Справа № 2-2890/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І  м  е  н  е  м   У  к  р  а  ї  н  и

14 квітня 2010 року                                                                                                  м. Одеса

                       Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

                       головуючого – судді -                         Виноградової Н.В.,

                       при секретарі  судового засідання –  Славинській К.М.,

                       за участю позивача -                            ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

         26.02.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою. Сторони перебувають у шлюбі з 24.09.1995року, шлюб зареєстрований відділом РАГС виконкому Одеської міської ради, актовий запис №1416.

         Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

         Позивач просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що між ними почали виникати сварки та суперечки по різним причинам, неповага, недовіра, відсутність взаєморозуміння, несхожість характерів, втрата почуття кохання, що і привело до розпаду сім’ї.

          З жовтня 2009року шлюбні відносини між подружжям припинені, спільне господарство не ведеться. Шлюб став носити формальний характер. Позивач стверджує, що примирення між подружжям неможливе, тому просить шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвати.          

          У судове засідання позивач з’явився, позовні вимоги підтримав.

          Відповідач надав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав та просив розглядати справу у його відсутність (а.с.11).

          У відповідності до частини 4 статті 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому статтею 174 ЦПК України.

          Згідно частини 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.    

          Подальше сімейне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має суттєве значення.

          Майнового спору між подружжям немає.

          За домовленістю сторін дитина залишається проживати з позивачкою.

          Обставин перешкоджаючих праву на подання позову про розірвання шлюбу, встановлених ст. 110 СК України, судом не виявлено.            

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню оскільки, згідно ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути поданим одним із подружжя.

           На підставі ч. 2 ст. 112 СК України, суд може розірвати шлюб, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має суттєве значення.

           При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу витрати по оплаті державного мита покласти на ОСОБА_2.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 10,11,130,174, 209,212-215,218  ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

          Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24.09.1995року відділом РАГС виконкому Одеської міської ради, актовий запис №1416 – розірвати.

         Стягнути з ОСОБА_2 при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито в доход держави у розмірі 17 гривень, ОСОБА_1 від витрат звільнити.          

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Суворовського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Суворовського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя: