Справа  № 2-А-358/10                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 квітня 2010р.                                                   м. Одеса

Суворовський районний суду м. Одеси, у складі:

Головуючого – судді -  Виноградової Н.В.,

при секретарі –              Славинській К.М.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №19, в м. Одеса,  адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси – про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1категорії, інвалідом 1-ї групи, від захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, у зв’язку з чим йому була призначена пенсія.

25.03.09 року він звернувся до управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси із  заявою зробити перерахунок пенсії з урахуванням ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши пенсію у розмірі 10 мінімальних розмірів пенсії за віком і додатково щомісяця 100% мінімальної пенсії за віком.

07.04.2009року Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси відмовило йому в перерахунку пенсії, що він вважає неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає відмову відповідача в проведенні перерахунку пенсії незаконною, такою, що порушує права позивача, як громадянина і пенсіонера, просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси неправомірними, зобов’язати відповідача зробити перерахунок призначеної пенсії, встановивши її в розмірі 10 мінімальних розмірів пенсії за віком та додатково щомісячно 100% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси надало до суду заперечення на позовну заяву (а.с 21-23), у яких з посиланням на приписи ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначає, що державна пенсія особам, які є інвалідами 1-ї групи та віднесені до категорії 1, державна пенсія не може бути нижче 220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян № 654 від 16.07.2008 року починаючи з 1 липня 2008року встановлено мінімальний розмір пенсії у осіб, щодо яких встановлено зв’язок з  Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідів 1-ї групи 1060 грн.

В судовому засіданні 06.04.2010року представник відповідача свої заперечення підтримав, позовні вимоги не визнав у повному обсязі вважає, що всі нарахування пенсії позивачу були здійснені у відповідності з діючим законодавством та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

13.04.2010року представник відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

 В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, належить до першої категорії, інвалідом 1-ї групи, як особа, яка потерпіла в наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с 4-5).

В суді прийнято без заперечень, що позивач має право на пенсію як учасник ліквідації аварії на ЧАЄС 1 категорії, інвалід 1-ї групи, захворювання якого пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це також підтверджується довідками МСЕК №016450 серії 2-18 МАЖ, №002370 серії 2-18 ОА (а.с 11-12), та експертним висновком №1811- 558 від 16.01.1998 року (а.с 6).

25.03.2009 року позивач звернувся в УПФ України в Суворовському районні м. Одеси з вимогами про перерахунок його пенсії на підставі ст. 50, ч. 4 ст. 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с 13).

Листом начальника УПФ України в Суворовському районі м. Одеси від 07.04.2009 року №1615/0-5, позивачу було відмовлено у призначенні зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с 14).

Предметом спору є визначення базової мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та питання пріоритетності законів над підзаконними актами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцію та Законами України.

Згідно ст. 22 Конституції Україні при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод забороняється.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими – по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 1 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю   у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, я кий згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач провів виходячи з Постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 року, починаючи з 1 липня 2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії у осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визначивши основні принципові засади пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесена до компетенції КМУ порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Але у зазначеній постанові КМУ основний зміст статті нівельований.

    Таким чином, наявна суперечливість законодавства, що регулює спірні правовідносини.

    Вирішуючи даний спір, суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, тому вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

    Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цією статті, мінімального розміру пенсії за віком.

    Відповідно до ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спільні правовідносини.

    Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосовувати Закон України «Про статус і соціальний стан громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як нормативний акт, який має вищу юридичну силу, без огляду на Постанову КМУ, на яку посилається представник відповідача як на підставу заперечень проти позову.

    Суд прийшов до висновку, що вказана Постанова Кабінету міністрів України не застосовується до правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем ще й тому, що дійсно порушуються конституційний принцип рівності громадян перед Законом.

 У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 зазначено, що зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачається у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо            забезпеченні рівня життя для осіб, які отримують                                                                                                                                                        пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не         нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність відмови щодо перерахування пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний стан громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо проведення перерахунку та доплати пенсії на майбутнє, оскільки рішення суду не може забезпечувати охорону порушених невизнаних або оспорюваних прав на майбутнє з урахуванням можливих змін в діючому законодавстві, яке регулює виниклі правовідносини.

Керуючись ст.ст.19,22,46,95 Конституції України, ст.ст.6,7,8,71,158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управлянні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання дій щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний стан громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст..ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний стан громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 по інвалідності, передбачений в ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний стан громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інваліду 1-ої групи в розмірі 100% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, та провести відповідні виплати з 25.03.2009 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

    Повний текст постанови виготовлений 13.04.2010р.

Суддя –