правила, оскільки відсутні каналізація та септики; грубо порушує запроваджені карантинні обмеження та протиепідемічні вимоги, що може призвести до надзвичайної ситуації, завдати шкоди життю і здоров`ю людей.

З наведених підстав апелянт просить оскаржувану ухвалусуду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її заяву про забезпечення позову задовольнити.

13.10.2020 року представником відповідача ОСОБА_4 на електронну адресу суду направлено відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , однак в порушення частини 4 статті 360 ЦПК України до даного відзиву не додано доказів надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи.

Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено надання судом строку на усунення недоліків відзиву, а тому, оскільки відзив не відповідає вимогам частини 4 статті 360 ЦПК України, він не береться судом до уваги.

Колегією суддів враховано і те, що відзив поданий після строку, встановленого судом і представник відповідача не подав клопотання про продовження строку для подання відзиву.

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що заявницею не надано доказів, що без вжиття заходів забезпечення позову стане утрудненим чи неможливим виконання судового рішення на випадок задоволення позовних вимог. Вважав ухвалу суду законною, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_3 , який самовільно зайняв належне їй приміщення (будівлю бази відпочинку), що знаходиться в АДРЕСА_1 , та використовує його для підприємницької діяльності, а саме для проживання відпочиваючих осіб, їй завдається значна матеріальна та моральна шкода, та що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наведених у заяві обставин, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову немає, оскільки не доведено, що відповідач чи будь-які інші особи вчиняли дії з відчуження належного заявниці майна чи дії, що свідчили про намір такого відчуження; що відповідач використовує для здійснення підприємницької діяльності саме належне ОСОБА_1 приміщення (будівлю бази відпочинку), що знаходиться в АДРЕСА_1 , враховуючи, що згідно наданих нею ж оголошень з мережі Інтернет готель «Таємниця Карпат» знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; що таке використання дійсно завдає шкоди інтересам заявниці та в разі невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим чи утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення її позову.

Доводи апелянта про те, що неправомірні дії відповідача щодо її майна підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та ухвалою Надвірнянського районного суду від 07.08.2020 року у справі №354/314/20, не заслуговують на увагу, оскільки витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань лише засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, з метою перевірки яких в подальшому має проводитись досудове розслідування, а ухвалою суду від 07.08.2020 року надано оцінку бездіяльності слідчого СВ Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не дій відповідача ОСОБА_3 .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене та з урахуванням положень частини 1 статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 20 серпня 2020 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча                                                                М.Д. Горейко

Судді:                                                                        Л.В. Василишин

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2020 року