Справа № 2 – 659/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 березня  2010 року                                        Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

 у складі: головуючого судді                                Трофимової Д.А.

         при секретарі                                          Конопльовій Н.В.

                 за участю представника позивача-адвоката  ОСОБА_1,                                                                                        

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 3” про визнання права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:            

Позивач звернулася до суду з вищевказаним   позовом, в якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3. 10.07.1992 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб. З 1990 року ОСОБА_3 був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1,  в кімнаті площею 10.6 кв.м. Після укладення шлюбу вона почала мешкати разом з чоловіком, та в 1992 році була зареєстрована у вказаній квартирі в кімнаті площею 10.6 кв.м. Квартира була комунальна, в іншій кімнаті площею 17.2 кв.м мешкала сім’я ОСОБА_4.

В кімнаті площею 10.6 кв.м даної квартири вона мешкала разом з чоловіком ОСОБА_3 однією сім’єю, як член сім’ї наймача, вела з ним спільне господарство, безпосередньо вона сплачувала комунальні та інші платежі за кімнату. В кімнаті знаходились її та ОСОБА_3 речи: меблі (шкаф, крісло-ліжко, телевізор, тумба), носильні та особисті речи.

На прохання її матері ОСОБА_5, яка у зв’язку з її похилим віком та станом здоров’я побоювалась за належну їй на праві власності квартиру за адресою:                  АДРЕСА_1, яку мати планувала продати та купити сусідню кімнату в АДРЕСА_2 та переїхати до них з чоловіком, в 1999 році вона, позивач, знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в кімнаті площею 10.6 кв.м та зареєструвалась в квартирі матері. При цьому вона фактично залишилась мешкати з чоловіком у спірній кімнаті.

24.10.2007 року на підставі договору купівлі-продажу частини квартири її мати ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кімнату площею 17.2 кв.м у вказаній квартирі. Таким чином, ОСОБА_5 на праві власності належить 63/100 частини квартири, а Запорізькій міській Раді - 37/100 частини квартири. Після цього в квартирі АДРЕСА_2 15.11.2007р. зареєструвались мати та вона, позивач. Однак вона не придала значення, що фактично зареєструвалась не в кімнаті чоловіка, а в кімнаті матері, бо вони мешкали разом однією сім’єю, спільно використовували квартиру та кімнати. Крім того, її мати продала квартиру з метою придбати кімнату в квартирі, де мешкала вона з чоловіком та переїхати до них у м. Запоріжжя.

Таким чином, в період з 1992 року і по цей час вона мешкала разом з її чоловіком ОСОБА_3, а після його смерті одна – в кімнаті площею 10.6 кв.м в квартирі АДРЕСА_2. Тобто, спірною кімнатою вона користується протягом 17 років зі згоди наймача, як член його сім’ї, інші члени сім’ї наймача в квартирі не мешкали, у вказаній кімнаті вона була зареєстрована загалом 7 років, мешкала з наймачем однією сім’єю у шлюбі, вели спільне господарство, кімната була та є її постійним місцем проживання, іншого житла вона не має.

Посилаючись на ці обставини, позивач просить на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК України визнати за нею право користування кімнатою площею 10.6 кв.м в квартирі № АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач та її представник – адвокат ОСОБА_1 підтримали  позов на підставі викладених в ньому обставин та просили його задовольнити.

Представник відповідача - КП “ВРЕЖО № 3” у судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву про розгляд даної справи без його участі та винесення рішення по справі на розсуд суду.

Тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.  

           Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно відповіді ОП ?апорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” № 2376 від 23.02.2010р. право власності  на 63/100 частини квартири АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу, 24.10.2007р. р№ 474. Право власності на 37/100 частин вищевказаної квартири на зареєстровано. Право власності на житловий будинок (в цілому) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за Міською Радою, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 10.03.1983р. № 88/20. Акт прийняття в експлуатацію державною комісією завершеної будівництвом будівлі, затверджений постановою Запорізької міської ради від 26.06.1984р. № 210/15.

Копією договору купівлі-продажу частини квартири від 24.10.2007р. підтверджується, що дійсно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 передали   належні їм на праві спільної сумісної власності 63/100 частини квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 прийняла у власність 63/100 цієї квартири.

З копії паспорту НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово з 03.09.1999р. по 03.09.2000р. і з 18.05.2001р. по 18.05.2002р. Постійно зареєстрована за цією адресою 05.07.2002р. Знята з реєстрації – 06.11.2007р., а 15.11.2007 року постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 підтверджується, що   ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10.07.1992 року уклали шлюб, зареєстрований відділом ЗАГС Шевченківського району м. Запоріжжя, актовий запис №  408. Прізвища дружини після одруження –  ОСОБА_3.

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер 02 червня 2009 року.

Свідок ОСОБА_10 - сестра померлого ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її брат одружився з позивачем у 1992 році, і з того часу, вона, як дружина, вселилася, зареєструвалася та мешкала в кімнаті брата площею 10.6 кв.м в квартирі АДРЕСА_2. Жили вони спокійно, не сварилися. До смерті брата, тобто до 02.06.2009р., вони мешкали в цій кімнаті вдвох, а після смерті брата позивач мешкає одна в кімнаті. Позивач весь час проживала в кімнаті брата, іноді вона виїжджала на кілька днів до хворої матері, але постійно мешкала з братом в спірній кімнаті. З 2007 року в другій більшій кімнаті квартири стала проживати мати позивача, так як мати викупила велику кімнату у сусідів.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 також пояснили, що знають позивача з 1992-1993р.р. (а ОСОБА_13 – з 1998р.). Мешкала вона, позивач, разом з чоловіком – ОСОБА_3 в малій кімнаті в квартирі АДРЕСА_2. Шлюб в них був зареєстрований. Вони 1 – 2 рази в місяць  приходили до них, жили подружжя ОСОБА_3 дружно. Позивач весь час мешкала в меншій кімнаті.

Аналізуючи у сукупності досліджені по справі докази, суд вважає їх допустимими, достовірними, та такими, що не протиричать один одному і дійшов до висновку, що позивач вселилася  в спірну кімнату як член сім’ї наймача кімнати, разом з ним мешкала у вказаній кімнаті однією сім’єю у шлюбі, кімната була і є її постійним місцем проживання, іншого житла вона не має, зареєстрована за даною адресою. Тому вона має право користування спірною кімнатою, площею 10.6 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Оскільки від власника 63/100 частини АДРЕСА_2, матері позивача – ОСОБА_5, надійшла заява про те, що вона просить не залучати її до участі у справі в якості третьої особи у зв’язку з тим, що вона хвора, суд вважає можливим не залучати ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Тим більше, випискою з амбулаторної картки від 01.03.2010р. підтверджується, що ОСОБА_5 знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: стан після перелому шейки стегна і є нетранспортабельною.

Оскільки позивач відмовляється від стягнення з відповідача судових витрат, то суд вважає можливим не стягувати з відповідача сплачені ОСОБА_2 судові витрати, хоча позов і задовольняється.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 64, 65 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_2 задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням у кімнаті площею 10.6 кв.м в квартирі АДРЕСА_2.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя