Справа № 649/1393/19

Провадження №2/649/26/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Погорілої О.С.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ПАТ "МТБ Банк" Гусельщикова М.А.

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення коштів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що у період 1999-2002 роки ним було придбано у власність майно - виробниче обладнання 27 найменувань, вартістю 1073180,00 грн., яке входило до складу цілісного виробничого комплексу і забезпечувало виробничий цикл "Великолепетиського маслозаводу" розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що 05 березня 2005 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Приватінвест" було укладено договір застави майна №03/132-3з, відповідно до умов якого вищезазначене майно було передане в заставу Банку. Відповідно до п. 8 Договору застави вищевказане майно знаходилось в технічно справному стані та придатне до експлуатації. Заставою за цим Договором забезпечувалося виконання зобов`язань Відкритого акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" перед ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 року. 07 жовтня 2005 року між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" і ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого став ПАТ "Марфінбанк", а правонаступником останнього в подальшому є ВАТ "МТБ Банк") було укладено договір про заміну кредитора в зобов`язанні, відповідно до умов якого усі права кредитора по кредитному договору №03/132-К від 02.03.2005 року перейшли від ВАТ "АБ "Приватінвест" до ВАТ "МТБ". Крім того, 01 жовтня 2005 року між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" і ВАТ "МТБ" укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави №03/132-3з від 05.03.2005 року, за яким ВАТ "МТБ" набув всі права та обов`язки заставодержателя за вказаним договором застави. У зв`язку із невиконанням Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" умов кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005 року, належне йому майно, передане за договором застави №03/132-3з від 05.03.2005 року в забезпечення виконання зобов`язань з погашення кредиту, Банк передав охоронній фірмі згідно договору охорони. 10 квітня 2006 року Великолепетиським районним судом Херсонської області в межах розгляду цивільної справи №2-367/2005 за позовом ВАТ "МТБ" до ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом було постановлено ухвалу про забезпечення позову та накладено арешт на його майно, яке знаходилося в заставі у Банку. На виконання цієї ухвали державним виконавцем ВДВС у Великолепетиському районі складено акт опису й арешту майна від 14.06.2006 року, згідно якого арештоване майно описане та передане на відповідальне зберігання Банку. 21 вересня 2006 року між ВАТ "МТБ" і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, за умовами якої остання прийняла на себе фінансові зобов`язання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" за кредитним договором №03/132-К в сумі 573900,68 грн. згідно рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 p., яким було задоволено позов Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначена сума була перерахована ОСОБА_3 на розрахунковий рахунок Банку в той же день - 21.09.2006 року. Крім того, 21.09.2006 року Банк уклав з ФОП ОСОБА_3 . Договір про відступлення прав за договором застави №03/132-3з і в той же день передав ФОП ОСОБА_3 належне йому майно, яке знаходилося в заставі у Банку, про що між ними був підписаний Акт прийому-передачі від 21.09.2006 року. Так, в пункті 1.4 Договору про відступлення прав за договором застави зазначено, що відступлення прав заставодержателя за Договором застави здійснюється у зв`язку із укладенням між Банком та Кредитором (ФОП ОСОБА_3 ) Угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21 вересня 2006 року. Після перерахування Банку 573900,68 грн. в рахунок оплати боргу ВАТ "Великолепетиський маслозавод" по кредитному договору №03/132-К від 02.03.2005 року, ФОП ОСОБА_3 набула права вимоги повернення цих коштів з ВАТ "Великолепетиський маслозавод". Зобов`язання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були виконані шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог під час процедури банкрутства Маслозаводу у справі №12/73-Б-08. Про цей факт зазначається в судових рішеннях по справі №916/4176/14 за позовом ПАТ "Великолепетиський маслозавод" до ПАТ "Марфінбанк" про визнання договору іпотеки припиненим. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року у цивільній справі №2-1012/08, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 pоку, задоволено його позов до ОСОБА_3 і визнано за ним право власності на майно, яке Банк передав ОСОБА_3 згідно угоди про переведення боргу та відступлення прав вимоги. Судовими рішеннями по цій справі встановлено, що майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду від 05.11.2009 року змінено порядок і спосіб виконання виконавчого листа, виданого 12.03.2009 року по цивільній справі №2-1012, шляхом примусового вилучення у ОСОБА_3 та передачі йому ОСОБА_6 майна. Виконавче провадження ВП №12166462 по примусовому виконанню рішення суду про поверненню ОСОБА_6 майна закінчено згідно постанови державного виконавця від 16.06.2010 року у зв`язку із визнанням боржника Приватного підприємця ОСОБА_3 банкрутом постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. №21/19/10. Тобто, фактично рішення Дніпровського районного суду м. Херсона про повернення йому майна залишилося не виконаним. 21 вересня 2010 року господарським судом Херсонської області прийнято рішення по справі №14/202-ПД-09 за позовом ВАТ "Великолепетиський маслозавод" до ВАТ "МТБ" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , яким визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 року між ВАТ "МТБ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 . Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року. При цьому судами апеляційної і касаційної інстанцій господарського суду встановлено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України для визнання угоди недійсною, а саме - невідповідність угоди статті 520 ЦК України та ст.37 ЦПК України (процесуальне правонаступництво), оскільки в угоді кредитор перевів обов`язок боржника на нового боржника за домовленістю між ними та без відома боржника. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 року по справі №21/19/10 про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_3 суд зобов`язав ліквідатора ОСОБА_3 виключити з ліквідаційної маси банкрута майно, право власності на яке визнано за ОСОБА_7 рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 р. у справі №2-1012/08. Також вказаною ухвалою суд зобов`язав ліквідатора ФОП ОСОБА_3 передати вказане майно ОСОБА_6 та зобов`язав ОСОБА_3 надати суду докази передачі майна ОСОБА_6 . На виконання цієї ухвали суду 12.07.2012 року комісією у складі ліквідатора ФОП ОСОБА_3 , представників ВАТ "Великолепетиський маслозавод", Кудінова B.C. було проведено звірку наявності майна, що підлягає передачі ОСОБА_6 , та встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності є лише 6 одиниць, які знаходились під відкритим небом, демонтовані, розукомплектовані та непридатні для використання у виробництві. Позивач вважає, що протиправними діями відповідачів втрачено (пошкоджено) його майно та порушено право вільного володіння, користування та розпорядження майном, і на даний час він для відновлення втраченого майна має нести витрати у розмірі реальної ринкової вартості цього майна та вартості необхідних для його встановлення робіт, а тому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути солідарно з фізичної особи ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на його користь завдані збитки у розмірі 98085802,00 грн., та судові витрати у розмірі 9605,00 грн.

18.02.2020 року відповідач ОСОБА_3 надала до суду відзив на позов ОСОБА_1 , у якому зазначила, що доводи Позивача в цій справі зводяться до того, що саме Банком порушено взяті на себе зобов`язання та наявні заборони відносно майна Позивача за знищення якого останній стягує кошти. А отже, повинен відповідати та нести відповідальність в цій справі саме Банк. Зокрема, 21.09.06 року між ВАТ "МТБ" та ФОП ОСОБА_3 була укладена Угода про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до умов якої остання приймає на себе фінансові зобов`язання за Кредитним договором №03/132-К від 02.01.2005 року, укладеним між ВАТ АБ "Приватінвест" та ВАТ "Великолепетиський маслозавод", які згідно рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.06 року повинна сплатити Банку 573900,68 грн. Пунктом 11 Угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.06 року визначено, що угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за вказаною угодою. 21.09.06 р. ФОП ОСОБА_3 перераховує Банку 573900,68 грн. платіжним дорученнями №6 зазначивши призначення платежу "плата згідно угоди про переведення боргу від 11.09.2006 року", а Банк передав ФОП ОСОБА_3 відповідні документи, з яких випливає право вимоги. На викопаним умов вказаної Угоди між Відповідачами в цій справі 21.09.2006 року було укладено Договір, в т.ч. про відступлення прав за договором застави майна №03/132-3з від 05.03.05 p. укладеного між Банком та Позивачем, яким забезпечно виконання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" в повному обсязі обов`язків перед Банком за Кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 року. Відповідно до п. 1.7. умов Договору від 21.09.2006 року про відступлення прав за договором застави визначено, що Банк свідчив, що передання за вказаним договором право вимоги були вільні від будь-яких обтяжень, претензій з боку третіх осіб та не є предметом будь-якого спору. Відповідно до ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, наявне припинення зобов`язань, які виникли між Відповідачами в цій справі на підставі вказаної угоди, та як наслідок, про припинення її дії. В свою чергу, як зазначив Позивач, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.10 р. у справі №7/1-ПД-09 визнано недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки, зазначається, що "внаслідок повного погашення новим боржником (ФОП ОСОБА_3 ) зобов`язання за кредитним договором (перед ПАТ "Марфінбанк") зобов`язання припинилося належним виконанням, а отже припинилися майнові права останнього за цим зобов`язанням, у тому числі і його право вимоги цього зобов`язання. З урахуванням припинення права вимоги ПАТ "Марфінбанк" як кредитор, не мав законних підстав для відступлення цього права в силу його припинення іншій особі. В даному випадку, ПАТ "Марфінбанк" відступив ФОП ОСОБА_3 право за договором іпотеки після того, як право вимоги за основним зобов`язанням вже припинилось, тобто фактично передав останньому неіснуюче право вимоги, оскільки вже було виконання основного зобов`язання". Крім цього Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 p. у справі 14/202-11Д-09 встановлено протиправність дій саме Банку щодо укладення вищенаведеної угоди. Зокрема, вказаною Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.10 р. залишено в силі рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 p. яким визнано недійсною угоду про переведення боргу і відступлення права вимоги ФОП ОСОБА_3 . Так, апеляційною інстанцією зазначено, що "безпосереднє застереження в оспорюваній угоді про відступлення права вимоги боргу згідно рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.2006 р. №2-367/2006 виключає правомірність передачі ВАТ "Морський транспортний банк" права вимоги боргу за цим рішення третій особі (ФОП ОСОБА_3 ) виключно від ВАТ "Великолепетиський маслозавод", позаяк солідарна відповідальність основного боржника та поручителя, встановлена судовим рішенням, не може бути змінена домовленістю стягувача з третьою особою, адже солідарний боржник за рішенням суду фактично звільняється від обов`язку виконати це рішення. Відтак, відступлення права вимоги на стадії викопаним судового рішення за ст. 512 ЦК України не може бути реалізовано стягувачем за рішенням суду і відбувається в порядку ст. 37 ЦПК України (або в порядку 378 ЦПК України), якщо відкрите та триває виконавче провадження".

Отже, після того, як ВАТ "Великолепетиський маслозавод" розрахувався з новим кредитором ФОП ОСОБА_3 і повністю погасив її кредиторські вимоги до Заводу в розмірі 573900.68 три., які виникли внаслідок відступлення Банком права вимоги 21.09.2010 рішенням господарського суду Херсонської області у справі №14/202-ПД-09 залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанцією, визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 р. між Банком та ФОП ОСОБА_3 . Крім цього, в момент укладення Угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги, а також Договору, в т.ч. про відступлення прав за договором застави майна №03/132-3з від 05.03.05 p. Банк на підставі Акту опису й арешту майна від 14.04.2006 року, яким підтверджено обов`язок останнього бути відповідальним за зберігання майна, що відповідно до ч.1 та ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент отримання майна, що підтверджується відповідною розпискою в Акті опису, не повідомив ФОП ОСОБА_3 про наявний арешт майна, чим також допустив порушення п. 1.7 умов Договору від 21.09.2006 року про відступлення прав за договором застави. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5 факт передачі заставного майна ОСОБА_5 від ВДВС до Марфінбанку підтверджується Актом опису й арешту майна від 14.04.2006 року, складеного державним виконавцем при виконанні ухвали Великолепетиського районного суду від 10.04.2006 року. Передача майна здійснювалася відповідно до вимог ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено право виконавця передати майно на зберігання іншим особам та зазначити про це в акті опису й арешту. Також, в акті опису й арешту майна від 14.04.2006 року у відповідності до положень ч. 5 ст. 57 вказаного Закону зазначено про наступне: "... на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним: заборонено відчуження, розукомплектування, знищення....". Також зазначено про прийняття майна на відповідальне зберігання представником Банку ОСОБА_8 . Укладання окремого договору про зберігання майна Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено, тобто передача майна на відповідальне зберігання Банку здійснювалася державним виконавцем на підставі прямої дії норми Закону. В порушення вимог Закону "Про виконавче провадження" та Акту опису й арешту майна щодо заборони здійснювати дії по відчуженню манна, ОСОБА_9 уклав з ФОП ОСОБА_3 договір про відступлення права вимоги і передав описане й арештоване майно за Актом прийому-передачі від 21.09.2016 року ФОП ОСОБА_10 . Тобто Банк приховав від неї факт арешту і відповідального зберігання Банком заставного майна ОСОБА_5 фактично ввів її в оману. Як би Банк не приховував інформацію щодо арешту, опису, відповідального зберігання Банком майна, вона би не приймала майно по актам прийому-передачі від 21.09.2006 р. і не підписувала би Угоду про проведення боргу та відступлення права вимоги укладену 21.09.2006 р. та договори про відступлення прав за договором застави від 21.09.2006 р. про відступлення прав за договором іпотеки від 21.09.2006 р. Акт опису й арешту майна був складений державним виконавцем 14.04.2006 p., а угода і договори з Банком підписані через 5 місяців. 21.09.2006 року. У Банку було достатньо часу для зняття арешту з майна, щоб зняти встановлені обмеження права користування майном, вирішувати питання щодо відповідального зберігання арештованого майна і матеріальної відповідальності за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна та в законний спосіб на підставі угоди і договорів передати майно ФОП ОСОБА_3 . Але Банк цього не зробив і не проінформував її про дійсний стан речей, приховавши інформацію про Ухвалу суду від 10.04.2006 р. про арешт майна, про Акт опису и арешту від 14.04.2006 p., щодо заборони здійснювати дії по відчуженню майна, а також інформацію про відповідальне зберігання Банком майна Позивача. На підтвердження винних дій саме Банку необхідно також зазначити, що в Акті опису й арешту майна від 14.04.2006 року, згідно якого державним виконавцем було накладено арешт на майно Позивача і арештоване майно передано на відповідальне зберігання Банку зазначено про заборону відчуження, розукомплектування та знищення майна. Банк був попереджений про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, в чому представник Банку розписався особисто. Тому подальша передача Банком цього манна приватному підприємцю ОСОБА_3 згідно Акту прийому-передачі від 21.09.2006 року відбулася неправомірно і не звільняє Банк від відповідальності перед власником майна за його схоронність. З наведеного вбачається неправомірні (винні) дії саме Банку, що призвели до втрати майна Позивача. Уданому випадку, оскільки майно, яке належить Позивачу на праві власності, після його опису та арешту було передано державним виконавцем на зберігання Банку, тому саме Банк несе деліктну відповідальність за порушення права власності Позивача, у тому числі за шкоду, завдану внаслідок втрати або пошкодження майна, тому саме Банк, а не ОСОБА_3 повинен нести матеріальну відповідальність за знищення майна. Також судом було визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги укладену 21.09.2006 року ВАТ "Морський транспортний банк" та ФОП ОСОБА_3 . Визнання судом зазначеного правочину недійсним свідчить про неправомірність дій Банку щодо передання ( фактично відчуження) майна, яке перебувало у заставі на користь третіх осіб, в даному випадку на користь ФОП ОСОБА_3 . Саме у зв`язку із вчиненням недійсного правочину Позивачу завдано збитків, а отже вони підлягають відшкодуванню винною стороною ПАТ «МТБ Банк», який відповідно до закону, не мав права на відчуження заставленого майна, власником якого є Позивач, а таму просить суд відмовити Позивачу в задоволенні цивільного позову в цій справі відносно ОСОБА_3

29.02.2020 року представник відповідача ПАТ "МТБ Банк" надав до суду відзив на позов ОСОБА_1 , у якому зазначив, що вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що в якості забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 03/132-К від 05.03.2005 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Приватінвест" та Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод", між ним та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Приватінвест" було укладено договір застави належного позивачу

майна № 03/132-3з від 05.03.2005 року. 07.10.2005 року між ВАТ "Акціонерний банк "Приватінвест" та ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "МАРФІН БАНК", а згодом ПАТ "МТБ БАНК" (далі Банк), було укладено договір про заміну кредитора в зобов`язанні за кредитним договором №03/132-К від 05.03.2005 року та договір про відступлення права вимоги за договором застави № 03/132-3з від 05.03.2005 року. В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року з ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь Банку заборгованість в сумі 573900,68 грн. 21.09.2006 року між Банком та відповідачем по справі ФОП ОСОБА_3 було укладено угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, за умовами якої остання прийняла на себе фінансові зобов`язання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" за кредитним договором №03/132-К від 05.03.2005 року в сумі 573900,68 грн. згідно рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року, та того ж дня ФОП ОСОБА_3 перерахувала банку грошові кошти в зазначеному розмірі. Також 21.09.2006 року між Банком та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави № 03/132-3з від 05.03.2005 року. Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 року про справі № 14/202-ПД-09 за позовом ВАТ "Великолепетиський маслозавод" до Банку та ОСОБА_3 , яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року, визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 року укладену між Банком та ФОП ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що в зв`язку з припиненням зобов`язань забезпеченого заставою, у відповідності до вимог ст. 593 ЦК України, банк, як заставодержатель у володінні якого знаходиться предмет застави зобов"язаний повернути йому предмет застави однак цього не зробив. Також позивач посилається на ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 року по справі №21/19/10 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 , якою суд зобов"язав ліквідатора виключити з ліквідаційної маси банкрута майно належне ОСОБА_6 та передати йому майно, яке до теперішнього часу не виконане, чим порушуються його права, як власника цього майна. Виходячи із змісту позовних вимог ОСОБА_5 вбачається, що їх предметом є вимога про відшкодування збитків, які становлять вартість належного позивачу майна, яке перебувало у заставі банку. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно правова відповідальність не настає. При вирішенні даного спору необхідно враховувати, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2013 року по справі №649/379/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "МАРФІН БАНК", третя особа: ВАТ "Великолепетиський маслозавод", ФОП ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог. Як вбачається з тексту вказаного рішення неправомірність дій Банку позивач пов`язував з невиконанням банком, як заставодержателем, обов`язків щодо збереження майна переданого в заклад та неправомірність передачі цього майна ФОП ОСОБА_3 . Також рішенням встановлено, що майно належне позивачу не перебувало в закладі у Банку та відповідно до умов укладеного договору застави між Позивачем та Банком майно залишалося у володінні Позивача та саме на нього було покладено обов`язок щодо збереження майна. Окрім цього, в рішенні суду зазначено про відсутність правових підстав для покладення на Банк відповідальності за спричинену Позивачу знищенням майна шкоду в зв`язку з недоведеністю вини банку в її заподіянні, а також відсутність безпосереднього причинного зв`язку між діями Банку щодо передачі ФОП ОСОБА_3 належного позивачу майна і спричинення останньому майнової шкоди. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2014 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2013 року залишено без змін. Аналогічні висновки зробив й апеляційний суд Херсонської області у рішенні від 07.12.2017 року у справі № 649/857/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ПАТ "МАРФІН БАНК" про стягнення збитків, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволення позовних вимог ОСОБА_5 . Так, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між діями Банку та збитками, які настали. При цьому колегія суддів врахувала наявність чинного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.11.2009 року у справі № 6-245/09, яким вирішено у примусовому порядку вилучити спірне майно у ОСОБА_3 з передачею його позивачу. Також в рішенні суду від 07.12.2017 року по справі № 649/857/16-ц зазначено, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що банк, як зберігач майна, неправомірно передав його ОСОБА_3 , а тому повинен нести відповідальність за незбереження майна, переданого йому державним виконавцем відповідно до акту опису і арешту майна від 14.04.2006 року, оскільки рішенням апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2015 року по справі № 649/347/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ПАТ "МАРФІН БАНК" про повернення безпідставно утримуваного майна, встановлено, що спірне майно перебувало у ОСОБА_3 і у володінні або на зберіганні Банку воно не знаходилось. Постановою Верховного Суду від 13.09.2018 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 07.12.2017 року по справі № 649/857/16-ц залишено без змін. В своєму рішенні колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, рішеннями апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2013 року у справі № 649/379/13-ц, апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2015 року у справі № 649/347/15-ц та апеляційного суду Херсонської області від 07.12.2017 року у справі № 649/857/16-ц встановлений факт відсутності підстав покладення на Банк відповідальності за спричинення матеріальної шкоди Позивачу в зв`язку з відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями Банку та спричиненням шкоди. Між тим, необхідно також звернути увагу суду, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року у справі № 2-1012/08, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 року, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , визнано за ОСОБА_1 право власності на майно, що є предметом застави згідно договору від 05.03.2005 року та зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 спірне майно. Цим рішенням суд встановив факт незаконного перебування спірного майна у володінні ОСОБА_3 . В подальшому ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.11.2009 року у справі № 6-245/09, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12.01.2010 року, за заявою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у Херсонській області було змінено порядок і спосіб виконання виконавчого листа по цивільній справі №2-1012/08, виданого 12.03.2009 року Дніпровським районним судом м. Херсона про зобов`язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 майно вартістю 1073180грн., на примусове вилучення у ОСОБА_3 та передачу ОСОБА_1 майна загальною вартістю 1073180грн., в зв`язку з наявністю обставин, які утруднювали виконання рішення, а саме умисного невиконання ОСОБА_3 рішення суду та ухиляння від повернення вищевказаного майна. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 року у справі №21/19/10 зобов`язано ліквідатора ФОП ОСОБА_3 виключити з ліквідаційної маси банкрута приватного підприємця ФОП ОСОБА_3 майно, право власності на яке рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року визнано за ОСОБА_1 . Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 року у справі №21/19/10 зобов`язано ліквідатора ФОП ОСОБА_3 , ВАТ "ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД" та ОСОБА_1 провести звірку наявності майна, що підлягає передачі на виконання ухвали суду від 24.11.2011 року. 12.07.2012 року в ході проведення звірки комісією у складі вказаних вище осіб встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності є 6 одиниць, які знаходяться під відкритим небом, демонтовані, розукомплектовані та непридатні для використання у виробництві, про що було складено відповідний акт. Таким чином, судовими рішеннями неодноразово встановлювалося, що спірне майно перебувало у ОСОБА_11 та у володіння чи зберігання банку воно не знаходилося. Додатково зазначив, що наданий позивачем звіт про оцінку майна не може використовуватися з метою визначення суми спричиненої позивачу шкоди, оскільки був проведений з іншою метою. Окрім того, просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки ще в 2008 році позивач знав про те, що між банком та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення прав за договором застави та знаходження належного позивачу майна у ОСОБА_3 , що вбачається з рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року. Окрім того, з першим позовом про стягнення збитків з банку позивач звернувся ще в 2012 році. Тобто ще з 2012 року позивачу було відомо про порушення свого права та про осіб що його порушили. Інших обставин, ніж ті, що зазначені в позовній заяві 2012 року в позовній заяві позивачем не зазначено, а тому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Крім того, 04.03.2020 року представник відповідача ПАТ "МТБ Банк" надав до суду пояснення на відзив відповідача ОСОБА_3 у яких зазначив, що 19.02.2020 року Банком отримано відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 . Згідно з вказаного відзиву відповідач ОСОБА_3 вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача ПАТ "МТБ БАНК" необхідно стягнути спричинену позивачу шкоду, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків з неї відмовити, оскільки на їх думку саме з вини відповідача ПАТ "МТБ БАНК" позивачу завдано збитки. В обґрунтування своїх доводів зазначила, що саме з вини відповідача ПАТ "МТБ БАНК", який передав їй належне позивачу майно, останньому було спричинено збитки. Вважає твердження відповідача ОСОБА_3 викладені у відзиву такими, що не заслуговують на увагу. 04.11.2008 року Дніпровським районним судом м. Херсона у справі № 2-1012/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та витребування майна і чужого незаконного володіння ухвалено рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на спірне майно та зобов"язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 зазначене майно. Рішення суду набрало законної сили 25.02.2009 року після його перегляду в апеляційному порядку. Цим же рішенням встановлено, що спірне майно, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 05.11.2009 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12.01.2010 року, змінено порядок і спосіб виконання зазначеного вище рішення, а саме зазначено про примусове вилучення у ОСОБА_3 та передачі ОСОБА_1 спірного майна. Таким чином, в судовому порядку встановлено, до майно належне позивачу знаходилося у відповідача ОСОБА_3 , а не у відповідача ПАТ "МТБ БАНК". Враховуючи встановлені судовими рішеннями обставини, які в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, свідчать, що саме ОСОБА_3 повинна нести відповідальність за знищення майна належного позивачу, оскільки саме в неї у володінні знаходилося це майно. Додатково слід звернути увагу на те, що відповідачем, незважаючи на те, що майно знаходилося у володінні відповідача ОСОБА_3 , що підтверджено численними судовими рішеннями, не зазначено про долю цього майна та чи повертала вона його банку чи передавала іншим особам. В своїх запереченням відповідач посилається на неправомірність дій банку по передачі їй майна, однак не вказує чому вона його не повернула банку чи позивачу. Таким чином, вважає, що до пояснень відповідача ОСОБА_3 необхідно ставитися критично, оскільки остання намагається уникнути відповідальності за знищення майна та покласти обов`язок відшкодувати шкоду на Банк.

06.03.2020 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив ПАТ "МТБ Банк" у якій зазначив, що у своєму відзиві Банк посилається на рішення апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2013 року по справі №649/379/13-м за позовом ОСОБА_5 до ПАТ "МАРФІН БАНК", третя особа ВАТ "Великолепетиський маслозавод», ФОП ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, яким відмовлено в задоволенні позову, але у вказаній справі №649/379/13-ц були інші підстави позовних вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди з відповідачів, ніж у даній справі. Також Банк у відзиві наголошує на тому, що судовими рішеннями неодноразово встановлювалося, що спірне майно перебувало у ОСОБА_3 та у володінні чи зберіганні Банку воно не знаходиться, при цьому Банк посилається на рішення апеляційного суду Херсонської області від 07.12.2017 року у справі №649/857/16-ц, в якому апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між діями Банку та збитками, які настали. На даний час в обгрунтування позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 і Банку нанесених йому збитків, він посилається на Акт прийому-передачі від 21.09.2006 року, підписаний відповідачами на виконання Договору про відступлення прав за договором застави №03/132-3з, укладеного 21.09.2006 року між Банком і ФОП ОСОБА_3 . Крім того, наданий звіт про оцінку майна вважає належним доказом, який підтверджує заподіяну шкоду. Щодо застосування строків позовної давності зазначив, що предметом його позовних вимог до відповідачів є відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення недійсного правочину, про що він дізнався лише за результатами розгляду справи №649/857/16-ц, а тому вони застосуванню не підлягають.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просить суд його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, вважає його обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача ПАТ "МТБ Банк" - Гусельщикова М.А. позов не визнала, підтримала раніше поданий відзив, та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з"явилася, але надала до суду заяву у якій зазначила, що підтримує раніше поданий відзив на позов та просить суд розглянути справу у її відсутність за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача ОСОБА_11 - ОСОБА_4 у судове засідання не з"явився, але надав до суду заяву у якій зазначив, що підтримує раніше поданий відзив на позов, заперечує проти позовних вимог відносно ОСОБА_3 , та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Перед початком розгляду справи по суті суд вважає необхідним вирішити питання щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності, з приводу чого суд вважає необхідним зазначити, що дійсно відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки, але беручи до уваги те, що правовідносини між сторонами виникли 05.03.2005 року і по даний час майно позивачу не повернуто, то позивачем не порушені строки позовної давності, а тому він має право на захист порушених прав.

Відповідно до п.4 ст.82 ЦІ ІК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 02 березня 2005 року між Акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступник якого є ВАТ "Морський транспортний банк", в подальшому ПАТ "Марфінбанк") та ВАТ "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є ПрАТ "Великолепетиський маслозавод") було укладено кредитний договір №03/132-К, згідно до умов якого Банк надав останньому кредитну лінію у сумі 500000,00 грн. на поповнення обігових коштів з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006 року.

В забезпечення своєчасного виконання договірних зобов`язань по кредитному договору ВАТ "Великолепетиський маслозавод" передав у заставу банку майно згідно договору застави №03/132-1з від 05.03.2005 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності.

Крім того, 02.03.2005 року за вказаним кредитним договором було укладено з ОСОБА_1 договір поруки №03/13.2-211, за яким останній виступив майновим поручителем перед Банком за виконання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" своїх обов`язків за кредитним договором. Також, 05 березня 2005 року в забезпечення зазначеного кредитного договору Банком було укладено з ОСОБА_1 договір застави рухомого майна №03/132-3з, яке належало останньому на праві власності і вартість вказаного у договорі майна складала 1073180,00 грн.

ВАТ "Великолепетиський маслозавод" у строк повернення кредиту - 01.03.2006 року не виконав свої зобов`язання за договором кредиту і не повернув кредит та відсотки за користування ним, що стало підставою для подання позову ВАТ "Морський транспортний банк" до Великолепетиського районного суду Херсонської області з вимогою про стягнення солідарно ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_1 суму боргу 573900,68 грн.

Так, рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року у справі №2-367/2006 позов ВАТ "Морський транспортний банк" задоволено та стягнуто солідарно з ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_1 на користь Банку 556033,97 грн. заборгованості за кредитом, 16136,71 витрат на охорону об`єктів іпотеки і застави та судові витрати 1730,00 грн., всього 573900,68 грн. Дане рішення залишено в силі ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006 року.

У подальшому, а саме 21 вересня 2006 року між ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Марфінбанк") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до умов якого остання приймає на себе фінансові зобов`язання за Кредитним договором №03/132-К, які згідно рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.2006 року повинна сплатити Банку - 573900,68 грн.

ФОП ОСОБА_3 перерахувала Банку 573900,68 грн. платіжним дорученням №6 зазначивши призначення платежу "плата згідно угоди про переведення боргу від 21.09.2006 р. без ПДВ", а Банк (первісний кредитор) передав ФОП ОСОБА_3 відповідні документи, з яких випливає право вимоги.

Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України саме Позивачу як власнику належить право володіти, користуватися та розпорядження майном, раніше переданим під заставу.

Але, ВАТ "МТБ Банк" порушуючи договір застави, Закон України «Про заставу», нехтуючи тим, що тільки власникові ОСОБА_6 належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном передає по Акту прийому-передачі від 21.09.2006 року майно ОСОБА_5 приватному підприємцю ОСОБА_3 , підкреслюючи, що "передане майно знаходиться в належному стані є технічно справне".

Таким чином Банк (Заставодержатель) розпорядився власністю Заставодавця ( ОСОБА_5 ) без його згоди, а тому у зв`язку із укладенням договору від 21.09.2006 року про переведення боргу та відступлення права вимоги між ФОП ОСОБА_3 і Банком, за яким ФОП ОСОБА_3 прийняла на себе фінансові зобов`язання за Кредитним договором № 03/132-К від 02.03.2005 року і перерахуванням ФОП ОСОБА_3 573900,68 грн. Банку в рахунок оплати боргу ВАТ "Великолепетиський маслозавод", зобов`язання за кредитним договором №02/132-К від 02.03.2005 року припинилися згідно ст. 598, 599 ЦК України, а тому відповідно до п. 27 Договору застави майна від 05.03.2005 року за № 03/132-3з він втратив свою силу у зв"язку з повним виконанням зобов"язань за кредитним договором, а Банк зобов"язаний був повернути Заставодавцю - ОСОБА_1 заставлене майно, але цього не зробив, та не зняв відповідні обтяження.

Відповідно до ст. 28 ЗУ "Про заставу" визначено, що застава припиняється, в тому числі з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

У подальшому рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року у цивільній справі №2-1012/08, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 pоку, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і визнано за ним право власності на майно, яке Банк передав ОСОБА_3 згідно угоди про переведення боргу та відступлення прав вимоги.

Судовими рішеннями по цій справі встановлено, що майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду від 05.11.2009 року змінено порядок і спосіб виконання виконавчого листа, виданого 12.03.2009 року по цивільній справі №2-1012, шляхом примусового вилучення у ОСОБА_3 та передачі ОСОБА_6 вказаного майна, проте виконавче провадження ВП №12166462 по примусовому виконанню рішення суду про повернення ОСОБА_6 майна закінчено згідно постанови державного виконавця від 16.06.2010 року у зв`язку із визнанням боржника Приватного підприємця ОСОБА_3 банкрутом постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. №21/19/10. Тобто, фактично рішення Дніпровського районного суду м. Херсона про повернення майна Позивачу залишилося не виконаним.

21 вересня 2010 року господарським судом Херсонської області прийнято рішення по справі №14/202-ПД-09 за позовом ВАТ "Великолепетиський маслозавод" до ВАТ "МТБ" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , яким визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 року між ВАТ "МТБ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 . Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року. При цьому судами апеляційної і касаційної інстанцій господарського суду встановлено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України для визнання угоди недійсною, а саме - невідповідність угоди статті 520 ЦК України та ст. 37 ЦПК України (процесуальне правонаступництво), оскільки в угоді кредитор перевів обов`язок боржника на нового боржника за домовленістю між ними та без відома боржника.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 року по справі №21/19/10 про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_3 суд зобов`язав ліквідатора ОСОБА_3 виключити з ліквідаційної маси банкрута майно, право власності на яке визнано за ОСОБА_7 рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 р. у справі №2-1012/08. Також вказаною ухвалою суд зобов`язав ліквідатора ФОП ОСОБА_3 передати вказане майно ОСОБА_6 та зобов`язав ОСОБА_3 надати суду докази передачі майна ОСОБА_6 .

На виконання цієї ухвали суду 12.07.2012 року комісією у складі ліквідатора ФОП ОСОБА_3 , представників ВАТ "Великолепетиський маслозавод", Кудінова B.C. було проведено звірку наявності майна, що підлягає передачі ОСОБА_6 , та встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності є лише 6 одиниць, які знаходились під відкритим небом, демонтовані, розукомплектовані та непридатні для використання у виробництві, а тому позивач ОСОБА_1 дійсно зазнав збитків пов"язаних з втратою належного йому майна, оскільки згідно ч. 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При визначенні осіб, які повинні відшкодувати завдані збитки суд враховує наступне.

Так, вищевказаними рішеннями судів підтверджено, що майно перебувало саме у володінні відповідача ОСОБА_3 , проте Банк на підставі Акту опису й арешту майна від 14.04.2006 року, складеного державним виконавцем при виконанні ухвали Великолепетиського районного суду від 10.04.2006 року, яким підтверджено обов`язок Банку бути відповідальним за зберігання майна, що відповідно до ч.1 та ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент отримання майна, що підтверджується відповідною розпискою в Акті опису, не повідомив ФОП ОСОБА_3 про наявний арешт майна, чим також допустив порушення п. 1.7 умов Договору від 21.09.2006 року про відступлення прав за договором застави. Передача майна здійснювалася відповідно до вимог ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено право виконавця передати майно на зберігання іншим особам та зазначити про це в акті опису й арешту. Також, в акті опису й арешту майна від 14.04.2006 року у відповідності до положень ч. 5 ст. 57 вказаного Закону зазначено про наступне: "... на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним: заборонено відчуження, розукомплектування, знищення....". Також зазначено про прийняття майна на відповідальне зберігання представником Банку ОСОБА_8 , а тому відповідачі повинні нести солідарну відповідальність, оскільки ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, а згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Вирішуючи питання щодо розміру заподіяної шкоди суд враховує наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, але відповідно до ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 18.12.2019 по справі № 522/1029/18, у випадку не зазначення у висновку експерта про його обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також про те, що вказаний висновок підготовлений для подання до суду, такий висновок є неналежним доказом.

Так, з наданого позивачем звіту з оцінки майна №Од 1/04 не вбачається про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Окрім того, в звіті не зазначено, що його підготовлено для суду. Натомість у висновку вказано, що метою його проведення є визначення ринкової вартості для вирішення питання для придбання, тоді як відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" у разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливо, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна.

Також п. 9 вказаної постанови передбачено, що зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З наданої позивачем оцінки майна № Од 1/04 від 15.04.2020 не вбачається яким чином оцінювачем було проведено оцінку, а саме, які аналоги застосовувалися при визначенні ринкової вартості майна, відшкодування за яке позивач просить стягнути кошти, а саме, оцінювачем в якості аналогів досліджувалося нове майно, та відповідно, зазначена в оцінці вартість майна становить саме вартість нового майна чи оцінювачем застосовувалися аналоги бувшого у використанні майна, яким є майно позивача.

Таким чином, оскільки з зазначеної вище оцінки не вбачається яка визначена вартість майна (нового чи аналогічного бувшого у використанні), при визначені вартості майна не було враховано стан майна належного позивачу, період його експлуатації, технічні характеристики щодо строку служби майна, вказана оцінка не може слугувати як доказом по цій справі.

Також, відповідно до п. 11 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або не ринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог. Таким чином, на процедуру проведення оцінки, її вартість має вплив не тільки вид самого майна, але й мета, з якою проводиться визначення вартості. Згідно законодавства будь-яка незалежна оцінка має мету, яка обов`язково вказується у висновках про вартість, крім того, звіт про оцінку може бути використаний виключно з цією метою.

Як вбачається з оцінки її метою є визначення вартості для вирішення питання про придбання, а не для визначення розміру спричиненої матеріальної шкоди, а тому наданий позивачем звіт про оцінку майна не може використовуватися з метою визначення суми спричиненої позивачу шкоди, оскільки був проведений з іншою метою, а тому суд вважає, що Відповідачі на даний час повинні солідарно відшкодувати Позивачу ринкову вартість втраченого ним майна, яку можливо обрахувати лише із застосування індексів інфляції за 2005-2020 року встановлених Мінфіном.

Так, станом на 05.03.2005 року - час укладення договору застави майна №03/132-3з ринкова вартість майна переданого Позивачем у заставу складала 1073180,00 грн.

Згідно зведеної таблиці індексів інфляції за період з 05.03.2005 року по серпень 2020 року (відомостей за вересень 2020 року станом на 05.10.2020 року - час ухвалення рішення суду Держкомстатом ще не опубліковано) індекс інфляції склав 5,81 %, а тому 1073180,00 х 5,81 = 6235175,80 грн., які є на даний час реальними збитками понесеними Позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст.ст. 22, 1166, 1190 ЦК України, вважає необхідним стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», та фізичної особи ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдані збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6235175,80 грн., а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у розмірі 9605 грн. 00 коп., оскільки вони підтверджені: заявою на переказ готівки №0.0.1550031687 від 12.12.2019 року.

На підставі ст.ст. 22, 1166, 1190 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 102, 106, 141, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28, рахунок № НОМЕР_1 в Управлінні НБУ в Одеській обл., 328027, код ЄДРПОУ 21650966) та фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) завдані збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6235175,80 грн. та судові витрати у розмірі 9605,00 грн., а всього грошові кошти у сумі 6244780 (шість мільйонів двісті сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень 80 копійки.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", ЄДРПОУ 21650966, місце реєстрації юридичної особи проспект Миру 28, м. Чорноморськ Одеської області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.10.2020 року.

Головуючий підпис