13.10.20

22-ц/812/1622/20

Провадження № 22-ц/812/1622/20 Головуючий суду першої інстанції Волкова О.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня  2020 року              м. Миколаїв Справа 486/634/16-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання – Беляєвою В.М.,

за участю: представника позивача – Філатової О.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Волкової О.І., в залі судового засідання в м. Южноукраїнськ, о 13 год. 25 хв., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» (далі – ТОВ «ФК «Інновація») до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» (далі – ТОВ «Фінанс Траст Груп») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи позовної заяви обґрунтовано тим, що 28 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ СЕБ «Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 62 000 доларів США строком до 29 травня 2028 року.

В той же день, з метою забезпечення виконання кредитного договору між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за умовами якого остання зобов`язалась відповідати за неналежне виконання позичальником кредитних зобов`язань.

29 травня 2008 року з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку, належну їм на праві власності, 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому, до кредитного договору, договору поруки та іпотеки відповідно до додаткових угод були внесені зміни щодо розміру заборгованості, процентів та графіків погашення заборгованості, строку кредиту та майнових поручителів.

30 жовтня 2014 року між ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ «СЕБ Банк», та ТОВ «Скай Кепітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та зобов`язальних договорів.

25 травня 2015 року ТОВ «Скай Кепітал» відступило право вимоги за вказаними вище договорами ТОВ «Фінанс Траст Груп».

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, позивач просив достроково стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на свою користь станом на 13 травня 2016 року заборгованість у розмірі 217 336 грн 65 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 205 071 грн 73 коп. та заборгованості за процентами - 12 264 грн 92 коп.

Крім того звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , шляхом самостійного продажу іпотекодержателем у будь-якій особі - покупцеві із встановленням початкової ціни у розмірі 460 648 грн для погашення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року з наданням ТОВ «Фінанс Траст Груп» всіх повноважень продавця, в тому числі, не виключно отримання дублікатів правовстановлюючих документів та технічної документації на нерухоме майно у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, довідок, оцінок, витягів з реєстру прав на нерухоме майно, здійснення необхідних дій для продажу предмету іпотеки з правом отримання грошових коштів від продажу зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року до участі у справі залучено ТОВ ФК «Інновація», як правонаступника ТОВ «Фінанс Траст Груп».

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» відмовлено за недоведеністю позовних вимог відповідними доказами.

Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» оскаржило його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, просило скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що всупереч висновкам суду, представник позивача надав письмові докази в тому числі, які вимагав суд та відповідачі, безліч письмових пояснень з доданими доказами порушення прав позивача. Але всі ці факти та наявні в матеріалах письмові докази фактично не були досліджені і залишені судом без уваги.

Крім того в оскаржуваному рішенні мотивувальна частина викладена по суті в одне речення. При цьому, в матеріалах справи є достатньо письмових доказів порушення права позивача.

Відповідач ОСОБА_1  у відзиві, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від  01 листопада 2017 року залишити без змін.

Доводи відзиву обґрунтовано тим, що твердження апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не враховують фактичні обставини та не підтверджуються доказами.

Аналізуючи текст позовної заяви, текст апеляційної скарги та додані до них матеріали, вбачається, що позивачем подано декілька разів одні і ті ж докази. Для вирішення справи по суті, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, поданих документів недостатньо. Тому ним неодноразово заявлялись клопотання про витребування у позивача документів для з`ясування всіх обставин справи, які мають значення.

Але у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, на підтвердження позовних вимог, суд законно і обґрунтовано вважав позовні вимоги недоведеними. Про відсутність доказів на підтвердження позовних вимог свідчить і текст апеляційної скарги, де відсутні посилання на конкретні документи з вказівкою на їх дати та номери, а також цитуються умови укладених кредитного та іпотечного договорів та договорів відступлення права вимоги.

Крім того, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не вказує дату вимоги позивача про дострокове погашення кредитної заборгованості, чи стосується це невиконання періодичних платежів чи всієї суми кредиту, чи отримана вказана вимога про дострокове погашення кредиту відповідачами, та які докази це підтверджують, чи не пропущено позовну давность та інші. І у зв`язку з цим, як саме сформувалась сума кредитної заборгованості. Без підтвердження цих та інших фактів належними і допустимими доказами вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року рішення суду першої інстанції було змінено в частині правової підстави. В іншій частині це рішення суду залишено без змін.

12 серпня 2020 року постановою Верховного Суду постанова Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року скасована, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «СЕБ Банк», а в подальшому ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1479, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 62 000 дол. США на придбання нерухомого майна зі сплатою плаваючою процентною ставкою LIBOR + 8,5 % річних за користуванням кредитом на строк до 29 травня 2028 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитного договору між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалась відповідати за неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань.

29 травня 2008 року з метою забезпечення виконання кредитного договору № 1479 між банком, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та  ОСОБА_6 укладений договір іпотеки, відповідно до якого передано в іпотеку належну їм на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до додаткового договору № 7 від 21 грудня 2012 року були змінені основні умови кредитування, а саме: в рамках цього договору Банк надає додатково кредитні кошти в сумі 220 295.40 грн. Загальний ліміт заборгованості складається з максимального ліміту заборгованості 27 030 дол. США та максимального ліміту, який становить 220 295.40 грн (п.2.2. Додаткового договору).

Позичальник зобов`язався здійснити погашення кредитної заборгованості: в іноземній валюті в повному обсязі протягом 2 банківських днів з моменту підписання цього Додаткового договору; в національній валюті в терміни, встановлені графіком, але в будь-якому випадку не пізніше 29 травня 2033 року (п. 2.4 Додаткового договору).

Пункт 3.6. Додаткової угоди передбачає виконання боргових зобов`язань позичальником перед Банком, а саме, позичальник зобов`язується щомісячно до дати, встановленої в Графіку, наведеному в Додатку № 1 до цього Договору поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів в валютах Траншів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів на інших плат, встановлених в графіку (п.п. 3.6.1. Додаткового договору).

За вказаним графіком сума щомісячного платежу складає 895.51 грн.

В подальшому до кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки вносились зміни.

Вказаним Додатковим договором  доповнено кредитний договір від 29 травня 2008 року № 14793.8. пунктами 3.8.1., 3.8.2, 3.8.3., 3.8.4, відповідно до яких у разі невиконання позичальником/майновим поручителем та/або поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором та/або умов договору забезпечення, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому, або у вищезазначеній частині. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником та/або поручителем протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги. У випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 1 календарний місяць від дати отримання вимоги банку, банк має право звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, майно поручителя в порядку передбаченому діючим законодавством та договором забезпечення.

Застереженням 2 встановлено, що вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненим, в день отримання їх позичальником. Документом, що підтверджує відправлення банком листа про вимогу усунення порушення, виконання порушеного зобов`язання та про дострокове погашення кредиту є квитанція поштового відділення про отримання відповідного рекомендованого листа позичальнику чи повідомлення поштового відділення про неможливість вручити такий рекомендований лист позичальнику. 

У червні 2016 року ТОВ «Фінанс Траст Груп» направило на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення (вимогу про усунення порушень) про виконання кредитних зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Докази отримання боржником вказаної письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань відсутні. Рекомендоване повідомлення, надіслане ОСОБА_1 , повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до договору факторингу від 10 лютого 2017 року № 84 ТОВ «Фінанс Траст Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» право вимоги за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 1479.

Таким чином встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання споживчого кредиту, за яким позичальнику ОСОБА_1 були надані кредитні кошти на придбання нерухомого майна для проживання його та членів його сім`ї. Повернення кредитних коштів забезпечувалося порукою та передачею нерухомості в іпотеку. При цьому під час дії кредитного договору сторонами неодноразово змінювалися умови кредитного договору, зокрема, щодо строків повернення кредитних коштів, збільшення суми кредитування та валюти кредитування.

Також відповідно змінювалися умови договорів поруки та іпотеки.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України у вказаній редакції).

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Наведені приписи дають підстави виснувати, що ч. 10 ст. 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Отже оскільки встановлено, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб ОСОБА_1 , до встановлених правовідносин мають застосуватися приписи ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).

За правилами ч. 1 ст. 59 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Аналогічні приписи містяться в ст.ст. 76, 81 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Отже, сторони в кредитному договорі визначили порядок, за умови дотримання якого у позичальника виникає обов`язок дострокового повернення всієї суми кредиту.

ТОВ «Фінанс Траст Груп» в червні 2016 року рекомендованим листом було направлене повідомлення (вимога про усунення порушень) на адресу позичальника відповідача ОСОБА_1 про виконання кредитних зобов`язань та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак доказів про отримання боржником вказаної письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань, як того вимагають умови кредитних договорів, матеріали справи не містять.

Не надано позивачем доказів на підтвердження виконання ним встановленого Законом України «Про захист прав споживачів» обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, а також обов`язкового досудового порядку врегулювання дострокового повернення кредитних коштів, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Проте, розглядаючи спір, суд першої інстанції не звернув на вказане увагу  та відмовляючи в задоволенні позову за відсутності доказів на підтвердження обґрунтування позовних вимог не навів у судовому рішенні як обґрунтування такої відмови зазначених обставин.

Щодо виконання обов`язку позичальника по сплаті поточних платежів, то відповідно наданих позивачем розрахунків та графіку щомісячних сплат платежів станом на 13 травня 2016 року ОСОБА_1 за графіком щомісячних платежів, що є додатком до кредитного договору, повинен був сплатити 35 820.40 грн., за розрахунком тіла кредиту та процентів, позичальник сплатив 249 311.42 грн., що свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором на визначену позивачем дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов`язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Оскільки встановлено, що у  ОСОБА_1 , як боржника за договором кредиту   відсутня заборгованість щодо повернення кредитних коштів, а вимоги щодо поручителя та  іпотекодавця є похідними від виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, то правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Інновація» відсутні.

Проте відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на ці процесуальні норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції відмовивши в задоволені позовних вимог, недостатньо обґрунтував свої висновки та не навів мотивів такої відмови.

Між тим, неповнота в обґрунтуванні висновків суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення справи по суті, водночас свідчить про необхідність доповнення мотивувальної частини оскарженої ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року слід змінити,  доповнивши мотивувальну частину обґрунтуванням та висновками у редакції цієї постанови. В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року змінити,  доповнивши мотивувальну частину обґрунтуванням та висновками у редакції цієї постанови.

В іншій частині зазначення рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

        Ж.М. Яворська

      Повний текст постанови складено 15 жовтня 2020 року.