Суддя 1-ї інстанції Озеров В.О. справа № 22-а - 345/07
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2007 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шаптала Н.К., суддів Сухарька М.Г., Міронової Г.М.
при секретарі Танцюра Н.С.,
за участю представників сторін:
позивачі - не з'явилися (повістки отримані), відповідач - не з'явився (повістка отримана),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 21 листопада 2006 року по справі № 2-а-85/2006р. за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до Старобільської міської ради Луганської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області НОМЕР_1 від 30 березня 2006 року „Про реконструкцію квартир НОМЕР_2, НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 під магазин” не чинним та його скасування , -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачі звернулися з позовом до Старобільської міської ради Луганської області про скасування рішення виконавчого комітету НОМЕР_1 від 30 березня 2006 року „Про реконструкцію квартир НОМЕР_2, НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 під магазин”, яким було надано дозвіл ОСОБА_6 здійснити реконструкцію квартир НОМЕР_2 і НОМЕР_3 під магазин по продажу непродовольчих товарів. Оскільки позивачі є власниками квартири НОМЕР_4, вважають, що спірне рішення порушує їх конституційне право власності.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 21 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
Позивач ОСОБА_1 не погодилась з постановою суду, подала апеляційну скаргу в якій вказала , що постанова ухвалена з порушенням діючого законодавства, що потягло за собою порушення їх сумісної часткової власності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити позов позивачів в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги викладені в апеляційній скарзі задовольнити, постанову суду скасувати з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 жовтня 2001 року позивачам належить на праві власності квартира НОМЕР_4 в АДРЕСА_1 ( акр. справи 17). Згідно до технічної документації власником квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в тому же будинку, є ОСОБА_6 ( акр. справи 55).
Відповідно до технічної документації та довідки Старобільського районного БТІ (арк. справи 57) між спірними квартирами розташований загальний коридор загальною площею - 14,4 м.кв., загальна довжина - 9,0 м., ширина - 1,6 метра.
Допитаний судом першої інстанції в якості спеціаліста, в.о. архітектора району Носаль М.М. роз'яснив, що було виготовлено два проекти на реконструкцію квартир НОМЕР_2 и НОМЕР_3. Попередній проект з урахуванням стіни, яка повинна будуватися в коридорі, але повинна бути прямою. Другий проект, який належить затвердженню міськрадою, також передбачає будування стіни в коридорі, однак вона повинна споруджуватися від середини вікна, яке знаходиться в коридорі ( арк. справи 64 - 64 об.).
Виходячи з наведених обставин встановлено, що коридор є об'єктом права сумісної часткової власності власників квартир №НОМЕР_4,НОМЕР_2,НОМЕР_3. Це підтверджується приписами ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-XII від 19.06.1992р., де вказано, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно до п. 4.2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) Справа N 1-2/2004 2 березня 2004 року N 4-рп/2004, допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону ( 2482-12 ), стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до положень п. 4.3. того же рішення, згідно зі статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.
Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін., з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.
За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до приписів ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.
Позивачі на підставі ст. 4 Закону України „Про власність” № 885-XII від 26.03.1991р. як власники, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном. За приписами цієї же статті, всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Відповідно до ч. 2 ст. 48 цього Закону власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі, колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на власність, передбачене в ст. 41 Конституції України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає, що рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області НОМЕР_1 від 30 березня 2006 року „Про реконструкцію квартир НОМЕР_2 НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 під магазин” є незаконним, оскільки порушує конституційні права громадян.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 21 листопада 2006 року по справі № 2-а-85/2006р. задовольнити повністю.
Скасувати постанову Старобільського районного суду Луганської області від 21 листопада 2006 року по справі № 2-а-85/2006р. за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до Старобільської міської ради Луганської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області НОМЕР_1 від 30 березня 2006 року „Про реконструкцію квартир НОМЕР_2 НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 під магазин” нечинним та його скасування.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до Старобільської міської ради Луганської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області НОМЕР_1 від 30 березня 2006 року „Про реконструкцію квартир НОМЕР_2 НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 під магазин” нечинним та його скасування задовольнити повністю.
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області НОМЕР_1 від 30 березня 2006 року „Про реконструкцію квартир НОМЕР_2 НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 під магазин”.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 червня 2007 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 26 червня 2007 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий Шаптала Н.К.
Судді Сухарьок М.Г.
Міронова Г.М.