У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 6 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 22 липня 2005 року та ухвалу колегії судів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2005 р.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 22 липня 2005 року

                                ОСОБА_1,

                                26.03.1973 року народження,

                                засудженому

 вироком Ватутінського районного суду м.Києва від 31.01.2001 р. за ст. 86-1, ч.2 ст. 165, ч 2 ст. 172, ч.2 ст. 143, ст. 42 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, строком на 3 роки (ухвалою Київського міського суду від 29.03.2001р. вирок змінено, виключено ч.2 ст. 165 КК України, в решті вирок залишено без зміни; постановою Богунського районного суду м .Житомира від 28.11.2001р. вирок Ватутінського районного суду м. Києва від 31.01.2001 р. приведено у відповідність до КК України в редакції 2001 року та постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.5 ст.191, ч.2 ст.172, ч.2 ст. 143, ст. 42 КК України  на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, строком на 2 роки; Указом Президента України „Про помилування” від 13.07.2005р.  строк покарання скорочено до 8 років)

-  відмовлено в застосуванні Закону України „Про амністію” від 31.05.2005 року.

Ухвалою колегії судів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2005 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області  від 22 липня 2005року без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій  закону та просить судові рішення скасувати та застосувати щодо нього амністію, стверджуючи, що при його засудженні та призначенні покарання обтяжуючих покарання обставин судом встановлено не було, а тому Закон України “Про амністію” від 31.05.2005р. підлягає застосуванню щодо нього.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів про відмову в застосуванні амністії, ОСОБА_1 був засуджений за дії, зокрема, й передбачені ст. 86-1 КК України (в редакції 1960 року), які при приведенні вироку у відповідність до КК України 2001 року були перекваліфіковані на ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до ст.7 п. “і”  Закону України „Про амністію” від 31.05.2005 р. амністія не застосовується до осіб, яких засуджено, зокрема, за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем  при обтяжуючих обставинах,  тобто, за ч. 4 і ч. 5 ст. 191 КК України 2001р.  При цьому  в поняття “обтяжуючих обставин” за цим Законом не входять обтяжуючі покарання обставини, передбачені ст. 67 КК України, на які посилається ОСОБА_1 в своїй касаційній скарзі.

Вирішуючи  питання  по заяві ОСОБА_1 про застосування до нього амністії, судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано враховано вимоги ст.7 п. “і”  Закону України „Про амністію” від 31.05.2005 р. та мотивовано відмовлено  у застосуванні амністії.

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Обставини для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.

С у д д і:

Стрекалов Є.Ф.                           Кліменко  М.Р.                      Кармазін Ю.М.