Суддя 1-ї інстанції Куліков В.В. справа № 22-а-706/07
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2007 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шаптала Н.К., суддів Сухарька М.Г, Міронової Г.М.,
при секретарі Танцюра Н.С.,
з участю сторін: позивач - не з'явився, відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації Донецької області на постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 16 квітня 2007 року по справі № 2-а- 58/2007р. за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрівськом райдержадміністрації у смт. Олександрівка Донецької області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення , -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області, в якій просив стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму на оздоровлення за 2002 - 2006 рр.
Постановою суду від 16 квітня 2006 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача на оздоровлення за 2002 - 2005 рр. в сумі 4408,30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16 квітня 2007 року як таку , що постановлена в супереч діючому законодавству, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Мотивами апеляційної скарги відповідач вважає те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, та посилається на гарантування державою виплати щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з існуючих фінансових можливостей видаткової частини Державного бюджету України, враховуючи норми статті 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-12 (з наступним змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836 та від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, надіслали суду листи з проханням розглянути справу без їх участі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 1 лютого 1993 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон).
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, в якій вказано, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується допомога у розміри п'яти мінімальних заробітних плат.
Ці приписи статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України № 3235-4 від 20 грудня 2005 року, внаслідок чого відсутні правові підстави вважати права позивача щодо невиплати відповідачем зазначених у позові сум порушеними.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, оскільки ніякого обмеження стосовно зазначеного у спеціальному Законі розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував. Постанова № 836 була прийнята відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1995 року № 373/95-ВР, з метою реалізації конкретного плану дій на 1996 рік.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Зазначене свідчить про те, що належними відповідачами в межах спірних правовідносин є, як особа відповідальна за виплату коштів на оздоровлення, так і особа, за рахунок якої здійснюється відповідна виплата, згідно Положення «Про Державне Казначейство України», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232. Відповідно до зазначеного Положення основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що, серед іншого, передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями.
Зазначене доводить, що Управління не є належним відповідачем стосовно стягнення сум, оскільки суми підлягають стягненню не з Управління, а з Державного бюджету України. При стягненні зазначених сум з Управління унеможливлюється виконання судового рішення, що порушує право позивача на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 2, 11, 21, 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації в Донецькій області на постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 16 квітня 2007 року у справі № 2-а-58/2007р. задовольнити частково.
Скасувати постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 16 квітня 2007 року у справі № 2-а-58/2007р. за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрівськом райдержадміністрації у смт. Олександрівка Донецької області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення.
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрівськом райдержадміністрації у смт. Олександрівка Донецької області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олександрівськом райдержадміністрації у смт. Олександрівка Донецької області неправомірними. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 26 червня 2007 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Шаптала Н.К.
Судді : Сухарьок М.Г.
Міронова Г.М.