Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 344/8651/17

провадження № 61-4015св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецький Максим Сергійович,

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Бабій О. М. від 20 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Пнівчук О. В., Томин О. О., від 23 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області) Раковецького М. С.

Скарга мотивована тим, що в провадженні головного державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Раковецького М. С. перебуває на виконанні виконавчий лист

№ 0907/5844/2011 про зобов`язання ОСОБА_2 усунути йому перешкоди

в користуванні спільним коридором, сходовою кліткою та горищем у будинку АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажу металевої огорожі для доступу до спільного коридору та горища. Вказане виконавче провадження було відновлене постановою державного виконавця від 06 квітня 2017 року на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року, однак до цього часу рішення суду не виконано. Протягом півтора місяця державний виконавець не вживав заходів до відновлення виконавчого провадження і здійснення виконавчих дій.

Крім того, вказував, що з боку державного виконавця має місце бездіяльність, направлена на сприяння боржникові ОСОБА_2 у невиконанні зазначеного рішення суду, яка полягає в тому, що 22 травня

2017 року на місце проведення виконавчих дій навіть не з`явився, а 02 червня 2017 року прийняв постанову про відкладення проведення виконавчих дій. Своїм листом від 29 червня 2017 року державний виконавець повідомив, що на підставі інформації, отриманої від боржника, провести примусові виконавчі дії в повному обсязі неможливо.

Посилаючись на те, що державний виконавець відмовився вчиняти виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого листа та зобов`язати його виконати рішення суду у примусовому порядку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 20 листопада 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції входив з того, що в процесі виконання виконавчого листа, головним державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання рішень суду зобов`язального характеру, а саме: винесено постанови про примусове виконання рішення суду, про накладення штрафів на боржника; здійснено вихід за місцем проживання боржника та місцем виконання рішення суду. Заявником у скарзі та його представниками у судовому засіданні не зазначено в чому саме проявилась бездіяльність головного державного виконавця Раковецького М.С. Крім того, виконавче провадження закінчено, виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 20 листопада 2018 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги. Вважав, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець відновив виконавче провадження на підставі ухвали суду від 17 лютого 2017 року з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження». Вказував, що 22 травня 2017 року державний виконавець прийняв постанову про призначення примусового виконання рішення суду на 06 червня 2017 року, однак на місце проведення виконавчих дій не з`явився, а через 11 днів після призначення дати примусового виконання рішення прийняв постанову від 02 червня 2017 року про відкладення виконавчих дій без зазначення підстав та причин такого відкладення. Жодних дій після прийняття постанови про відкладення виконавчих дій державним виконавцем не здійснено, що свідчить про його бездіяльність у виконанні судового рішення. Вважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа за заявою стягувача від 23 жовтня 2017 року, оскільки ця постанова визнана незаконною та скасована постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня

2012 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні спільним коридором, сходовою кліткою та горищем в будинку

АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажу металевої огорожі для доступу до спільного коридору та горища.

18 січня 2013 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист №0907/5844/2011 року на виконання вищевказаного рішення апеляційного суду.

08 липня 2014 року державним виконавцем Раковецьким М. С. відкрито виконавче провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду.

31 липня 2014 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду добровільно не виконано. Цього ж дня постановою державного виконавця на боржника ОСОБА_2 накладено штраф за невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк.

05 вересня 2014 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду боржником повторно не виконано, а постановою від 08 вересня 2014 року на боржника накладено штраф.

Постановою державного виконавця від 18 вересня 2014 року призначено примусове виконання рішення суду.

20 вересня 2014 року державним виконавцем Раковецьким М. С. складено акт про те, що в ході примусового виконання рішення суду працівники міліції не з`явились на місце виконання рішення суду. Крім того, встановлено, що за місцем виконання рішення суду знаходиться металевий паркан, а не металева решітка, як вказано у виконавчому листі.

Постановою від 06 серпня 2015 року знову призначено примусове виконання рішення суду.

13 серпня 2015 року головним державним виконавцем прийнято постанову про відкладення провадження виконавчих дій за заявою боржника, оскільки він буде перебувати у відрядженні.

29 січня 2016 року складено акт, з якого вбачається, що при виході на місце виконання рішення металева огорожа відсутня, також відсутні зовнішні двері, що забезпечують доступ в будинок.

03 лютого 2016 року головним державним виконавцем Раковецьким М. С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ виконано.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 17 лютого 2017 року постанову головного державного виконавця Раковецького М. С. про закінчення виконавчого провадження скасовано.

Постановою державного виконавця від 06 квітня 2017 року виконавче провадження відновлено.

10 травня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М С. звернувся до Івано-Франківського міського суду з вимогою про надання виконавчого листа, а постановою від 22 травня 2017 року призначив примусове виконання рішення суду на 06 червня 2017 року.

02 червня 2017 року головним державним виконавцем Раковецьким М. С. прийнято постанову про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, оскільки боржником подано заяву про відкладення виконавчих дій у зв`язку із оскарженням постанови головного державного виконавця від 22 травня 2017 року до Івано-Франківського міського суду.

Відповідно до листа заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2017 року, виконавчий лист № 0907/5844/2011 було надіслано Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області 12 вересня 2017 року та отримано ним 13 вересня 2017 року.

14 вересня 2017 року державний виконавець при виїзді на місце виконання виконавчого листа склав акт про наявні металеві ворота, відсутність вхідних дверей до будинку (замуровані) та відсутність дверей до квартири № 3 у зв`язку з реконструкцією квартир № 1 та № 3 .

20 вересня 2017 року державний виконавець при виїзді на місце виконання виконавчого листа склав акт про неможливість виконати рішення суду через відсутність об`єктів - спільного коридору, сходової клітки та дверей на горище.

21 вересня 2017 року головним державним виконавцем Раковецьким М. С. надіслано боржнику вимогу про виконання рішення суду та надання пояснень з приводу не виконання рішення суду.

10 жовтня 2017 року державний виконавець прийняв постанови про накладення на боржника штрафу та примусове виконання рішення суду.

23 жовтня 2017 року головний державний виконавець Раковецький М. С. прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки стягувачем подано таку заяву.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця від 23 жовтня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги

ОСОБА_1 виходив із того, що державний виконавець вживав всіх необхідних дій і ним не було допущено бездіяльності щодо виконання судового рішення.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У своїй скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що після скасування Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 17 лютого 2017 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, останній прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження лише 06 квітня 2017 року, через півтора місяця з моменту постановлення судом відповідної ухвали, що на його думку свідчить про бездіяльність виконавця.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не перевірив таких доводів скарги заявника, не встановив, чи одержував державний виконавець ухвалу суду

від 17 лютого 2017 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та коли саме, та чи дотримався він строків, встановлених частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» для відновлення виконавчого провадження. Без перевірки цих обставин висновки суду про те, що державний виконавець вживав усіх необхідних дій для виконання судового рішення є передчасними.

За змістом частини другої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи вжив державний виконавець усі передбачені законом дії для своєчасного виконання судового рішення у розумні строки, зокрема, після відновлення 06 квітня 2017 року виконавчого провадження, не з`ясував коли державний виконавець направавив постанову про відновлення виконавчого провадження та коли її отримав суд, що видав виконавчий лист, якими доказами це підтверджуються.

Крім того, 22 травня 2017 року державний виконавець прийняв постанову про призначення примусового виконання рішення суду на 06 червня 2017 року.

Разом з тим, 02 червня 2017 року за заявою боржника виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Отже, зазначеним положенням Закону передбачено відкладення проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів.

Після прийняття державним виконавцем постанови від 02 червня 2017 року, наступною його дією став виїзд на місце виконання виконавчого листа лише 14 вересня 2017 року.

Матеріали справи не містять жодних доказів здійснення державним виконавцем виконавчих дій після спливу 10 робочих днів з моменту прийняття ним постанови від 02 червня 2017 року і до 14 вересня 2017 року.

Таким чином право стягувача на своєчасне виконання судового рішення було порушено внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця у зазначений період, однак суд апеляційної інстанції належної уваги на ці обставини не звернув.

Отже суд апеляційної інстанції не з`ясував причин довготривалого невиконання виконавчого листа (з 02 червня 2017 року і до 14 вересня

2017 року) і чи не є це порушення права стягувача на доступ до правосуддя.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої

статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович