Справа № 2-3809/10  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 08 квітня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі  

головуючого судді Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом , -    

  В С Т А Н О В И В :  

 В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом звернулась ОСОБА_1. В обґрунтування заявлених вимог вона зазначила, що згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Після смерті батьків позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено через невизначеність часток, що належали померлим у спільній сумісній власності. Позивачка була вимушена звернутися до суду та просила встановити, що на момент смерті ОСОБА_3 розмір часток співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивачці  у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 був рівними по 1/3 частині за кожним із співвласників,  встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1  в порядку спадкування за законом після смерті  ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ,  на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1  в порядку спадкування за законом після смерті  ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року   (а.с.1)  .

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Суд у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

Як встановлено в судовому засіданні 08 грудня 1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради було видано Свідоцтва про право власності на житло №3-2336, згідно якого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1   (а.с.11)  .

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла, про що в Книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_2 року було зроблено відповідний актовий запис за №11186, та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1   (а.с.8)  . Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 р. „Про судову практику у справах за позовами про захист права  приватної власності” частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою – частки визначаються рівними. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_3 розмір часток співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_1  у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 був рівними по 1/3 частині за кожним із співвласників. Тобто після смерті мати позивачці - ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну їй 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.  

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 були її донька - ОСОБА_1 та її чоловік - ОСОБА_2, які звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, проте свідоцтва про право власності не отримували   (а.с.19).  З врахуванням наведеного суд вважає, що  вони успадкували по 1/6 частини спірної квартири кожний.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 помер, про що в Книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_3 року було зроблено відповідний актовий запис за №3826, та Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2   (а.с.7)  . Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому, згідно Свідоцтва про право власності на житло №3-2336, 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1/6 частку, яку він успадкував після смерті ОСОБА_3.

Як вбачається з відповіді нотаріальної контори позивачка   у встановлений законом строк звернувся до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.12), але в зв’язку з невизначеність часток у спільній сумісній власності, вона не змогла оформити свідоцтво на спадщину. Таким чином, в иходячи з положень та сенсу ст. 392 ЦК України спір підлягає розгляду в судовому порядку.

Задовольняючи позовну вимогу про становлення факту суд виходить з того, що розбіжність в написанні прізвищ спадкодавця «ОСОБА_3» та спадкоємця «ОСОБА_1» є помилкою при перекладі українською. Так, про наявності родинних відносин свідчить наступне: між ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 був укладений шлюб 04.01.1953 року, про що був зроблений відповідний актовий запис №13   (а.с. 10).  В шлюбі у них народилася дочка – позивачка по справі – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що був складений відповідний актовий запис за №414   (а.с. 9).  На думку суду, документи, надані заявником для доказу встановлення юридичного факту, є достатніми для підтвердження цього факту, а різниця в написанні прізвища в різних документах суд вважає технічними помилками при перекладі, тому суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні відповідної заявленої вимоги. Встановлення юридичного факту має юридичне значення для задоволення позову.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.  

Таким чином, суд  вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі.  

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд,  який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  вжити заходів  для  забезпечення  його  виконання,  про  що  зазначає  в рішенні.

Керуючись  ст.ст. 16, 1223, 1233, 1236, 1258, 1268  ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215, 217, 224-225, 234, 256-259  ЦПК України,  суд –  

 ВИРІШИВ:

 Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.  

Встановити, що на момент смерті ОСОБА_3 розмір часток співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_1  у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 був рівними по 1/3 частині за кожним із співвласників.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1  в порядку спадкування за законом після смерті  ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року .  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1  в порядку спадкування за законом після смерті  ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року .  

Встановити порядок виконання рішення, визначивши, що це рішення є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, яки  належали  ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року .  

 Повний тест рішення буде виготовлений протягом 5 днів в порядку передбаченому частиною 3 ст.209 ЦПК України.    

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

  ГОЛОВУЮЧИЙ                                              А.І. ДРІШЛЮК