Донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
12 червня 2007 року справа № 22а-169/07
М. Донецьк, б. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бадахової Т.П.
Суддів апеляційного суду: Геращенко І.В., Ханової Р.Ф.
При секретарі судового засідання: Грішаєвої Л.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу «Луч» м. Маріуполь
на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2006р. по справі № 2а-402/06
за позовом ОСОБА_1 м. Маріуполь
до відповідача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь
про спонукання до переводу жилого приміщення в нежиле
ВСТАНОВИЛА:
17.11.2006р. ОСОБА_1 м. Маріуполь звернулась до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовною заявою до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про спонукання до переводу жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в нежиле.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 грудня 2006р. по справі № 2а-402/06 (суддя Сорока Г.П.) позовна заява задоволена.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 19 Закону України «Про власність» встановлено, що здійснюючи право власності, громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої діяльності, не забороненої законом. Єдиним обмеженням на використання квартир їхніми власниками, встановленим ст. 383 ЦК України, є використання її для промислового виробництва. Оскільки позивач має право власності на спірну квартиру та не має мети використовувати її для промислового виробництва, то судом першої інстанції зроблений висновок, що відповідач повинен прийняти рішення про переведення спірної квартири в нежиле приміщення.
Житлово - будівельним кооперативом «Луч» м. Маріуполь подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду від 04.12.2006р. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги кооператив обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Як вважає ЖБК «Луч», судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені усі обставини справи, а саме:
1. Судом, відповідно до ст. 4 Житлового Кодексу України, не встановлено, до якого житлового фонду належить спірна квартира АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ЖБК «Луч» безпідставно не залучений до справи в якості третьої особи та не врахована його думка при вирішенні спору. Між тим, мешканці будинку НОМЕР_1 - члени ЖБК «Луч» заперечують проти переводу квартири НОМЕР_1 в нежиле приміщення.
2. Жовтневим районним судом при вирішенні спору, як зазначає заявник скарги, не встановлено, подавалась заява про переведення квартири в нежитлове приміщення ОСОБА_1 до виконкому, оскільки на заяві, яка приєднана до матеріалів справи, відсутня відмітка про прийняття його виконавчим комітетом. Крім того, в матеріалах справи відсутня відповідь виконавчого комітету з цього приводу.
ЖБК «Луч» в апеляційній скарзі зазначає, що судом, також, не встановлювалось, для якої мети буде використана спірна квартира.
3. При прийнятті постанови судом першої інстанції, як вважає ЖБК, порушені норми ст. 6, 7, 8, 10 Житлового кодексу. Виключення з житлового фонду здійснюється тільки при наявності висновку, що таке приміщення непридатне для проживання. Перевід жилих будинків житлово - будівельних кооперативів в нежитлові не дозволяється.
Крім того, як зазначає заявник скарги, порушена норма ст. 383 ЦК, оскільки після прийняття рішення про перевід приміщення в нежиле, ОСОБА_1 почала перепланування квартири без відповідної згоди ЖБК, мешканців будинку та без отримання відповідної згоди виконкому.
ЖБК вважає, також, що це не адміністративна справа, так як позов, на його думку, повинен бути пред′явлений до ЖБК «Луч», оскільки йому належить будинок АДРЕСА_1, в якому розташована спірна квартира НОМЕР_2.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність та просив залишити її без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає постанову суду такою, що відповідає чинному законодавству, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 належить на правах приватної власності ОСОБА_1, на підставі договору купівлі - продажу від 26.09.2006р. (а.с. 4).
Це підтверджено, також, матеріалами справи, а саме, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 09.10.2006р. НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 6).
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).
Таким чином, довід заявника скарги стосовно того, що суд першої інстанції не встановив, до якого житлового фонду належить спірна квартира, не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Як свідчать матеріали справи, адміністративний позов у справі, що розглядається, заявлений позивачем до Маріупольської міської ради та ніяким чином не стосується прав та законних інтересів ЖБК «Луч».
Згідно ч. 2 ст. 53 КАСУ треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Оскільки предметом спору є спонукання органу державної влади вчинити певні дії відносно приватної власності, тому цей спір не стосується прав та законних інтересів ЖБК «Луч» та суд першої інстанції на законних підставах не залучив його до участі у справі в якості третьої особи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим довід заявника скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 6, 7, 8, 10 Житлового кодексу України, з наступних підстав.
З вимог зазначених норм Закону вбачається, що вони встановлюють певні обмеження для переведення жилих приміщень у нежитлові у будинках державного і громадського житлового фонду, та жилих будинків житлово - будівельних кооперативів. Обмежень, щодо такого переведення квартир, що утворюють приватний житловий фонд, законодавством не встановлено.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Статтею 19 цього Закону встановлено, що громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.
За статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Оскільки спірна квартира належить позивачу на праві приватної власності та позивач не має мети використовувати її для промислового виробництва, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Крім викладеного, колегія суддів враховує наступне.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 7 Житлового кодексу непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності, в нежиле приміщення. Ця обставина підтверджена матеріалами справи - копія заяви від 16.10.2006р. (а.с. 7), та копія витягу з картки обліку вхідних документів про надходження заяви позивача на адресу виконкому 24.10.2006р., наданої відповідачем суду апеляційної іестанції.
Оскільки відповідач не прийняв відповідного рішення за заявою позивача у терміни, встановлені чинним законодавством, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 41 Конституції України, ст. 319, 320, 383 Цивільного кодексу України, ст. 4, 7 Житлового кодексу, ст. 1 Закону «Про власність», ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7, 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 2, п. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу «Луч» м. Маріуполь на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 грудня 2006 року по справі № 2а-402/06 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 грудня 2006 року по справі № 2а-402/06 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про зобов'язання перевести квартиру у нежиле приміщення залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 13.06.2007 року.
Головуючий суддя: Т.П.Бадахова
Судді апеляційного суду: І.В.Геращенко
Р.Ф.Ханова