Справа №443/331/19

Провадження №4-с/443/5/20

УХВАЛА

судового засідання

13 жовтня 2020 року                                                                         місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді                                Павліва А.І.,

секретар судового засідання                Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на постанову старшого державного виконавця Дадак Ірини Володимирівни про повернення виконавчого документа стягувачу, –

встановив:

В обґрунтування скарги стягувач ТзОВ «Львівгаз збут» покликається на те, що Жидачівський районний ВДВС ГТУЮ у Львівській області 31.10.2018 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Державним виконавцем одноразово проведені виконавчі дії, а обов`язок проведення перевірки щодо виявлення рахунків боржника кожні 2 тижні та проведення щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і майнових прав, отримання інформації про доходи боржника кожні 3 місяці державним виконавцем проігноровано. Державним виконавцем не вжито всіх заходів примусового виконання рішень, які необхідно було вчинити в цьому виконавчому провадженні та виконавчі дії вчинені не в повному обсязі.

Представник ТзОВ «Львівгаз збут» у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності.

Старший державний виконавець Дадак І.В. у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Однак представником Жидачівського районного ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) подано до суду заперечення, в обґрунтування якого покликаючись на те, що у провадженні старшого державного виконавця Дадак І.В. перебувало чотири виконавчі провадження (АСВП №57230332, №57230563, №57230101, №57230649), оскільки судовим наказом №2-н/443/1/18 стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 3 644,07 грн, інфляційних втрат у розмірі 193,12 грн, трьох процентів річних у розмірі 45,65 грн, витрат з оплати судового збору у розмірі 800,00 грн, а всього 4 682,84 грн. У боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нерухомого та рухомого майна не виявлено, такі не працюють, пенсії не отримують, рахунків, відкритих юридичними особами та/або ФОП, не мають, інформація про джерела отримання ними доходів відсутня. Старшим державним виконавцем накладено арешт на майно боржників. 31.10.2018 по виконавчих провадженнях АСВП №57230563, №57230649 та №57230101 винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак, встановлено, що один із боржників – ОСОБА_2 отримує пенсію, у зв`язку з чим по виконавчому провадженні АСВП №57230332 проведено стягнення коштів з цієї пенсії і рішення суду виконано повністю, борг у сумі 4 682,84 грн стягнуто в користь стягувача в повному обсязі. 29.08.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП №57230332 щодо примусового виконання судового наказу №2-н/443/1/18.

З огляду на вимоги частини 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши наведені у скарзі та запереченні аргументи, а також додані до них документи, доходить такого висновку.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частини 2-5 цієї статті Закону передбачає права та обов`язки, якими наділений виконавець, а також встановлює обов`язковість його вимог на всій території України.

Приписами частини 8 ст. 48 Закону передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Нормою ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З аналізу матеріалів справи встановлено, що 18.09.2018 старшим державним виконавцем Жидачівського районного ВДВС відкрито виконавчі провадження (57230332, №57230563) з примусового виконання судового наказу №2-н/443/1/18 щодо солідарного стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 3 644,07 грн, інфляційних втрат у розмірі 193,12 грн, трьох процентів річних у розмірі 45,65 грн, витрат з оплати судового збору у розмірі 800,00 грн, а всього 4 682,84 грн.

Старшим державним виконавцем отримано інформацію з: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єидного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 10.10.2018, Єдиного державного реєстру МВС України, Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, згідно з якою у боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відсутнє нерухоме і рухоме майно, доходи та відкриті на їхнє ім`я рахунки, вони офіційно не працюють.

Боржниця ОСОБА_4 по вказаному місцю проживання фактично не проживає, про що свідчить акт державного виконавця від 29.10.2018.

Відповідно до постанови від 31.10.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 .

З інформації, отриманої з Пенсійного фонду України щодо отримання ними пенсії, встановлено, що дані щодо боржника ОСОБА_4 у фонді відсутні, однак боржник ОСОБА_2 перебуває на обліку Жидачівського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію у розмірі 2 158,75 грн.

31.10.2018 судовий наказ №2-н/443/1/18 щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З платіжних доручень від 14.01.2019, 31.01.2019, 05.03.2019, 27.03.2019, 08.05.2019, 07.06.2019, 05.07.2019, 29.07.2019, а також фіскального чеку та квитанції, наявних у матеріалах справи, вбачається, що з боржника ОСОБА_2 стягнуто суми коштів у погашення заборгованості, зазначеної у судовому наказі №2-н/443/1/18, а також боржницею ОСОБА_1 проведено додаткову сплату коштів за спожитий природний газ.

Відповідно до постанови від 28.09.2019 виконавче провадження №57230332 закінчено у зв`язку із стягненням боргу та перерахуванням в користь стягувача в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд зауважує, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень – це сукупність дій визначених Законом України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищевикладене у своїй сукупності суд зазначає, що старшим державним виконавцем вжито необхідних заходів та дій для примусового виконання виконавчого документу – судового наказу №2-н/443/1/18, ці заходи та дії вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (від 02 червня 2016 року №1404-VIII) і їх наслідком є повне виконання зазначеного судового наказу, оскільки визначена цим виконавчим документом сума стягнута на користь стягувача і він не заперечує цю обставину, відтак, суд вважає, що взадоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 450, 451, 260, 261 ЦПК України, суд –

постановив:

Судове засідання у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на постанову старшого державного виконавця Дадак Ірини Володимирівни про повернення виконавчого документа стягувачу проводити без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відмовити в задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на постанову старшого державного виконавця Дадак Ірини Володимирівни про повернення виконавчого документа стягувачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Головуючий суддя                                                        А.І. Павлів